ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/9905/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Мачульський Г.М., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,
представники сторін в судове засідання не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021
та рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2021
у справі № 910/9905/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Україна"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 6 879 120, 79 грн,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Глуско Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 6 879 120, 79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач повністю не виконав свої грошові зобов`язання за договором № 53-129-01-21-02235 від 03.03.2021.
Представник позивача 07.09.2021 подав до суду заяву про зміну розміру позовних вимог, в якій просив стягнути 5 809 042, 60 грн, з яких з яких 5 615 953, 62 грн - основна заборгованість, 84 815, 27 грн - 3 % річних та 108 273, 71 грн - інфляційні втрати, яку суд прийняв до розгляду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 (суддя Кирилюк Т.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5 515 953, 62 грн - основного боргу, 84 815, 27 грн - 3 % річних, 108 273, 71 грн - інфляційних втрат. Провадження у справі в частині стягнення 100 000 грн основного боргу закрито. У задоволенні заяви Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відстрочення виконання судового рішення у справі № 910/9905/21 відмовлено повністю.
Північний апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат та відмови у відстроченні виконання рішення суду, постановою від 06.12.2021 (колегія суддів у складі: Чорногуз М.Г. - головуючий, Кравчук Г.А., Мальченко А.О.) рішення місцевого господарського суду залишив без змін та відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду.
Судами обох інстанцій встановлено, що між сторонами у справі 03.03.2021 укладено договір № 53-129-01-21-02235, за яким позивач зобов`язався поставити відповідачу світлі нафтопродукти, а відповідач - прийняти та оплатити їх.
Згідно з п. 1.2 договору № 53-129-01-21-02235 від 03.03.2021 найменування, одиниці виміру і загальна кількість товару, її ціна і строк поставки зазначаються у специфікації.
Специфікацією №1 до додаткової угоди № 2 від 19.03.2021 до договору № 53-129-01-21-02235 від 03.03.2021 сторони узгодили поставку дизельного палива та автомобільного бензину на загальну суму 14 180 430, 16 грн по 26.03.2021.
Пунктом 5.4 договору № 53-129-01-21-02235 від 03.03.2021 передбачено, що датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.
Позивач протягом періоду 10.03.2021 - 26.03.2021 поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 13 931 152, 07 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін актами приймання-передачі ТМЦ № 23 від 26.03.2021, № 22 від 26.03.2021, № 21 від 21.03.2021, № 20 від 26.03.2021, № 19 від 22.03.2021, № 18 від 22.03.2021, № 17 від 22.03.2021, № 16 від 22.03.2021, № 15 від 22.03.2021, № 14 від 22.03.2021, № 13 від 12.03.2021, № 12 від 12.03.2021, № 11 від 12.03.2021, № 10 від 11.03.2021, № 9 від 11.03.2021, № 8 від 11.03.2021, № 7 від 11.03.2021, № 6 від 10.03.2021, № 5 від 10.03.2021, № 4 від 10.03.2021, № 3 від 10.03.2021, № 2 від 10.03.2021 та накладними № 2261 від 26.03.2021, № 2210 від 26.03.2021, № 2260 від 26.03.2021, № 2262 від 26.03.2021, № 2176 від 22.03.2021, № 2173 від 22.03.2021, № 2174 від 22.03.2021, № 2181 від 22.03.2021, № 2175 від 22.03.2021, № 2177 від 22.03.2021, № 1943 від 12.03.2021, № 1942 від 12.03.2021, № 1941 від 12.03.2021, № 1924 від 11.03.2021, № 1920 від 11.03.2021, № 1926 від 11.03.2021, № 1925 від 11.03.2021, № 1877 віл 10.03.2021, № 1882 від 10.03.2021, № 1887 від 10.03.2021, № 1878 від 10.03.2021, № 1872 від 10.03.2021.
Пунктом 4.2 договору № 53-129-01-21-02235 від 03.03.2021 встановлено, що оплата поставленого товару здійснюється відповідачем за кожну партію, що поставляється, протягом 10 робочих днів від дати підписання акту приймання-передачі поставленого товару.
З долучених до матеріалів справи платіжних доручень № 1067 від 31.03.2021, № 1066 від 31.03.2021, № 1057 від 31.03.2021, № 1063 від 31.03.2021, № 1062 від 31.03.2021, № 1058 від 31.03.2021, № 1056 від 31.03.2021, № 1065 від 31.03.2021, № 1061 від 31.03.2021, № 1059 від 31.03.2021, № 1064 від 31.03.2021, № 1060 від 31.03.2021, № 1515 від 05.08.2021, № 1550 від 11.08.2021 вбачається, що відповідач оплатив поставлений товар тільки частково на суму 8 315 198, 45 грн, у результаті чого прострочена заборгованість складає 5 615 953, 62 грн.
З долученого відповідачем платіжного доручення № 1750 вбачається, що 20.09.2021 відповідачем було частково сплачено суму основного боргу за договором №53-129-01-21-02235 від 03.03.2021 у розмірі 100 000, 00 грн.
Посилаючись на неналежне виконання умов договору в частині оплати поставленого товару відповідачем, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.
Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5 515 953,62 грн заборгованості. В той же час, у зв`язку з частковою сплатою відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 100 000 грн, суд закрив провадження у справі у вказаній частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Також місцевий господарський суд задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача 84 815, 27 грн 3% річних та 108 273, 71 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 25.03.2021 по 07.09.2021, та відмовив у задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру 3% річних через невмотивованість такої заяви, відсутність жодних належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин неналежного виконання зобов`язань та винятковості даного випадку. Додатково суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/9905/21.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін в оскарженій частині (в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, а також відмови у відстроченні виконання рішення суду), апеляційний господарський суд зазначив, що недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення підприємства від виконання його зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару. В частині вимоги про відстрочення виконання рішення суду суд апеляційної інстанції зазначив, що надана службова записка не може слугувати єдиною беззаперечною підставою для відстрочення виконання рішення суду, а тому відсутні підстави для відстрочення виконання рішення суду до 21.09.2022.
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів в частині стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суди обох інстанцій стягуючи 3% річних застосували положення ч. 2 ст. 625 ЦК України без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, що призвело до неправильного застосування ст. 233 ГК України, порушення ст. 86 ГПК України та ст. 236 ГПК України при з`ясуванні обставин, які мають значення для справи. Також скаржник зазначає, що він у березні 2020 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП "Гарантований покупець" про стягнення 3 036 763 287,68 грн боргу через неналежне виконання цим підприємством умов укладеного договору купівлі-продажу електричної енергії (справа №910/4160/20) та вважає, що викладені обставини свідчать про брак коштів у відповідача не з власної вини, а внаслідок не розрахунку Гарантованого покупця з відповідачем, а оскільки він є мононолістом-покупцем електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів, то інших варіантів реалізації електроенергії для забезпечення власного належного фінансово-економічного становища у відповідача не було, і як наслідок безвихідна ситуація (не розрахунок Гарантованого покупця) спричиняє заборгованість за іншими зобов`язаннями відповідача.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме: апеляційним судом не враховано висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 стосовно можливості зменшення заявлених до стягнення сум 3% річних; відсутній висновок Верховного Суду стосовно застосування ст.ст. 3, 614 ЦК України, ст.ст. 6 та 42 ГК України який би давав розуміння того, яким чином можливо встановити вину сторони зобов`язання, у випадку коли загальні принципи здійснення підприємницької діяльності обмежуються державою.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.06.2022 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 30.05.2022.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу в установлений в ухвалі від 12.05.2022 строк.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в межах підстав касаційного оскарження та в оскаржуваній частині, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).