ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 905/1965/19 (910/4441/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
за участю представників сторін:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" - Ялі К.А.;
Акціонерного товариства "К.Енерго" - Щербань Л.А.;
Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" - Лелюх В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "К.Енерго"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2021
у справі № 905/1965/19 (910/4441/21)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд",
до:
1) Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго",
2) Акціонерного товариства "К.Енерго",
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" (далі - Товариство, Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго") та Акціонерного товариства "К.Енерго" (далі - АТ "К.Енерго") (разом - Відповідачі) про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 від 11.10.2018 (далі - Договір цесії) в частині відступлення права вимоги заборгованості до Товариства за Договором №620111 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір поставки теплової енергії).
В обґрунтування заявлених вимог Позивач вказав, що Договір цесії в частині відступлення права вимоги заборгованості Товариства за Договором поставки теплової енергії укладено всупереч вимогам статей 512, 514, 516 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та п. 9.4 Договору поставки теплової енергії щодо заборони передавати свої права та обов`язки за даним договором третій стороні без письмової згоди іншої.
Позивач стверджував, що не отримував письмових повідомлень щодо зміни кредитора та укладання договору про відступлення права вимоги та не надавав письмової згоди на укладання відповідного договору, що є підставою для визнання його недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Донецької області від 02.08.2021 у справі №905/1965/19 (910/4441/21) (суддя - Зекунов Е.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтоване тим, що:
- при зверненні до суду з вимогою визнати недійсним Договір цесії в частині відступлення права вимоги щодо заборгованості Позивача, останній у будь-якому випадку має довести належними та допустимими доказами обставин порушення його певних прав та законних інтересів, які могли б бути відновлені із застосуванням обраного способу захисту;
- права Товариства не зазнавали протиправного впливу з боку АТ "К.Енерго" та КП "Київтеплоенерго";
- заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на характер, обсяг і необхідність виконання ТОВ "АТБ-Маркет" своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів;
- укладання оспорюваного правочину між Відповідачами було пов`язано зі змінами, які відбулись у законодавстві про житлово-комунальні послуги, а також виконанням ухвали Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18, що не могло бути пов`язано з отриманням або неотриманням від Позивача згоди на укладання такого договору в будь-якому випадку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 (колегія суддів: Крестьянінов О.О. - головуючий, Тарасова І.В., Шевель О.В.) апеляційну скаргу Товариства задоволено; рішення Господарського суду Донецької області від 02.08.2021 у справі №905/1965/19 (910/4441/21) скасовано; прийнято нове рішення, яким визнано недійсним Договір цесії в частині відступлення права вимоги заборгованості до Товариства за Договором поставки теплової енергії.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована таким:
- оскільки Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") (перейменовано в АТ "К.Енерго") всупереч вимог п. 9.4 Договору поставки теплової енергії та статей 512, 514 ЦК України не надано доказів отримання письмової згоди від Товариства на передачу прав та обов`язків за договором третій стороні (КП "Київтеплоенерго"), Договір цесії у відповідній частині відступлення права вимоги заборгованості до Позивача підлягає визнанню недійсним;
- судом відхилено посилання КП "Київтеплоенерго" на обставини повідомлення Позивача про заміну кредитора листом від 08.04.2019, адже такого (одностороннього) повідомлення з боку кредитора не достатньо для здійснення заміни його у зобов`язанні, оскільки, в цьому випадку, письмова згода на це боржника була обов`язковою. Окрім того, суд зауважив, що матеріали справи не містять доказів направлення (вручення) такого листа Товариству, при чому Позивач заперечує обставини отримання такого повідомлення від Відповідачів;
- визнано необґрунтованими доводи Відповідачів, що відступлення права вимоги було пов`язано зі змінами у законодавстві про житлово-комунальні послуги, а також виконанням ухвали Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі №910/7807/18, оскільки ні сторонами, ні судом першої інстанції не зазначено, які саме зміни в законодавстві мали місце та яким чином вони стосуються правовідносин сторін. Окрім того, Позивач не був ані учасником провадження у справі № 910/7807/18, ані стороною затвердженої вказаною ухвалою від 10.10.2018 мирової угоди, а тому її умови не є обов`язковими для Товариства та не впливають на правовідносини, що склалися між сторонами та є предметом розгляду у даній справі. Крім того, що судом не встановлено, що до предмету зазначеної мирової угоди входять зобов`язання за спірним договором.
- суд також не погодився з доводами, що Позивачем не доведено наявності у нього певного суб`єктивного права (інтересу), порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідачів, що заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на характер, обсяг і необхідність виконання Товариством своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів, оскільки відповідно до частини другої статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Не погодившись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 у цій справі, АТ "К.Енерго" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Донецької області від 02.08.2021.
В обґрунтування доводів та підстав касаційного оскарження АТ "К.Енерго" посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що полягає, зокрема, у такому:
- не враховано та не застосовано положень статтей 15, 16, 215 ЦК України, допущено неправильне тлумачення вказаних норм;
- застосовано норму права без урахування висновку Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 03.09.2019 у справі № 910/14255/18;
- залишено поза увагою, що Товариство ані під час розгляду в суді першої, ані в апеляційній інстанції, не вказувало і не надавало суду обґрунтувань, в чому ж полягає їх подальша можливість законної реалізації прав та в чому полягають порушення їх законних прав;
- допущено порушення норм статті 74 ГПК України та принципу процесуальної рівності сторін підчас розгляду справи, які призвели до ухвалення незаконного рішення. При чому саме Позивач, а не суд апеляційної інстанції, як було здійснено судом у оскаржуваній постанові, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, мав вказати в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту (правовий висновок, викладений у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2020 у справі 924/233/18).
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
У відзиві товариство просить залишити касаційну скаргу АТ "К.Енерго" без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
01.07.1999 між Акціонерною енергопостачальною організацією "Київенерго" (в подальшому перейменованої на ПАТ "Київенерго", за тим на АТ "К.Енерго") (енергопостачальна організація) та Товариством (абонент) укладено Договір поставки теплової енергії, предметом якого відповідно до п. 1.1 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.
Енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком 1 до цього Договору (п. 2.2.1. Договору).
Абонент зобов`язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п. 2.3.1. Договору).
Сторони у п. 9.4 Договору поставки теплової енергії погодили, що жодна із сторін немає права передавати свої права та обов`язки за даним Договором третій стороні, без письмової згоди іншої сторони. При наявності такої необхідності Договір необхідно переоформити на нового суб`єкта Договору.
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 (п.8.1. договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4 договору).
11.10.2018 між ПАТ "Київенерго" (кредитор) та КП "Київтеплоенерго" (новий кредитор) укладено Договір цесії, відповідно до п. 1.1 якого кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями)) як такий, що підлягає стягненню з споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936,91 грн станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення договору цесії та коригувань платежів( п. 1.1 Договору цесії).
Перелік договорів (основних рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за договором цесії, зазначається в додатку №1 до договору цесії. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку №1 до договору цесії (п. 1.2. Договору цесії).
З укладенням цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення договору цесії та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення договору цесії у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені в додатку № 1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов`язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов`язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором (п. 1.3. Договору цесії).
В рахунок оплати за відступлене право вимоги за цим договором цесії на суму 497 554 936,91 грн., новий кредитор прийняв 497 554 936, 91 грн. боргових зобов`язань кредитора перед Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що становить частину суми боргового зобов`язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі №910/7807/18 (п. 2.1. Договору цесії).
Сторони договору підтверджують, що на дату підписання додатку № 1 до цього договору за актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків) (п. 3.1.1. Договору цесії).
Сторони узгодили, що після підписання додатку № 1 до цього договору новий кредитор належним чином повідомляє всіх споживачів, що зазначені у додатку №1, про відступлення йому права вимоги за цим договором. Порядок повідомлення та його вартість узгоджується кредитором та новим кредитором протягом трьох дів після укладання цього договору. Кредитор зобов`язаний компенсувати новому кредитору 50% суми, що була сплачена новим кредитором для оплати витрат на повідомлення (п. 36.6 договору цесії).
У додатку №1 до Договору цесії визначено перелік споживачів теплової енергії та зобов`язань, право вимоги яких відступається, до якого включено Товариство за Договором поставки теплової енергії у розмірі 43 000, 00 грн.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань 09.08.2019 ПАТ "Київенерго" (ЄДРОПОУ 00131305) було перейменовано в АТ "К.Енерго".
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, з наступних підстав.
Предметом спору у цій справі є позовна вимога про визнання недійсним Договору цесії в частині відступлення права вимоги заборгованості до Товариства по оплаті теплової енергії на підставі Договору поставки теплової енергії.
З урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд керується наступним.
Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Оскільки відповідно до статті 16 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Визнання правочину недійсним є одним із передбачених частиною другою статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів особи.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статті 215 наведеного Кодексу вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Зміст наведених правових норм дає підстави для висновку, що визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, і у випадку відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.
Зазначена правова позиція Верховного Суду сформована у постановах від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 19.02.2020 у справі №916/1408/19, від 09.04.2019 у справі № 908/1194/18, від 03.09.2019 у справі №910/14255/18 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.
Отже, вирішуючи питання про спростування презумпції правомірності правочину, суд має встановити не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й достеменно з`ясувати, чи було порушено цивільне право позивача за захистом якого він звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
За змістом статей 15, 16, 215 ЦК України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 910/14255/18, на яку посилається скаржник).
Оскільки, за встановлених судами обставин, Товариство не є стороною Договору цесії, відтак суд касаційної інстанції вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що при зверненні до суду з вимогою визнати недійсним вказаний Договір у відповідній частині відступлення права вимоги щодо заборгованості Позивача (Товариства), останній у будь-якому випадку має довести належними та допустимими доказами обставини порушення його певних прав та законних інтересів, які могли б бути відновлені із застосуванням обраного способу захисту.
Як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції, скасованого оскарженою постановою апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у цій справі, в його основу покладено висновки про те, що права Товариства не зазнавали протиправного впливу з боку АТ "К.Енерго" та КП "Київтеплоенерго"; заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на характер, обсяг і необхідність виконання Позивачем своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.
Скасовуючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції керувався тим, що статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).