ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 червня 2022 року
м. Київ
справа № 679/1344/16-а
адміністративне провадження № К/9901/7916/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №679/1344/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Нетішинського відділення поліції Славутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року, ухвалену у складі: головуючого судді Загороднюка А.Г., суддів Полотнянка Ю.П., Драчук Т.О.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Нетішинського відділення поліції Славутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (далі - відповідач) з вимогами: визнати протиправними дії відповідача щодо затримання, застосування спецзасобів - кайданок, застосування фізичного насилля до позивача; визнати протиправними дії відповідача щодо перешкоджання позивачеві у здійсненні журналістської діяльності та реалізації повноважень представника правозахисної громадської організації "З`єднання борців за справедливість".
Позов обґрунтований тим, що працівники поліції, не маючи законних підстав та зловживаючи наданою їм владою і повноваженнями, застосували до нього як до пенсіонера у віці 67 років грубу силу (фізичне насилля), спецзасоби (кайданки), перешкоджали йому в здійсненні журналістської діяльності та діяльності громадського правозахисника не дивлячись на те, що він неодноразово пред`являв свої посвідчення та наголошував, що він є журналістом, громадським діячем і правозахисником.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
06 травня 2016 року державними виконавцями Нетішинського МВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області здійснювалось виконання рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області відповідно до виконавчого листа № 2/679/11/2014 про виселення з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та її малолітньої доньки ОСОБА_3
О 12 год 09 хв 06 травня 2016 року працівниками поліції проведено адміністративне затримання ОСОБА_1 у зв`язку із вчиненням правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, і доставлено його до приміщення Нетішинського ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Під час затримання до позивача застосовано фізичну силу та кайданки.
Цього ж дня щодо ОСОБА_1 складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
19 травня 2016 року прийнято постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення за статтею 185 КУпАП щодо позивача, оскільки 06 травня 2016 року внесено відомості до ЄРДР за №12016240080000187 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 342 Кримінального кодексу України стосовно останнього.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо його адміністративного затримання, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 14 серпня 2018 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Нетішинського ВП Славутського ВП ГУ Національної поліції в Хмельницькій області щодо застосування до ОСОБА_1 спеціальних засобів - кайданок, що мало місце під час його затримання 06 травня 2016 року.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що відповідач мав визначені законом підстави для проведення адміністративного затримання позивача. Як зазначив суд першої інстанції, дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджується, що позивач не реагував на законні вимоги працівників поліції та чинив перешкоди у проведені виконавчих дій.
Водночас суд першої інстанції вважав, що відповідач не міг застосовувати до позивача кайданки, адже частиною п`ятою статті 43 Закону України "Про національну поліцію" передбачено заборону на застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї до осіб з явними ознаками старості.
Як встановив суд першої інстанції, позивачеві на момент затримання виповнилося 67 років, що виключало можливість застосування до нього будь-яких спецзасобів, якщо це не пов`язано з учиненням збройного чи групового нападу/опору, що загрожує життю і здоров`ю людини.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 14 серпня 2018 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії працівників Нетішинського ВП Славутського ВП ГУ НП в Хмельницькій області щодо застосування спецзасобів - кайданок, фізичної сили до ОСОБА_1, що мало місце під час його затримання 06 травня 2016 року;
- провадження у справі про визнання протиправними та незаконними дій Нетішинського ВП Славутського ВП ГУ НП в Хмельницькій області щодо затримання ОСОБА_1 закрито.
- у задоволенні інших вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що воно було прийнято з порушенням правил предметної юрисдикції та з недотриманням правил розмежування предметної юрисдикції між місцевими загальними судами як адміністративними та окружними адміністративними судами.
Посилаючись на вимоги статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції до 15 грудня 2017 року), суд апеляційної інстанції зазначив, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень та тих, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства. З у рахуванням того, що після затримання стосовно позивача було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, а згодом було відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 342 Кримінального кодексу України, то суд апеляційної інстанції вважав, що оцінка правомірності адміністративного затримання позивача не може відбуватися за правилами адміністративного судочинства.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що перелік адміністративних справ, які підсудні місцевому загальному суду як адміністративному, визначено у статті 20 КАС України, і справи фізичних осіб щодо оскарження рішень, дій Національної поліції під час здійснення нею своїх повноважень у цьому переліку відсутні. При цьому, врахувавши тривалість розгляду справи, суд апеляційної інстанції вирішив не направляти справу за встановленою підсудністю, а постановити рішення по суті позовних вимог.
Задовольняючи позов у відповідній частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що поліцейські при адміністративному затриманні позивача мали об`єктивну можливість розпізнати в ньому особу похилого віку, що виключало можливість застосування до нього спецзасобів - кайданок.
Водночас суд апеляційної інстанції вважав безпідставними посилання позивача на вчинення відповідачем перешкоджання в його журналістській і громадській діяльності, адже на численні вимоги пред`явити посвідчення журналіста/члена громадської організації з метою забезпечення реалізації його прав позивач відмовився.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині закриття провадження у справі та відмови в позові, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у вказаній частині та направити її на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що оцінка правомірності його затримання має бути надана в межах кримінального провадження є протиправними, адже підозра ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні не оголошувалося. Водночас провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП, взагалі було закрито.
За викладених обставин позивач уважає, що, закривши провадження у справі, суд апеляційної інстанції позбавив його можливості оскаржити незаконні дії працівників поліції щодо адміністративного затримання.
Позивач також зазначає про незаконність рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову. Як зазначає позивач, факт пред`явлення ним посвідчення журналіста/громадського діяча підтверджується показаннями свідків, які було допитані в суді першої інстанції.
Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
Касаційна скарга надійшла до Суду 21 березня 2019 року. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Білоуса О.В., суддів Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В. розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року призначений повторний автоматизований розподіл касаційної скарги.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу касаційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В., Уханенка С.А.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, КАС України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.