ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 червня 2022 року
м. Київ
справа № 640/942/20
адміністративне провадження № К/990/4896/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/942/20
за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Кабінету Міністрів України, Державного секретаря Кабінету Міністрів України Бондаренка Володимира Валерійовича про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Глущенко Я.Б., суддів: Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Секретаріату Кабінету Міністрів України (далі - відповідач 1, Секретаріат КМУ), Державного секретаря Кабінету Міністрів України Бондаренка Володимира Валерійовича (далі - відповідач 2, Державний секретар КМУ), у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 29 січня 2020 року, просив:
1.1. визнати протиправними та скасувати наказ від 29 листопада 2019 року № 718-к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Директорату територіального та місцевого розвитку Секретаріату Кабінету Міністрів України» та наказ від 16 грудня 2019 року № 748-к «Про внесення змін до наказу Державного секретаря Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2019 року № 718-к»;
1.2. зобов`язати Секретаріат КМУ поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора Директорату територіального та місцевого розвитку Секретаріату КМУ, а якщо така посада станом на дату виконання рішення суду скорочена або відсутня у штатному розписі Секретаріату КМУ, зобов`язати Секретаріат КМУ поновити позивача на рівнозначній посаді;
1.3. стягнути з Секретаріату КМУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 17 грудня 2019 року по дату фактичного виконання рішення суду про задоволення вказаної вимоги;
1.4. стягнути з Секретаріату КМУ моральну шкоду на користь ОСОБА_1 у розмірі 302 245,98 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані рішення прийняті з грубим порушенням законодавства, яке полягає у затвердженні упередженого та необ`єктивного висновку про результат його оцінювання, не ознайомленні з цим висновком, а також прийнятті наказу про звільнення без отримання згоди від профспілкової організації, головою якої є позивач.
2.1. На думку позивача, саме його активна профспілкова діяльність на посаді голови профспілкового комітету Секретаріату КМУ, пов`язана із неодноразовими зверненнями протягом жовтня-листопада 2019 року до відповідача 2 з листами щодо уточнення інформації про можливі зміни у структурі Секретаріату та з метою попередження можливих масових звільнень працівників Секретаріату, стала однією із причин звільнення його з посади.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. Наказом Державного секретаря КМУ від 16 серпня 2018 року ОСОБА_1 призначено на посаду генерального директора Директорату територіального та місцевого розвитку Секретаріату КМУ.
4. ОСОБА_1 є головою профспілкового комітету Секретаріату КМУ.
5. Наказом Державного секретаря КМУ від 01 жовтня 2019 року № 147 «Про заходи щодо організації оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Секретаріату КМУ категорії «Б» і «В» визначено провести у строк з 01 жовтня 2019 року по 02 грудня 2019 року оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Секретаріату КМУ категорії «Б» і «В» за списком, що додається. Пунктом 51 вказаного списку визначено проведення оцінювання генерального директора директорату ОСОБА_1 , призначеного на посаду 16 серпня 2018 року.
6. Згідно з висновком щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця категорії «Б» Секретаріату КМУ, оцінка результатів службової діяльності ОСОБА_1 на посаді генерального директора Директорату територіального та місцевого розвитку визначена як «негативна».
7. Наказом Державного секретаря КМУ від 26 листопада 2019 року № 200 затверджено висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності позивача, як державного службовця категорії «Б» Секретаріату КМУ (в якості підстави вказано результати виконання завдань).
8. Наказом Державного секретаря КМУ від 29 листопада 2019 року № 718-к позивача з 02 грудня 2019 року звільнено з посади генерального директора Департаменту територіального та місцевого розвитку Секретаріату КМУ у зв`язку з отриманням ним негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII).
9. За день до цього Державний секретар КМУ листом від 28 листопада 2019 року № 28182/0/2-19 просив надати профспілковий комітет Секретаріату КМУ згоду на звільнення голови профспілкового комітету Секретаріату КМУ ОСОБА_1 з посади генерального директора Директорату територіального та місцевого розвитку Секретаріату КМУ за пунктом 3 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, у зв`язку з отриманням ним негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.
10. У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 з 02 грудня 2019 року по 13 грудня 2019 року, наказом Державного секретаря КМУ від 16 грудня 2019 року № 748-к змінено наказ державного секретаря КМУ від 29 листопада 2019 року № 718-к в частині дати звільнення позивача з посади: з 02 грудня на 16 грудня 2019 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
11. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року, позовні вимоги задоволено частково, визнані протиправними та скасовані накази Державного секретаря КМУ від 29 листопада 2019 року № 718-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та від 16 грудня 2019 року № 748-к «Про внесення змін до наказу державного секретаря Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2019 року № 718-к», зобов`язано Державного секретаря КМУ поновити позивача на посаді генерального директора Директорату територіального та місцевого розвитку Секретаріату КМУ, стягнуто з Секретаріату КМУ на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 16 грудня 2019 року (дата, з якої позивача визначено звільненим) по 09 червня 2020 року (дата ухвалення судового рішення) у розмірі 342 045,27 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
12. Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час звільнення позивача із займаної ним посади не було отримано попередньої згоди профспілкового органу, головою якого він є, у зв`язку з чим порушено норми статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV (далі - Закон № 1045-XIV) та статті 252 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Як наслідок оскаржувані накази є протиправними та підлягають скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді, з якої його було звільнено, із компенсацією середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
13. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року у справі № 640/942/20 апеляційна скарга Секретаріату КМУ задоволена частково, рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
13.1. Ухвалюючи таку постанову, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції в тій частині, що оскільки спеціальне законодавство (Закон № 889-VIII) не урегульовує порядку звільнення державного службовця, який є головою профспілкової організації, то звільнення останнього має проводитися з урахуванням особливостей, визначених норми загального законодавства, а саме КЗпП України.
13.2. Поряд із цим суд апеляційної інстанції, покликаючись на правову позицію Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 336/5828/16 (провадження № 61- 30894сво18) щодо застосування норми частини дев`ятої статті 43 КЗпП України при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП України), зауважив, що судом першої інстанції не враховано ці законодавчі приписи, відповідно до яких, у разі встановлення судом під час розгляду справи недотримання відповідачем вимоги щодо отримання попередньої згоди профспілкової організації на звільнення працівника, цей недолік повинен бути виправлений самим судом. Так, згідно частини дев`ятої статті 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації […], суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації […] і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації […] в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.
13.3. Виконавши процедуру, передбачену частиною дев`ятою статті 43 КЗпП України, та оцінивши відповіді первинної профспілкової організації Секретаріату КМУ та Київського міського комітету профспілки працівників державних установ міста Києва, наданих на виконання ухвали суду апеляційної інстанції, останній виходив з того, що відмовляючи в наданні згоди на звільнення позивача, указані профспілкові організації не зазначили правового обґрунтування незаконності звільнення позивача, зосередившись лише на тому, що його звільнено з порушенням прав та гарантій для працівників, обраних до профспілкових органів.
13.4. Тож на підставі приписів частини сьомої статті 43 КЗпП України, відповідно до якої у разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що порушення Секретаріатом КМУ процедури звільнення позивача, з урахуванням того, що цей недолік усунуто апеляційним судом при вирішенні цього спору, не може слугувати підставою для визнання протиправним і скасування наказу про звільнення позивача та поновлення його на посаді.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
14. 04 лютого 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій, з урахуванням доповнень до касаційної скарги від 09 лютого 2022 року та від 16 лютого 2022 року, останній просить скасувати в повному обсязі постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року залишити без змін.
15. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
16. По-перше, скаржник уважає, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки як первинна профспілкова організація Секретаріату КМУ, так і Київський міський комітет профспілки працівників державних установ міста Києва у відповідь на ухвалу суду відмовили у наданні згоди на звільнення позивача. Не існувало згоди цих профспілкових організацій і станом на момент звільнення позивача з посади, хоча така згода за приписами статті 41 Закону № 1045-XIV та статті 252 КЗпП України мала б передувати звільненню працівника.
17. По-друге, скаржник наголошує, що предмет цієї справи тісно пов`язаний з предметом справи № 640/4118/20, в межах якої надавалася оцінка правомірності діям та рішенням відповідача щодо результатів оцінювання його службової діяльності як державного службовця, які стали підставою для винесення наказу про звільнення позивача, що оспорюється ним у цій справі.
18. Скаржник зауважує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 640/4118/20 позов ОСОБА_1 до Державного секретаря КМУ задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Державного секретаря КМУ щодо нерозгляду скарги позивача на висновок щодо оцінювання результатів його службової діяльності, як державного службовця категорії «Б» Секретаріату КМУ, у зв`язку з чим визнано протиправним та скасовано наказ відповідача від 26 листопада 2019 року № 200 про затвердження висновку результатів оцінювання службової діяльності позивача.
19. При цьому, підкреслює скаржник, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у цій справі (№ 640/942/20) провадження зупинялося до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/4118/20 у зв`язку з об`єктивною неможливістю розгляду цієї справи до вирішення справи за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 26 листопада 2019 року, яким затверджено відповідний висновок результатів оцінювання службової діяльності позивача.
20. Своєю чергою позивач до одного з клопотань про поновлення провадження у справі № 640/942/20 додавав копію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 640/4118/20, але суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови у цій справі не надав їй жодної оцінки, зосередившись, головно, на оцінці рішень про відмову вищевказаних профспілкових організацій у наданні згоди на звільнення позивача.
21. За цих обставин, утворилася така ситуація, що у зв`язку з прийняттям означеної постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 640/4118/20 відпали підстави наказу від 29 листопада 2019 року № 718-к, який є предметом оскарження у цій справі, водночас суд апеляційної інстанції фактично визнав законним наказ про звільнення позивача за відсутності підстави для такого звільнення. Тобто причин для звільнення позивача немає, а наслідки є.
22. На підставі наведеного позивач уважає, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції постановлене з неповним з`ясуванням судом обставин справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення цієї справи в цілому.
23. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
24. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 22 червня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 4 частини першої статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
25. 11 травня 2022 року від Секретаріату КМУ надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняте судом апеляційної інстанції залишити без змін.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
26. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Спір у цьому провадженні виник у зв`язку зі звільненням позивача з посади державної служби категорії Б на підставі пункту 3 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX від 19 вересня 2019 року) у зв`язку з отриманням державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, з тими особливостями, що позивач очолював (був його головою) профспілковий комітет Секретаріату КМУ, що накладало на роботодавця додаткові обов`язки у процедурі його звільнення, визначені статтями 43 та 252 КЗпП України.
28. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
29. Звільнення державного службовця на підставі пункту 3 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у зв`язку із отриманням державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.
30. Верховний Суд погоджується з судами попередніх інстанцій щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень КЗпП України на підставі частини третьої статті 5 Закону № 889-VIII в частині особливостей порядку звільнення державного службовця, обраного до складу виборної профспілкової організації.
31. За приписами частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
32. Держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об`єднаннями громадян.
33. У статті 252 КЗпП України сформовано загальне положення, яке покладає на власника або уповноважений ним орган обов`язок створення для працівників підприємства, установи, організації обраних до складу виборної профспілкової організації, можливості для здійснення їхніх повноважень.
34. При цьому, статтею 41 Закону № 1045-XIV і статтею 252 КЗпП України передбачено, що однією з гарантій можливості здійснення такими особами своїх повноважень є заборона їх звільнення без попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок). Така згода (відмова у наданні згоди) є засобом захисту прав членів виборного профспілкового органу, і це право на захист не може бути обмежено.
35. Така правова позиція сформульована у постановах Верховного Суду України від 01 жовтня 2013 року (справа № 21-319а13), від 25 березня 2014 року (справа № 21-44а14), підтримана у численних постановах Верховного Суду.