Постанова
Іменем України
23 червня 2022 року
м. Київ
справа № 202/156/14-к
провадження № 51-47 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
в режимі відеоконференції захисника Стадницького А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Стадницького А.В. та Дорошенка С.М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні № 12013040660003588, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_1 від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк перебування його під вартою з 11 лютого 2014 року по 23 липня 2015 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в сумі 1 680,26 грн, та моральну шкоду в сумі 100 000 грн.
Зазначеним вироком також вирішено долю речового доказу.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 05 липня 2013 року приблизно о 00:00, перебуваючи в приміщенні нічного клубу "Августін", що на вул. Богдана Хмельницького, 6 у м. Дніпро, в ході раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, діючи з прямим умислом, завдав один удар кулаком в грудну клітку ОСОБА_3, від якого останній впав, а потім, стоячи над ОСОБА_3, завдав йому не менше трьох ударів кулаками в грудну клітку. Після чого ОСОБА_1 завдав ОСОБА_2, який намагався зупинити бійку, не менше десяти ударів кулаками та трьох ударів коліном в черево, у зв`язку з чим останній впав на підлогу, а ОСОБА_1, стоячи над ОСОБА_2, завдав йому не менше трьох ударів кулаками в черево.
У результаті умисних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості, а потерпілому ОСОБА_2 - тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника Дорошенка С.М., потерпілого ОСОБА_2 та прокурора Ставицького В.А. залишено без задоволення, а вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2021 року - без зміни.
Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Стадницький А.В. просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. На обґрунтування своїх вимог вказує, що у матеріалах кримінального провадження відсутня постанова керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування у кримінальному провадженні, а також відсутня постанова про визначення прокурора процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 12013040660003588 за обвинуваченням ОСОБА_1 . Наголошує, що відсутність у матеріалах кримінального провадження таких процесуальних рішень обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування як таких, що зібрані неуповноваженими особами. Крім того, вказує, що у резолютивній частині вироку судом не визначено ОСОБА_1 остаточне покарання, чим порушено вимоги п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, а у вступній частині вироку - не зазначено його сімейний стан, що не узгоджується з вимогами п. 4 ч. 2 ст. 374 КПК України. Звертає увагу, що в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 заперечував щодо закриття кримінального провадження за його обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Також вказує, що у матеріалах кримінального провадження відсутній технічний носій інформації із записом судових засідань від 07 грудня 2018 року, від 18 травня 2021 року та від 19 травня 2021 року.
У касаційній скарзі захисник Дорошенко С.М. просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрити. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що у матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про призначення прокурора Єднака В.М. процесуальним керівником у кримінальному провадженні, а отже він не був наділений повноваженнями вручати підозру ОСОБА_1, що тягне за собою визнання всіх здобутих доказів у цьому кримінальному провадженні недопустимими. Наголошує, що факт відсутності такої постанови у матеріалах кримінального провадження встановив і суд апеляційної інстанції, однак, відмовляючи у задоволенні апеляційних вимог захисника, дійшов помилкового висновку, що відсутність такої постанови не означає, що зазначений прокурор не мав відповідних повноважень. Вказані твердження суду апеляційної інстанції суперечать правовому висновку, викладеному у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 22 лютого 2021 року у справі № 754/7061/15. З огляду на викладене вважає, що ухвала апеляційного суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки постановлена із порушенням вимог ст. 419 КПК України.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги захисників не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Стадницький А.В. підтримав касаційні скарги, просив їх задовольнити, судові рішення скасувати, а кримінальне провадження закрити.
Прокурор Піх Ю.Г. заперечувала щодо задоволення касаційних скарг захисників, просила вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
До початку касаційного розгляду прокурор Ставицький В.А., який приймав участь під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, направив копії постанови про призначення прокурора у кримінальному провадженні, постанови про визначення слідчого у кримінальному провадженні, та постанов про внесення змін до групи слідчих, які долучені до матеріалів кримінального провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
У касаційній скарзі, окрім іншого, захисник Стадницький А.В. вказує, що у вступній частині вироку не вказано сімейний стан засудженого ОСОБА_1, чим порушено вимоги п. 4 ч. 2 ст. 374 КПК України, а у резолютивній його частині - не визначено ОСОБА_1 остаточне покарання, чим порушено вимоги п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України.
Також звертає увагу, що в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 заперечував щодо закриття кримінального провадження за його обвинуваченям у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Положення ч. 1 ст. 70 КК України передбачають, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Відповідно до вироку суду, ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 49 КК України звільнено від відбування цього покарання у зв`язку із закінченням строків давності, та засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Враховуючи, що ОСОБА_1 звільнено від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 122 КК України, то у місцевого суду були відсутні правові підстави визначати остаточне покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України.
До того ж, як убачається з вироку, обґрунтовуючи свій висновок про звільнення ОСОБА_1 від покарання за ч. 1 ст. 122 КК України, місцевий суд зазначив, що ОСОБА_1 своєї вини за цим епізодом злочинної поведінки не визнав, та заперечив щодо такого звільнення з нереабілітуючих обставин. Вказані обставини підтверджуються і звукозаписом судового засідання.
Таким чином колегією суддів не встановлено порушень вимог матеріального чи процесуального закону під час звільнення ОСОБА_1 від покарання за ч. 1 ст. 122 КК України на підставі статей 49, 74 КК України.
А тому доводи касаційної скарги захисника у цій частині колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Що стосується доводів захисника про порушення місцевим судом вимог п. 4 ч. 2 ст. 374 КПК України (не вказано сімейний стан засудженого), то таке порушення у розумінні ст. 412 КПК України не є істотним, а тому не може бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
Крім того, захисник Стадницький А.В. у касаційній скарзі вказує, що у матеріалах кримінального провадження відсутній технічний носій інформації із записом судових засідань 07 грудня 2018 року, 18 травня 2021 року та 19 травня 2021 року.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що в матеріалах наявні технічні носії інформації, на яких зафіксовано хід судових засідань, які відбулися 07 грудня 2018 року (судовий розгляд відкладено на іншу дату у зв`язку з неявкою прокурора), 18 травня 2021 року (судові дебати, останнє слово), та 19 травня 2021 року (проголошення вироку).
У ході підготовки кримінального провадження до касаційного розгляду під час прослуховування звукозапису судових засідань від 07 грудня 2018 року та 19 травня 2021 року не виявлено жодних недоліків звукозапису, який відтворюється у належній якості.
На звукозаписі судового засідання від 18 травня 2021 року наявне часткове переривання звуку (лише під час репліки захисника), яке при цьому жодним чином не перешкоджає прослуховуванню та сприйняттю перебігу судового засідання, що зафіксоване на носії інформації (оптичному диску).
Тобто вказані обставини не є беззаперечною підставою для скасування судових рішень, оскільки вказані обставини в цілому не заважають відтворити всю послідовність подій, які відбувалися під час судового розгляду.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги захисника Стадницького А.В. в цій частині є неспроможними.
У касаційних скаргах захисники Стадницький А.В. та Дорошенко С.М. також вказують, що у матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про визначення прокурора процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 12013040660003588 за обвинуваченням ОСОБА_1 . За таких обставин вважають, що прокурор Єднак В.М. не був наділений повноваженнями вручати підозру ОСОБА_1 .