ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2022 року
м. Київ
справа № 683/338/20
провадження № 51-5781 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Анісімова Г. М., Ковтуновича М. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Сеник В. Г.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Савінського О. П. та Тимченка М. М. в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 лютого 2021 року та вирок Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019240000000314, за обвинуваченням
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Милько Мильковського району Камчатського краю Російської Федерації, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 лютого 2021 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання постановлено рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання зараховано строк попереднього увʼязнення з 22 листопада 2019 року по день набрання вироком законної сили.
Цивільний позов ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено частково.
Стягнуто з АТ "Страхова група "ТАС" на користь: ОСОБА_1 9 865 грн витрат на поховання; ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 12 519 грн моральної шкоди на кожного.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 13 112,7 грн витрат на правову допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 200 000 грн моральної шкоди на кожного, а також на користь ОСОБА_1 13 112,7 грн витрат на правову допомогу.
В частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та АТ "Страхова група "ТАС" про стягнення моральної шкоди відмовлено в повному обсязі.
Цивільний позов ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 задоволено частково.
Стягнуто з АТ "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_8 11 625 грн витрат на поховання.
Стягнуто з АТ "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_8, ОСОБА_2,
ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по 10 015,2 грн моральної шкоди на кожного, а також на користь ОСОБА_8 13 112,7 грн витрат на правову допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_4 моральна шкода на користь: ОСОБА_8, ОСОБА_2 та ОСОБА_9 по 180 000 грн на кожного, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по 200 000 грн на кожного.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Вироком Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано, а в частині вирішення цивільних позовів - змінено.Ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_4 покарання за ч. 3 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 190 000 грн моральної шкоди на кожного.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку апеляційного суду, ОСОБА_4 визнаний винуватим у тому, що 21 листопада 2019 року, близько 16 год 55 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та керуючи автомобілем "Volkswagen Transporter", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по автодорозі Н-03 "Житомир-Чернівці" зі сторони с. Самчики в напрямку до смт. Старий Остропіль. Проїжджаючи по вул. Замороки в с. Ладиги Старокостянтивського району, у порушення вимог
п.п. 2.9 (а), 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, рухався зі швидкістю
110 км/год в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, не обрав безпечної швидкості, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, об`єктивно маючи змогу виявити перешкоду, а саме велосипедистів ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які рухались в попутному напрямку на велосипедах по центру та по правому краю смуги руху вказаного автомобіля, не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного об`їзду перешкоди, внаслідок чого передньою частиною автомобіля допустив наїзд на вищевказаних велосипедистів.У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди велосипедисти ОСОБА_12 та ОСОБА_14 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких померли на місці пригоди.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах захисники Савінський О. П. та Тимченко М. М.,посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставлять питання про скасування оскаржуваних судових рішень та закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисники вказують, що суди не в повній мірі встановили всі обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, чим допустили неповноту судового розгляду, побудували свої висновки на суперечливих доказах, що вказує на невідповідність висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Водночас зазначають про недоведеність вини засудженого поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Крім цього стверджують, що суд апеляційної інстанції у вироку безпідставно дійшов до протилежного висновку чим суд першої інстанції, та необґрунтовано зазначив у фабулі обвинувачення визнаного судом доведеним, що ОСОБА_4 у порушення вимог
п.п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем "Volkswagen Transporter", реєстраційний номер
НОМЕР_1, та відповідно визнав вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, як обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_4 .
До того ж захисники вказують на те, що у даному кримінальному провадженні відсутня постанова про визначення групи слідчих, які повинні були здійснювати досудове розслідування, та визначення старшого слідчої групи, який мав би керувати діями інших слідчих, а тому увесь процес проведення досудового розслідування у цьому провадженні здійснений неналежними суб`єктами проведення процесуальних дій,що з огляду на приписи статей 86 та 87 КПК України, обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані особами, які не мали на те законних повноважень.
Крім того, захисник Тимченко М. М. у скарзі зазначає, що апеляційний суд не допитав свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, на основі показань яких суд першої інстанції прийняв рішення про виключення із обвинувачення ОСОБА_4 порушення п.п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України та обтяжуючої обставини, передбаченої п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційних скаргах доводів, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили відмовити у задоволенні касаційних скарг.
Від захисників Савінського О. П. та Тимченка М. М. надійшли клопотання про проведення касаційного розгляду за їх відсутності.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно приписів ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Таким чином, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки є судом права, а не факту.
Зі змісту касаційних скарг вбачається, що захисники, зокрема, порушують питання про перегляд судових рішень у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог статей 433, 438 КПК України, не підлягають, а отже, під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин провадження, встановлених судами.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.