Постанова
Іменем України
27 червня 2022 року
м. Київ
справа № 127/5469/19
провадження № 61-9520св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Департамент архітектури та містобудування Вінницької міської ради, Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Павлова Сергія Сергійовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Сичука М. М., та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Матківської М. В., Войтка Ю. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради, Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконними і скасування будівельного паспорта та права на початок виконання будівельних робіт.
Позовну заяву мотивувала тим, що після смерті батька вона є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та є абонентом Комунального підприємства «Вінницяоблводоканал» (далі - КП «Вінницяводоканал»).
Вказувала, що з 1986 року на підставі відповідної дозвільної та технічної документації її будинок забезпечено водопостачанням шляхом прокладення інженерних мереж (водогону) через територію земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки відсутні будь-які технічні можливості прокладення водогону іншим способом, враховуючи місцевий рельєф та щільність забудов.
Вказувала, що власником будинку АДРЕСА_2 виготовлено технічну документацію із землеустрою на цю земельну ділянку, під час виготовлення якої було враховано прокладені у 1986 році до її будинку інженерні мережі (водогін, газопровід) та визначено площу в зоні обмеження водогону.
Відомості про обмеження у використанні вказаної земельної ділянки (охоронні зони), розмір площі цих обмежень, її схематичне відображення, строк дії було зареєстровано в Державному земельному кадастрі, у встановленому законодавством порядку. Площу обмеження у використанні вказаної земельної ділянки (охоронні зони) визначили по 1 м в обидві сторони від водогону по всій довжині його прокладення, однак державними будівельними нормами регламентовано, що відстань від фундаментів будинків та споруд до інженерних мереж водогону становить 5 м.
Земельну ділянку по АДРЕСА_2 та розташований на ній житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами у 2015 році та у 2017 році відчужено із зазначенням в укладених договорами купівлі-продажу земельної ділянки про встановлені обмеження.
Останнім власником цієї земельної ділянки став ОСОБА_2 .
Позивач зазначала, що, з метою уникнення спорів, неодноразово у розмові звертала увагу нового власника та осіб, які проживають у його будинку, що через придбану ним земельну ділянку з 1986 року прокладено водогін до її будинку, у зв`язку із чим безстроково було встановлено обмеження у використанні цієї земельної ділянки (охоронні зони), що виключає можливість проведення будівельних робіт в межах площі їх встановлення.
Позивач зазначала, що ігноруючи її зауваження, влітку 2018 року ОСОБА_2 розпочав роботи щодо проведення добудови до житлового будинку, частково викопавши рів для фундаменту в межах площі встановлених обмежень. Її зауваження залишились без позитивного реагування.
Вважаючи розпочате будівництво самочинним, позивач звернулась до відповідних виконавчих органів Вінницької міської ради, на яке отримала відповідь про те, що ОСОБА_2 розпочав будівельні роботи з реконструкції житлового будинку садибного типу відповідно до будівельного паспорту від 19 вересня 2018 року № 275, виданого Департаментом архітектури та містобудування Вінницької міської ради, та зареєстрованого повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 25 вересня 2018 року № ВН 061182681911.
Позивач неодноразово зверталась до Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради, Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, Вінницького міського голови із вимогою скасувати видані ОСОБА_2 дозвільні документи на будівництво, проте її вимоги залишились без задоволення.
ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним та скасувати будівельний паспорт забудови земельної ділянки (кадастровий номер 0510137000:03:024:0089) по АДРЕСА_2 , виданий Департаментом архітектури та містобудування Вінницької міської ради 19 вересня 2018 року № 275 (об`єкт будівництва: «реконструкція частини житлового будинку садибного типу прибудовою на приватизованій земельній ділянці»);
- визнати незаконним та скасувати право на початок виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2 , набуте на підставі поданого замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 25 вересня 2018 року № ВН 061182681911.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано будівельний паспорт забудови земельної ділянки (кадастровий номер 0510137000:03:024:0089) на АДРЕСА_2 , виданий Департаментом архітектури та містобудування Вінницької міської ради від 19 вересня 2018 року № 275 (об`єкт будівництва: «реконструкція частини житлового будинку садибного типу прибудовою на приватизованій земельній ділянці»).
Визнано незаконним та скасовано право на початок виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2 , набуте на підставі поданого замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 25 вересня 2019 року № ВН 061182681911.
Стягнуто у рівних частках з Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради, Департаменту архітектурно - будівельного контролю Вінницької міської ради витрати, пов`язані із наданням правової допомоги, у розмірі 7 264,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що під час видачі будівельного паспорта не було враховано інженерні мережі водопостачання до будинку позивача, а також відомості, які містяться у державному земельному кадастрі про встановлені на підставі Закону безстрокові обмеження (охоронні зони) у використанні земельної ділянки по АДРЕСА_2 , у результаті чого заплановану прибудову було спроектовано в зоні площі цих обмежень, впритул до водогону, а частково на ньому, що є неприпустимим з огляду на наведене вище. На підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 25 вересня 2018 року № ВН 061182681911 ОСОБА_2 набув право на початок виконання робіт за цим будівельним паспортом, тому таке право також є незаконним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції, відповідно до статті 141 ЦПК України, вважав за необхідне стягнути в рівних частках з відповідачів на користь позивача сплачений нею судовий збір за звернення до суду з позовом, судовий збір, сплачений за звернення із заявою про забезпечення позову.
Пославшись на положення частини дванадцятої статті 141 ЦПК України, суд першої інстанції не вбачав підстав для розподілу судових витрат інших учасників справи, зокрема третьої особи, оскільки представник третьої особи на стороні відповідачів, який не заявляє самостійних вимог, заперечував заявлені позовні вимоги протягом усього часу розгляду справи у суді, що підтверджується матеріалами справи та звукозаписами судових засідань. Про невизнання третьою особою вимог пред`явленого ОСОБА_1 позову також свідчить і зміст позовної заяви та позовних вимог ОСОБА_2 у справі № 127/9714/19, в якій він зазначав про законність виданих йому дозвільних документів на будівництво, про скасування яких ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги у цій страві. У судовому засіданні 01 березня 2021 року представник третьої особи зазначав, що, ознайомившись із матеріалами справи, позовні вимоги вважає обґрунтованими, та подав розрахунок судових витрат, що, з огляду на викладене, не можна вважати реальним підтриманням ним позовних вимог. Суд першої інстанції вказав, що така його заява фактично є намаганням штучно створити процесуальні підстави для стягнення з відповідачів сум судових витрат за приведеним ним розрахунком.
Вирішуючи заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції встановив наявність договірних відносин між адвокатом та позивачем, розмір сплаченого гонорару, детальний опис робіт (надання послуг). Суд першої інстанції врахував засади виваженості, розумності та справедливості, та дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення судових витрат у рівних частках з Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради, Департаменту архітектурно - будівельного контролю Вінницької міської ради в розмірі 7 264,00 грн. з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (зокрема, написання позову та інших заяв, участі в судовому засіданні).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2021 року апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Павлова С. С. про зміну рішення Вінницького міського суду від 01 березня 2021 року у частині судових витрат залишено без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 березня 2021 року в частині судових витрат залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині судових витрат, суд апеляційної інстанції послався на положення частини дванадцятої статті 141, частини першої статті 44 ЦПК України вказав, що всі процесуальні дії адвоката Павлова С. С. та відповідно судові витрати третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 не пов`язанні із підтриманням позовних вимог, а навпаки із їх запереченням. Отже, визнання позову представником третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Павловим С. С. у останньому судовому засіданні, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, як намагання штучно створити процесуальні підстави для стягнення з відповідачів сум судових витрат за приведеним ним розрахунком.
Рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог в апеляційному порядку не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Павлов С. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2021 року в повному обсязі, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 березня 2021 року змінити у частини розподілу судових витрат.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11 червня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Вінницького міського суду Вінницької області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, внаслідок чого ухвалив помилкове судове рішення у частині розподілу судових витрат.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції взяв до уваги лише одну процесуальну дію представника третьої особи в останньому судовому засіданні, яке відбулося 01 березня 2021 року, однак не взяв до уваги інші судові засідання та дії у них, а саме: 23 квітня 2019 року, 13 травня 2019 року, 05 червня 2019 року, 01 лютого 2021 року та 16 лютого 2021 року, у яких вирішувалися клопотання представника третьої особи, зокрема щодо вирішення питання зупинення провадження, роз`яснення ухвали суду.
Крім того, заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що позивач та третя особа діяли спільно, доводячи у суді першої інстанції, що рішення у справі № 127/9714/19 має значення для цієї справи, з чим погодився суд та на цій підставі позов задовольнив.
Заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на факт узгодження процесуальних позицій та дій позивача та третьої особи, оскільки у судових засіданнях суд першої інстанції 23 квітня 2019 року, 13 травня 2019 року, 05 червня 2019 року третьою особою неодноразово вчинялися дії, які повністю узгоджуються з позицією позивача, зокрема заявлялися клопотання про приєднання до матеріалів справи копії рішення, ухваленого у справі №127/9714/19, залучення доказу, що має значення у справі.
Тезис суду апеляційної інстанції про намагання представника третьої особи штучно створити процесуальні підстави для стягнення судових витрат спростовується вказаним вище.
При цьому третя особа, розпочинаючи будівельні роботи, керувався наданими дозволами відповідача, не погоджуючись із забезпеченням позову і оскаржуючи його лише тому, що сам добровільно зупинив будівельні роботи і просив не покладати на нього виконавчий збір. Тобто, ці обставини підтверджують, що із самого початку третя особа не була проти позову, а суд апеляційної інстанції фактично не вивчав справу. Крім того, у судових дебатах, опираючись на результати судового розгляду, представник третьої особи дійшов до висновку про обґрунтованість позову.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції самоусунувся від дослідження доказів у справі.
Заявник послався на незадоволення клопотання про дослідження доказів, подане ним у порядку пункту 7 частини другої статті 356 ЦПК України, що не сприяло встановленню фактичних обставин справи, які стосуються предмету спору.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 13 травня 2020 року у справі № 922/2749/19, від 09 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15 (провадження № К/9901/7612/19), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У липні 2021 року Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради та Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради подали до Верховного Суду відзив, у якому просили касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2021 року та рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 березня 2021 року в оскаржуваній частині - без змін.