Постанова
Іменем України
23 червня 2022 року
м. Київ
справа № 756/10203/15-ц
провадження № 61-11058св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»,
стягувач - Публічне акціонерне товариство «Енергобанк»,
боржник - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Мостової Г. І., Суханової Є. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія»)звернулося до суду із заявою про заміну стягувача Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» (далі - ПАТ «Енергобанк») на його правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», у зв`язку із укладенням між зазначеними юридичними особами 18 травня 2018 року договору № 21 про відступлення права вимоги за договором про видачу та обслуговування кредитної картки від 13 липня 2012 року, укладеного між банком та ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29 січня 2021 року заяву ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» задоволено.
Здійснено заміну ПАТ «Енергобанк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у виконавчому провадженні з виконання судового рішення у справі № 756/10203/15-ц,
Суд першої інстанції урахував укладений між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «ФК «Довіра договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло право вимоги за договором про видачу та обслуговування кредиту від 13 липня 2012 року, укладеного між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 , та керувався положенням статті 442 ЦПК України, відповідно до якої заміна сторони виконавчого провадження можлива з підстав відступлення права вимоги на будь-якій стадії процесу.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року скасовано ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 29 січня 2021 року, ухвалено нове судове рішення, яким задоволено заяву.
Замінено стягувача у справі № 756/10203/15-ц за позовом ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме з ПАТ «Енергобанк» на ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».
Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, та вирішуючи по суті заяву ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження, дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню, оскільки зазначене товариство є новим кредитором у правовідносинах з боржником ОСОБА_1 за договором про відступлення права вимоги, укладеного 13 липня 2012 року між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», що відповідно до статті 442 ЦПК України є достатньою підставою для заміни сторони стягувача.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У липня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року, в якій вона просила скасувати зазначене судове рішення, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив її та представника про розгляд справи; не врахував відсутність доказів на підтвердження переходу права вимоги за договором, зокрема сплати ТОВ «ФК «Довіра грошових коштів на виконання правочину відступлення права вимоги; а також доказів на підтвердження повідомлення боржника про договір відступлення права вимоги, що свідчить, що такий правочин не набрав чинності; суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права та не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 461/10610/13-ц, постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 539/1582/16-ц, від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16, від 31 березня 2021 року у справі № 705/2045/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції у жовтні 2021 року.
Установлені судами фактичні обставини справи
Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Енергобанк» заборгованість за договором від 13 липня 2012 року № 00-034593-02 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки Visa, що виникла за період з 13 липня 2012 року до 21 липня 2015 року, зокрема, прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 126 769,10 грн, заборгованість зі сплати відсотків - 763,89 грн, штраф за прострочену заборгованість - 17 930,44 грн, штраф за несанкціонований овердрафт - 80,77 грн.
01 грудня 2016 року Оболонським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 2/756/5084/15 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «Енергобанк».
Постановою державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 29 грудня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 756/10203/15-ц, виданого 01 грудня 2016 року.
18 травня 2018 року між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладений договір про відступлення прав вимоги № 21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло право вимоги за договором від 13 липня 2012 року № 00-034593-02 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки Visa.
Відповідно до додатку № 1 зазначеного договору, ПАТ «Енергобанк» відступило, а ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло право вимоги за кредитним договором від 13 липня 2012 року № 00-034593-02, позичальником за яким є ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 4.1 договору, ціна договору в розмірі 2 055 200 грн сплачується новим кредитором банку в повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором.
Платіжним дорученням від 18 травня 2018 року № 2581374 підтверджено проведення розрахунку між сторонами.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України, визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до частини першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Аналогічні приписи містяться в частині п`ятій статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.