Постанова
Іменем України
27 червня 2022 року
м. Київ
справа № 536/1041/20
провадження № 61-19443св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Омельницька сільська рада Кременчуцького району Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 31 травня 2021 року під головуванням судді Клименко С. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Одринської Т. В., Панченка О. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права користування земельною ділянкою,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив визнати за ним в порядку спадкування за заповітом право постійного користування земельною ділянкою площею 9,5 га, яка розташована на території Омельницької сільської ради Полтавської області, що була надана у постійне користування ОСОБА_2 на підставі рішення Кременчуцької районної ради народних депутатів Кременчуцького району Полтавської області від 23 вересня 1994 року, державний акт серія ПЛ-73, виданий 14 листопада 1994 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 67.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_2 , він є його єдиним спадкоємцем та прийняв спадщину, подавши відповідну заяву нотаріусу Кременчуцького районного нотаріального округу Сапко О. Б.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2017 року за ним визнано право власності в порядку спадкування після ОСОБА_2 на житловий будинок.
Крім цього, ОСОБА_2 у встановленому законодавством порядку набув право користування земельною ділянкою площею 9,5 га, яка йому була надана у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням Кременчуцької районної ради народних депутатів Кременчуцького району Полтавської області від 23 вересня 1994 року та на яку 14 листопада 1994 року виданий Державний акт на право постійного користування землею серії ПЛ-73, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 67.
Нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку, позбавивши його можливості оформити право на спадщину та порушивши його право користування земельною ділянкою, що гарантовано йому Конституцією України.
Вважає, що він успадкував права ОСОБА_2 , що нерозривно пов`язані з ним, у тому числі і право постійного користування земельною ділянкою.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Кременчуцький районний суд Полтавської області рішенням від 31 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що право постійного користування земельною ділянкою, наданою фізичній особі для ведення селянського (фермерського) господарства може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чорнуха Ю. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 31 травня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у якій просив оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підставу, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі заявник вказує, що у цій справі істотною обставиною є те, що селянське (фермерське) господарство «Курінного» перебуває у стані припинення, що перешкоджає ОСОБА_1 успадкувати як саме фермерське господарство так і його майно.
Отже, застосування судами попередніх інстанцій правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 червня 2020 року, без урахування особливостей спірних правовідносин, що виникли у цій справі, порушує право ОСОБА_1 на мирне володіння майном та призводить до втрати можливості ефективного способу захисту права спадкоємців померлого засновника (члена) селянського (фермерського) господарства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц вказано, що право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства, а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.
Отже спадкоємець має право реалізувати своє право володіння земельною ділянкою, яка була отримана у постійне користування померлим засновником (членом) фермерського господарства, шляхом спадкування прав засновника спадкодавця, однак таких підхід не може бути застосований до спірних правовідносин та позбавляє позивача права на спадкування та можливості володіти та користуватись земельною ділянкою, отриманою у постійне користування батьком, який був членом фермерського господарства, оскільки останнє перебуває у стані припинення.
У зв`язку із перебуванням фермерського господарства «Курінного» у стані припинення позивач позбавлений можливості внести до Єдиного державного реєстру відомості про зміну учасника фермерського господарства.
Отже застосування судами вказаної правової позиції призводить до втрати можливості ефективного способу захисту права спадкоємців померлого засновника (члена) селянського (фермерського) господарства.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Кременчуцького районного суду Полтавської області.
09 лютого 2022 року цивільна справа № 536/1041/20 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 на підставі рішення другої сесії 22 скликання Кременчуцької районної ради народних депутатів Кременчуцького району Полтавської області від 23 вересня 1995 року надано в постійне користування земельну ділянку площею 9,5 га, що розташована на території Омельницької сільської ради народних депутатів для ведення селянського (фермерського) господарства, про що видано 14 листопада 1994 року Державний акт на право постійного користування землею серії ПЛ-73, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 67.
Розпорядженням голови Кременчуцької районної ради № 17 від 04 березня 1999 року зареєстровано СФГ «Курінного» в с. Омельник Кременчуцького р-ну, голова - ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Омельник Кременчуцького р-ну Полтавської області помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Після смерті ОСОБА_2 заведена спадкова справа, яка зареєстрована в Спадковому реєстрі за № 60164494.
ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;