Постанова
Іменем України
27 червня 2022 року
м. Київ
справа № 212/8377/20
провадження № 61-1025св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
треті особи: Первинна профспілкова організація незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Міська організація Незалежної профспілки гірників України міста Кривого Рогу,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мотуза Олександра Володимировича на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2021 року у складі судді Чорного І. Я. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», треті особи: Первинна профспілкова організація незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Міська організація Незалежної профспілки гірників України міста Кривого Рогу, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у листопаді 2020 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати незаконним і скасувати наказ Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПрАТ «Криворізький залізорудний комбінат», ПАТ «Кривбасзалізрудком») від 15 жовтня 2020 року № 1809-к про припинення трудового договору з ним за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату працівників;
- поновити його на роботі в ПрАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на посаді механіка (контрольно-пропускного пункту) виробничо-технічного відділу автобази;
- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за кожен день вимушеного прогулу з розрахунку 46,46 грн/год з часу звільнення по час ухвалення рішення у справі.
Зазначений позов мотивований тим, що з 09 серпня 2001 року він працював у ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», де з 24 травня 2018 року переведений на посаду механіка (контрольно-пропускного пункту) виробничо-технічного відділу автобази.
15 жовтня 2020 року було ознайомлено із наказом (розпорядженням) «Про припинення трудового договору (контракту)» № 1809-К від 15 жовтня 2020 року, згідно з яким його було звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позивач пов`язує своє звільнення зі скорочення штату працівників, що відбулось на підставі наказу № 2690 «Про зміни до штатного розпису» від 24 червня 2020 року.
Вказав, що на відповідача покладався обов`язок щодо дотримання процедури звільнення його за вище вказаною підставою. Тобто, впродовж двох місяців з моменту попередження працівника про його можливе звільнення у зв`язку зі скороченням штатів, він мав вживати усіх заходів, спрямованих на забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників, зокрема шляхом неодноразового пропонування наявних на підприємстві вакансій для переведення, однак відповідачем не були запропоновані усі наявні на підприємстві вакансії.
Отже, відповідач з моменту попередження його про можливе вивільнення не вживав усіх заходів з метою забезпечення його зайнятості. Так, відповідач повідомив його про можливе вивільнення в липні 2020 року, та одразу, разом з повідомленням, надав йому перелік вакансій для ознайомлення. При ознайомленні він повідомив адміністрацію, що прагне працювати на підприємстві та просив надати йому перелік усіх вакансій на підприємстві, щоб враховуючи його стаж, кваліфікацію тощо міг обрати актуальну вакансію, однак адміністрація ігнорувала відповідні прохання та взагалі надалі не вживала заходів для ознайомлення його з вільними вакансіями.
Більше того, оскільки відповідач не надавав йому вакансії для можливого переведення, він вимушений був особисто звернутися до відповідача з відповідним листом щодо сприяння його працевлаштування на підприємстві, при цьому, в даному запиті він просив надати йому для ознайомлення усі наявні на підприємстві вакансії, в тому числі вакансії, які є на автобазі ПАТ «Кривбасзалізрудком», оскільки працюючи на автобазі тривалий час, йому достеменно відомо про відсутність працівників на відповідних посадах.
Наказ про скорочення чисельності штатних працівників приймався відповідачем для підвищення економічної ефективності, що вказує на наявність економічних причин можливих скорочень, тому відповідач відповідно до пункту 13.1 Колективного договору ПАТ «Кривбасзалізрудком» на 2020-2022 роки повинен був також завчасно, не пізніше як за 3 місяці до намічуваних звільнень, надати профспілкам інформацію про причини звільнення, кількості та категорії працівників, яких це може стосуватися та провести консультації з профспілками про заходи запобігання звільнень чи зведенню їх кількості до мінімуму.
Він є членом виборного органу Первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», де обраний на посаду Цехового голови автобази ППО НПГУ ПАТ «Кривбасзалізрудком».
У даному випадку, профспілка не отримувала від відповідача ні попередження про можливе скорочення штату автобази, ні пропозицій щодо спільної співпраці для запобігання можливих скорочень, що фактично позбавило профспілку, яка діє з метою захисту прав працівників, завчасно вжити заходів задля запобігання можливих скорочень працівників, втому числі і його звільнення.
Оскільки він є членом виборного органу профспілки це надає йому відповідні гарантії та покладає на відповідача додаткові зобов`язання щодо порядку його звільнення.
У наказі № 147ос від 09 квітня 2020 року необхідність скорочення штатів обґрунтовується лише обмеженими умовами фінансування підприємства з 01 квітня 2020 року НСЗУ, і в ньому не зазначені зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 05 серпня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося відповідно до вимог чинного трудового законодавства України, а тому відсутні правові підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі в ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на посаді механіка (контрольно-пропускного пункту) виробничо-технічного відділу автобази, з якої його було звільнено 15 жовтня 2020 року.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 14 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2021 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що судом першої інстанції повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об`єктивний склад, права та обов`язки сторін, правильно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Мотуза О. В. у січні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку стосовно належного повідомлення позивача про всі вільні вакансії на підприємстві.
Відповідач ні в момент попередження про майбутнє звільнення (10 липня 2020 року), ні в подальшому не ознайомлював позивача з наявними на підприємстві вакантними посадами, зокрема вакантною посадою механіка автобази. Отже, роботодавець не дотримався свого обов`язку щодо працевлаштування позивача у зв`язку із скороченням посади.
На порушення умов колективного договору відповідач проігнорував звернення до профспілки, членом якої він є, що призвело до того, що профспілка не могла завчасно запобігти звільненню працівників чи зведенню їх кількості до мінімуму.
Відповідачем також було проігноровано відмову профспілки щодо звільнення позивача на власний розсуд трактуючи її необґрунтованою.
Також відповідач звернувся до профспілки з поданням 10 серпня 2020 року, тобто лише через місяць з моменту попередження про можливе вивільнення, тому фактично станом на 10 серпня 2020 року відповідач не надав профспілці обґрунтованого подання, яке б містило вичерпний перелік його дій, спрямованих на працевлаштування ОСОБА_1 .
Суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 360/2308/20, від 28 серпня 2019 року у справі № 761/37621/16-ц.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 24 лютого 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Справа № 212/8377/20 надійшла до Верховного Суду 27 квітня 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 у період з 09 серпня 2001 року до 15 жовтня 2020 року перебував у трудових правовідносинах з ПАТ «Кривбасзалізрудком», а саме: у період з 09 серпня 2001 року до 15 березня 2004 року працював водієм 1 класу на автомобілі усіх марок автоколони № 3 автобази; з 15 березня 2004 року до 10 листопада 2011 року - механіком автоколони № 3 автобази; з 10 листопада 2011 року до 23 травня 2018 року - контролером технічного стану автомототранспортних засобів (автобуси) автобази; з 24 травня 2018 року до 15 жовтня 2020 року - механіком виробничо-технічного відділу автобази.
Наказом ПАТ «Кривбасзалізрудком» № 2690 від 24 червня 2020 року «Про зміни до штатного розпису автобази» з метою оптимізації чисельності працівників підприємства, підвищення економічної ефективності діяльності комбінату, зниження собівартості продукції, забезпечення стабільності виробництва, зменшення показників собівартості продукції, підвищення рівня її конкурентоспроможності, підвищення продуктивності праці на одного працівника, виключено з 27 серпня 2020 року із штатного розпису автобази 4 штатні одиниці посад механіків (контрольно-пропускного пункту), в тому числі й посаду позивача.
Згідно з актом від 28 червня 2020 року, складеним інспектором відділу кадрів Сокол Л. М. , начальником бюро відділу організації праці і мотивації персоналу Беперщ Н. Ф. , інженером з безпеки руху апарату управління автобази ОСОБА_4 , працівника ОСОБА_1 - механіка (контрольно-пропускного пункту) виробничо-технічного відділу автобази було ознайомлено з наказом «Про зміни до штатного розпису автобази» № 2690 від 24 червня 2020 року, проте, він відмовився поставити свій підпис про ознайомлення.
ОСОБА_1 10 липня 2020 року було вручене попередження про вивільнення та запропоновані станом на дату ознайомлення з вказаним попередженням вакантні робочі місця, що відповідають наявним у адміністрації підприємства відомостям про його кваліфікацію та стан здоров`я, а також з усіма вакансіями ПАТ «Кривбасзалізрудком» наявними станом на 10 липня 2020 року, проте ОСОБА_1 не виявив бажання стосовно переведення на жодну з вакантних посад, про що зазначено ним в попередженні та складено два акта про відмову від підпису від 10 липня 2020 року за підписами інспектора відділу кадрів Кравченко І. М., начальника бюро відділу ОП і МП Беперщ Н. Ф., начальника виробничо-технічного відділу Сокуренко В. А.
Під час повторного 30 липня 2020 року ознайомлення ОСОБА_1 з вакансіями ПАТ «Кривбасзалізрудком» він відмовився ставити свій підпис про ознайомлення та не виявив бажання стосовно переведення на одну з вакантних посад, що зафіксовано в акті відмови від підпису від 30 липня 2020 року за підписами інспектора відділу кадрів Кравченко І. М., начальника бюро відділу ОП і МП Беперщ Н. Ф., начальника виробничо-технічного відділу Сокуренко В. А.
ОСОБА_1 протягом періоду з 15 серпня 2020 року до 13 жовтня 2020 року був відсутній на роботі в зв`язку з його знаходженням у щорічній відпустці та на лікарняних, що підтверджується копією відповідного наказу про відпустку та листками непрацездатності.
Втретє ОСОБА_1 було ознайомлено з вакантними робочими місцями 15 жовтня 2020 року, проте від працевлаштування останній відмовився, що підтверджується його підписом на листах вакансій по підприємству станом на 15 жовтня 2020 року.
Факт ознайомлення позивача ОСОБА_1 з вакантними посадами на підприємстві та його відмова від запропонованих вакансій підтверджується поясненнями самого позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції.
ПАТ «Кривбасзалізрудком» 06 серпня 2020 року звернулося до Міської організації Незалежної профспілки гірників України та Первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Згідно з листом Первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» № 64 від 25 серпня 2020 року щодо надання згоди на розірвання трудового договору, Первинна профспілкова організація Незалежної профспілки гірників України ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не надала своєї згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , механіком (контрольно-пропускного пункту) виробничо-технічного відділу автобази ПАТ «Кривбасзалізрудком».
Згідно з листом Міської організації Незалежної профспілки гірників України міста Кривого Рогу щодо надання згоди на розірвання трудового договору з членом виборного органу первинної профспілкової організації від 25 січня 2021 року, витребуваного ухвалою суду першої інстанції, Міська організація Незалежної профспілки гірників України міста Кривого Рогу не надає своєї згоди на розірвання трудового договору між ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» та ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Згідно з наказом № 1809-К від 15 жовтня 2020 року «Про перенесення дати звільнення та звільнення» механіка (контрольно-пропускного пункту) виробничо-технічного відділу автобази ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.