Постанова
Іменем України
27 червня 2022 року
м. Київ
справа № 144/338/18
провадження № 61-3598св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро»,
третя особа - Відділ з питань державної реєстрації Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 28 грудня 2021 року у складі судді Бондарук О. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 31 березня 2022 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Копаничук С. Г.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро», третя особа - Відділ з питань державної реєстрації Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди землі,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у березні 2018 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, який змінив у процесі розгляду справи, і остаточно просив усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, які чиняться Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» (далі - ТОВ «Теплик-Агро»), шляхом зобов`язання повернути йому земельну ділянку з кадастровим номером 0523781300:01:000:0243, площею 2,0243 га, що розташована на території Великомочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, зареєстрованого реєстраційною службою Теплицького районного управління юстиції Вінницької області 02 березня 2014 року за № 4845208.
Зазначений позов ОСОБА_1 мотивував тим, що на підставі державного акта на право власності серії ЯА № 103592 від 14 березня 2008 року він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0243 га, з кадастровим номером 0523781300:01:000:0243, що розташована на території Великомочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області.
Звернувшись 15 січня 2016 року до підприємства «ЛОТ» з метою визначення меж його земельної ділянки в натурі з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізнався, що орендарем належної йому земельної ділянки є ТОВ «Теплик-Агро» на підставі нібито укладеного договору оренди землі б/н від 10 січня 2014 року, зі строком його дії до 10 січня 2024 року.
Вказаний договір він не підписував та не бажав передавати ТОВ «Теплик-Агро» належну йому на праві власності земельну ділянку.
У добровільному порядку відповідач відмовився припинити дію договору оренди землі та повернути земельну ділянку.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Теплицький районний суд Вінницької області рішенням від 28 грудня 2021 року позов задовольнив.
Усунув ОСОБА_1 перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 0523781300:01:000:0243, які чиняться ТОВ «Теплик-Агро», шляхом зобов`язання повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0523781300:01:000:0243, площею 2,0243 га, яка розташована на території Великомочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області.
Скасував державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, зареєстрованого реєстраційною службою Теплицького районного управління юстиції Вінницької області 02 березня 2014 року за № 4845208.
Стягнув з ТОВ «Теплик-Агро» на користь ОСОБА_1 1 612,80 грн судового збору.
Стягнув з ТОВ «Теплик-Агро» на користь ОСОБА_1 2 250,30 грн судових витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи від 21 жовтня 2021 року № СЕ-19/102-21/13131-ПЧ.
Усуваючи ОСОБА_1 перешкоди у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не підписував оспорюваний договір, не погоджував його умови, тому правочин є таким, що не вчинений.
Також місцевий суд зазначив про те, що без скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки позивача, підставою реєстрації якого став неукладений між позивачем та відповідачем договір оренди землі, власник майна фактично позбавлений свого права власності.
Позивачем обрано правильний спосіб захисту, позов пред`явлено до належного відповідача, а тому його порушене право підлягає захисту шляхом скасування державної реєстрації права оренди землі.
Вінницький апеляційний суд постановою від 31 березня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Теплик-Агро» залишив без задоволення, а рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 28 грудня 2021 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ТОВ «Теплик-Агро» у квітні 2022 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 28 грудня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 31 березня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що оскаржувані судові рішення суперечать правовим позиціям Верховного Суду.
Позивачем не доведено фактичне користування відповідачем земельною ділянкою, а судами неповно встановлено обставини справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Суд помилково ототожнив державну реєстрацію договору оренди землі із державною реєстрацією права оренди на земельну ділянку, у зв`язку з чим самостійно змінив предмет позову без відповідної заяви позивача, чим грубо порушив статтю 13 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц зроблено висновок, що державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі.
Однак, апеляційний суд на вказаний факт порушення судом першої інстанції норм процесуального права не звернув.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанови Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц, № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від ОСОБА_1 у травні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Заявник касаційної скарги намагається зробити переоцінку тих доказів, які були досліджені в судових засіданнях з метою прийняття рішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 28 квітня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Теплицького районного суду Вінницької області.
Справа № 144/338/18 надійшла до Верховного Суду 10 травня 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 103592 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,0243 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Великомочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 січня 2016 року номер 51656507, 02 березня 2014 року державним реєстратором Шаблевським В. І. зареєстровано інше речове право - право оренди земельної ділянки площею 2,0243 га строком на 10 років. Номер запису про інше речове право: 4845208. Підстава виникнення іншого речового права - договір оренди землі б/н, виданий 10 січня 2014 року, видавник ТОВ «Теплик-Агро», ОСОБА_1 . Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11321782 від 03 березня 2014 року 09:26:23, Шаблевський В. І. , Реєстраційна служба Теплицького районного управління юстиції Вінницької області.
Між ОСОБА_1 та ТОВ «Теплик-Агро» 10 січня 2014 року було укладено договір оренди землі, згідно з яким об`єктом оренди є земельна ділянка з кадастровим номером 0523781300:01:000:0243, площею 2,0243 га, зі строком оренди на 10 років.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що оспорюваний договір оренди належної йому земельної ділянки він не підписував та не виявляв наміру на передачу земельної ділянки в оренду вказаному підприємству.
Згідно з висновком експерта від 21 жовтня 2021 року № СЕ-19/102-21/13131-ПЧ, складеним Вінницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, підпис у графі «Орендодавець», в розділі «Підписи сторін» договору оренди землі з кадастровим номером 0523781300:01:000:0243, площею 2,0243 га, від 10 січня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Теплик-Агро» в особі директора Анченка В. Г., який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 02 березня 2014 року за № 4845208, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема , договори, інші правочини, юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті ). Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає у згоді сторін взяти на себе певні обов`язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.