Постанова
Іменем України
27 червня 2022 року
м. Київ
справа № 214/6989/18
провадження № 61-601св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 ,на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2020 року у складі судді Попова В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») про визнання недійсним договору факторингу та виключення даних з реєстру іпотек.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 04 липня 2008 року між нею
і Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») укладено договір про надання споживчого кредиту № 11366669000, на підставі якого банк надав їй кредит у розмірі 12 000,00 дол. США. На забезпечення виконання кредитних зобов`язань 04 липня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки нерухомого майна - двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, 04 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань за кредитним договором від 04 липня 2008 року № 11366669000.
Позивач зазначала, що вона виконувала кредитні зобов`язання згідно з визначеним графіком погашення заборгованості, але наприкінці 2011 року банк пред`явив вимогу щодо дострокової сплати усієї суми залишку за кредитним договором.
12 січня 2012 року позивач отримала повідомлення від АТ «УкрСиббанк» про відступлення права вимоги за кредитним договором ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору факторингу від 12 грудня 2011 року № 1.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 квітня 2012 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь правонаступника банку ТОВ «Кей-Колект» кредитну заборгованість у розмірі 8 725,14 дол. США, що за курсом Національного банку України становить
69 646,68 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Позивач сплатила відповідачеві
89 007,22 грн у рахунок погашення заборгованості, проте відповідач безпідставно вважає, що у неї існує кредитна заборгованість у розмірі 77 667,29 грн.
Позивач наголошувала, що ТОВ «Кей-Колект» отримало ліцензію для надання послуг з факторингу лише 16 травня 2017 року, яку 21 грудня 2017 року було анульовано у зв`язку із порушенням норм законодавства у сфері надання фінансових послуг. Таким чином, на момент укладення договору спірного факторингу ТОВ «Кей-Колект» не мало законних підстав на укладення такого договору.
З огляду на викладене з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 23 липня 2019 року ОСОБА_1 просила:
визнати недійсним договір факторингу від 12 грудня 2011 року № 1, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» з моменту його укладення;
виключити дані з реєстру іпотек про обтяження об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , внесені на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 12 грудня
2011 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відступлення права вимоги відбувається без повідомлення та без згоди боржника, оскільки змінюється лише кредитор, а зобов`язання боржника залишається незмінним. Разом з цим, сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі. Згідно з частинами першою - третьою статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. АТ «УкрСиббанк» зазначені вимоги закону виконало, надіславши ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України). Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» під час укладання оспорюваного правочину було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинення договорів.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 квітня 2012 року задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» та стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором. Під час розгляду справи відповідачі позовні вимоги визнали, зазначене рішення не оскаржували, воно набрало законної сили. Водночас позивач не надала суду достатніх доказів на підтвердження виконання кредитних зобов`язання та сплати суми заборгованості у повному обсязі. Згідно з довідкою-розрахунком залишок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 10 квітня 2019 року становить 2 750,26 дол. США, що у гривневому еквіваленті становить 73 421,10 грн. За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про виключення даних з реєстру іпотек про обтяження об`єкту нерухомості (предмета іпотеки).
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначив, що станом на момент укладення спірного договору факторингу ТОВ «Кей-Колект» було внесено до Державного реєстру фінансових установ на підставі розпорядження Держфінпослуг від 08 грудня 2011 року з правом надавати послуги з факторингу. 12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1, згідно з умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило право вимоги за указаними кредитними договорами ТОВ «Кей-Колект».
Також суд апеляційний суд вказав, що право вимоги за кредитним договором, яке перейшло до ТОВ «Кей-Колект» за договором факторингу, не є валютною операцією, яка потребує наявності генеральної або індивідуальної ліцензії. Вказівка у кредитному договорі про надання кредитних коштів у іноземній валюті та набуття фактором права вимоги за таким кредитним договором не зобов`язує його отримувати ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, оскільки сам фактор не видає кредитні кошти, а набуває право вимоги сплати заборгованості у гривні за курсом відповідної валюти.
Крім того, апеляційний суд не погодився із доводами апеляційної скарги стосовно відсутності заборгованості за кредитними зобов`язаннями, оскільки ні позивач, ні її представник не надали належних та допустимих доказів виконання кредитних зобов`язань у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
У січні 2021 року представник ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
у відповідача станом на час укладення договору факторингу не було ліцензії для надання такого виду фінансових послуг;
під час розгляду справи представники позивача звертали увагу на те, що
у матеріалах справи відсутній повний зміст договору факторингу, який є предметом спору. Вони неодноразово заявляли клопотання про витребування цього договору у відповідача, проте такий договір суду надано не було. На підставі копії договору факторингу, у якому наявна лише перша та остання сторінки, не можливо визначити правову природу договору та провести аналіз його змісту;
апеляційний суд безпідставно посилався на висновки Верховного Суду, які не підлягають застосуванню у цій справі;
суди дійшли помилкового висновку, що у матеріалах справи відсутні відомості про закриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 квітня 2012 року. Крім того, суди безпідставно вважали наявною у позивача кредитну заборгованість у визначеному відповідачем розмірі.
У квітні 2021 року від ТОВ «Кей-Колект» надійшов відзив на касаційну скаргу,
у якому товариство просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що:
позивач не є стороною оспорюваного договору та не надала жодних доказів про те, які саме її права або інтереси порушені укладенням договору факторингу;
позивач не заперечує того факту, що їй було відомо щонайменше з 25 квітня 2012 року про укладення між ПАТ УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» договору факторингу та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е. В 12 грудня 2011 року за реєстровим № 5207-5208, згідно яких право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки перейшло до ТОВ «Кей-Колект». Тобто, протягом шести років, у період з 2012 року до
2019 року позивач визнавала договір факторингу, не заявляла про його недійсність, погоджувала умови розстрочки із ТОВ «Кей-Колект» та виконувала певні зобов'язання за ним;
ТОВ «Кей-Колект» є фінансовою установою, яка на момент укладення спірного договору факторингу, мала усі правомочності на укладення вказаного договору. Товариство дійсно не мало генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, проте ТОВ «Кей-Колект» і не укладала з жодними особами кредитних договорів
в іноземній валюті, для укладення яких необхідним є наявність такої ліцензії;
гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим, частиною другою статті 533 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що норми законодавства, хоча й визначають національну валюту як єдиний законний платіжний засіб на території України, проте не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов`язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті. Саме з такими умовами кредитування погодилася позивач.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від10 березня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).