Постанова
Іменем України
22 червня 2022 року
м. Київ
справа № 127/22587/20
провадження № 61-13166св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Біодобрива»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2021 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Голоти Л. О., Медвецького С. К.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біодобрива» (далі - ТОВ «Біодобрива») про поновлення строку, визнання незаконним та скасування наказу, поновлення
на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказувала, що з 01 лютого 2017 року вона працювала у відповідача на посаді фінансового директора на 0,5 ставки.
Відповідач не визначив її робоче місце, тому вона працювала дистанційно, перебуваючи у м. Вінниці, за місцем свого проживання та реєстрації.
Із 01 лютого 2018 року до 17 жовтня 2018 року вона отримувала заробітну плату в повному обсязі, без затримок. Із 17 жовтня 2018 року заробітна плата
їй не виплачувалась, на її неодноразові звернення в телефонному режимі
та корпоративною електронною поштою жодної відповіді, в тому числі й щодо
її звільнення та ознайомлення з відповідним наказом, вона не отримала.
Звернувшись у вересні 2020 року до суду з позовом про стягнення заробітної плати, вона дізналась про існування наказу про звільнення її з роботи за прогул без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)) з 02 жовтня 2018 року, з яким її не було ознайомлено.
Посилаючись на те, що її безпідставно звільнено з роботи за прогул, оскільки вона працювала дистанційно, крім іншого, й у зв`язку з тим що відповідач
не визначив її робоче місце, її не ознайомлено з актами про відсутність на роботі та, в порушення статті 149 КЗпП України, не запропоновано надати пояснення
з приводу відсутності на роботі, про розірвання трудових відносин з ініціативи роботодавця вона дізналась лише у вересні 2020 року під час ознайомлення
з відзивом на її позовну заяву про стягнення заробітної плати (справа
№ 127/16869/20), її звільнення проведено з порушенням пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, а також статті 147 КЗпП України, просила поновити їй строк на оскарження наказу відповідача від 02 жовтня 2018 року № 01/10-к про звільнення її з роботи за прогул, визнати незаконним і скасувати цей наказ, поновити її на роботі на посаді менеджера зовнішньоекономічної діяльності у ТОВ «Біодобрива» та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 березня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження наказу
ТОВ «Біодобрива» від 02 жовтня 2018 року № 01/10-к «Про звільнення
ОСОБА_1 , менеджера зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Біодобрива» за прогул без поважних причин» залишене без задоволення.
У задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 за недоведеністю позовних вимог, суд першої інстанції одночасно дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на звернення до суду.
При цьому суд першої інстанції визнав правомірним укладення між позивачем
і ТОВ «Біодобрива» трудового договору на умовах сумісництва та відсутність
з цих підстав у трудовій книжці записів про прийняття на роботу за сумісництвом і звільнення з роботи. Суд встановив, що трудова книжка позивача зберігалась за основним місцем її роботи у ТОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Автострада» відповідно до підпункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.
Суд дійшов висновку, що і на час укладення з ОСОБА_1 трудового договору, і в подальшому у ТОВ «Біодобрива» посада «фінансовий директор» штатним розписом передбачена не була, а посилання позивача на те, що вона працювала віддалено, неповний робочий день і лише 16 вересня 2020 року дізналася про оскаржуваний наказ щодо звільнення її з роботи, є недоведеними.
Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність відповідачем відсутності позивача на роботі без поважних причин у період з 03 вересня 2018 року
до 02 жовтня 2018 року, правомірність її звільнення за прогул, а відсутність
її письмового пояснення про причину прогулу визнав не безумовною підставою для скасування застосованого дисциплінарного стягнення.
З огляду на вказані обставини у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі суд першої інстанції відмовив за недоведеністю заявлених вимог
Крім того суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про поновлення на роботі, тому також не підлягають задоволенню.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2021 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 березня 2021 року скасовано і прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд дійшов висновку про недотримання ТОВ «Біодобрива»
у повному обсязі вимог трудового законодавства щодо звільнення працівника
з роботи згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, вказуючи
на те, що відповідач не надав суду доказів відсутності ОСОБА_1
на робочому місці згідно з відомостями табелів обліку робочого часу, актів
її невиходу на роботу; службових записок про її відсутність на робочому місці, інших документів, про які, зокрема, йдеться в наказі від 02 жовтня 2018 року
№ 01/10-к.
Разом з тим апеляційний суд вважав правильним висновок суду першої інстанції щодо пропуску ОСОБА_1 встановленого статтею 233 КЗпП України строку для звернення до суд з цим позовом.
Апеляційний суд зазначив, що звернення до суду з цим позовом через два роки після звільнення з роботи не може бути об`єктивно виправданим незнанням про припинення трудових стосунків з роботодавцем. Посилання позивача на те,
що вона неодноразово зверталась до роботодавця з відповідними питаннями, однак всі її звернення залишись без будь-якого реагування, не доведені
в установленому законом порядку, не підтверджені відповідними доказами, які
усували б сумніви у протилежному.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити саме з підстав пропуску позивачем строку для звернення до суду
з цими позовними вимогами.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку
і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права і посилається на те, що суд встановив обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
У лютому ТОВ «Біодобрива» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просило залишити її без задоволення, вказуючи на безпідставність наведених у ній доводів, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 127/22587/20, витребувано справу з Вінницького міського суду Вінницької області.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2022 року справу призначено
до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що наказом від 31 січня 2017 року № 1-К ОСОБА_1 прийнято на посаду менеджера зовнішньоекономічної діяльності
ТОВ «Біодобрива» за сумісництвом з оплатою праці згідно зі штатним розписом