Постанова
Іменем України
27 червня 2022 року
м. Київ
справа № 569/3001/21
провадження № 61-3817св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області у складі судді Левчука О. В. від 07 липня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Ковальчук Н. М., Шимківа С. С. від 22 березня 2022 року, і виходив із наступного.
Зміст заявлених позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкової трансмісії та у порядку спадкування за законом.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід - ОСОБА_4 , якому на праві власності належала 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 були ОСОБА_5 (батько позивача) і ОСОБА_6 (відповідачка).
Позивач зазначав, що ОСОБА_5 фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки був зареєстрований та проживав зі спадкодавцем за однією адресою, однак свідоцтво про право на спадщину не отримав.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина на належну йому 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , а також на успадковану після смерті ОСОБА_4 1/8 частину вказаної квартири на підставі частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Посилаючись на те, що він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак отримав відмову через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, на підставі статей 392, 1261, 1268, 1276 ЦК України ОСОБА_1 просив:
- визнати за ним право власності на спадкове майно за законом в порядку спадкової трансмісії на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 , як частини спадкового майна ОСОБА_4 ;
- визнати за ним право власності на спадкове майно за законом на
1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , як частини спадкового майна ОСОБА_5 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області
від 07 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом в порядку спадкової трансмісії на 1/8 частину квартири
АДРЕСА_1 , як частини спадкового майна ОСОБА_4 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом на 1/4 частину квартири
АДРЕСА_1 , як частини спадкового майна ОСОБА_5 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_1 , однак не може оформити спадщину у нотаріальному порядку через відсутність правовстановлюючих документів як на належну спадкодавцеві 1/4 частину зазначеної вище квартири, так і на успадковану спадкодавцем 1/8 частину квартири після смерті ОСОБА_4 . Ураховуючи, що ОСОБА_5 за життя не оформив свого права на частку у спадковому майні після смерті ОСОБА_4 , суд першої інстанцій дійшов висновку про перехід до позивача, права на прийняття належної ОСОБА_5 спадщини у порядку частини першої статті 1276 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 липня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкової трансмісії та в порядку спадкування за законом відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 1276 ЦК України, оскільки ОСОБА_5 прийняв спадщину в порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, а тому безпідставним є застосування інституту спадкової трансмісії. При цьому судом враховано, що позивач є єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_5 та не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на належну спадкодавцеві частину майна (3/8 (1/4 + 1/8) частини спірної квартири), а тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання за позивачем права власності на зазначене майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 , апеляційний суд виходив із того, що він є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки не є спадкоємцем після смерті ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_5 , а тому жодним чином не порушує та не оспорює права позивача на спірну частину майна.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 липня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 березня 2022 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення особа, яка подала касаційну скаргу, зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 521/8178/16, від 05 серпня 2020 року у справі № 177/1163/16, від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 17 березня 2021 року у справі № 761/36415/18, від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявниця посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що особа може звернутися до суду з вимогами про визнання права власності на спадкове майно лише після отримання постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину. Оскільки в матеріалах справи немає такої постанови, вважає, що у судів попередніх інстанцій не було правових підстав для задоволення позову.
Крім того вказує, що суди не звернули увагу на невідповідність позовної заяви вимогам статті 176 ЦПК України, зокрема позивачем не зазначено ціну позову, а також неправильно визначено суб`єктний склад сторін справи.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про визнання за позивачем права власності на 3/8 частини спірної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , замість 1/4 частини, вийшов за межі позовних вимог, а також не встановив місце фактичного проживання ОСОБА_5 .
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 569/3001/21.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Вважає, що відповідачка оспорює право позивача на належну йому частку у спадковому майні, звертаючись із заявами про прийняття спадщини як після смерті
ОСОБА_4 , так і ОСОБА_5 , а тому є належним відповідачем у даному спорі.
Зазначає, що доводи касаційної скарги про відсутність у матеріалах справи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину є безпідставними, з огляду на наявність відповіді нотаріуса про неможливість його видачі, з огляду на відсутність правовстановлюючих документів на належну спадкодавцеві частку квартири.
Необґрунтованим вважає також посилання заявниці на не встановлення судами місця фактичного проживання ОСОБА_5 на час смерті
ОСОБА_4 , оскільки останній був інвалідом, мав проблеми з опорно-руховим апаратом та в основному перебував у лежачому стані, отримував постійне лікування, зі спірної квартири не виходив. Крім того, ОСОБА_2 звертаючись із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 зазначала, що іншим спадкоємцем, який є таким, що прийняв спадщину, є ОСОБА_5 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, виданим 27 серпня
2009 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради, квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності: ОСОБА_8 - 1/4 частки, ОСОБА_3 - 1/4 частки, ОСОБА_4 - 1/4 частки та ОСОБА_5 - 1/4 частки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки від 20 січня 2017 року № 5610/14-110, виданої Рівненським міським відділом Управлінням державної міграційної служби України, ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою:
квартира АДРЕСА_1 , з 08 жовтня 1980 року по 18 травня 2011 року, знятий з реєстраційного обліку у зв`язку зі смертю.
Згідно з відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управлінням державної міграційної служби України за адресою: квартира АДРЕСА_1 , станом на 18 травня 2011 року були зареєстровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5
29 листопада 2019 року приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Рівненської області Бондаренком О. В. відкрито спадкову справу № 67/2019 після смерті ОСОБА_5 за заявою
ОСОБА_1
28 лютого 2020 року ОСОБА_2 подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5
02 квітня 2020 року Перша Рівненська державна нотаріальна контора відкрила спадкову справу № 114/2020 після смерті ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_2
02 квітня 2020 року державним нотаріусом Першої Рівненської державної нотаріальної контори видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким вона успадкувала 1/8 частку квартири