Постанова
Іменем України
09 червня 2022 року
м. Київ
справа № 522/9197/17
провадження № 61-3593св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
треті особи: департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, департамент комунальної власності Одеської міської ради, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 25 травня 2018 року в складі судді Бойчука А. Ю. та на постанову Одеського апеляційного суду від 26 січня 2021 року в складі колегії суддів Сєвєрової Є. С., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про зобов`язання привести об`єкт реконструкції у відповідність до технічної документації, знесення самочинно збудованої веранди.
У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про зобов`язання привести об`єкт реконструкції у відповідність до технічної документації, знесення самочинно збудованої веранди.
Ухвалою Приморського районного суду від 06 березня 2018 року вказані позовні заяви об`єднані в одне провадження.
Позов мотивували тим, що вони є мешканцями будинку АДРЕСА_1 . Відповідачка за вказаною адресою проводить будівельні роботи з реконструкції нежитлового підвального приміщення, нежитлового приміщення магазину, нежитлового приміщення горища, квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , розташованих у фасадному триповерховому лівоворотньому флігелі житлового будинку АДРЕСА_1 з переобладнанням їх під кафе та міні-готель, дозвіл на які було отримано без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту в плані, без зміни висотної відмітки покрівлі, з внутрішнім переплануванням приміщень. Разом із тим, ознайомившись із декларацією про початок виконання будівельних робіт та проєктом архітектора, позивачі та інші мешканці будинку виявили грубі порушення, а саме: в план реконструкції була включена самочинна прибудова (веранда), що виходить за межі фундаменту, а замість цієї прибудови планується добудувати два зали для прийому їжі (в два поверхи) при кафе майбутнього готелю. Зазначали, що це розширить зовнішні розміри фундаменту, що не передбачено дозвільними документами управління архітектури та містобудування Одеської міської ради. Вказували, що самочинна прибудова дає можливість захопити частину двору, що є землею загального користування, у зв`язку з чим у мешканців будинку будуть наявні перешкоди в користуванні цією землею. Посилалися на те, що жоден із мешканців будинку не дав своєї згоди на зведення цієї прибудови, внаслідок якої зменшено протипожежну відстань між житловими будинками; зменшено відстань між стінами будинків з вікнами, що виходять з житлових кімнат, кухонь, веранд; спотворена архітектура фасаду; обмежено доступ світла, сонця та повітря, що призвело до появи вологи в житлових приміщеннях, порушені санітарно-технічні норми. Крім того, відповідачка розмістила рекламну вивіску з написом «Frapolli21» без згоди власників та жителів будинку АДРЕСА_1 та без дозволу уповноваженого виконавчого органу. Вказували, що відповідачка самоуправно вивезла старовинні ковані ворота разом з адресною табличкою, які були встановлені на єдиному в`їзді/виїзді у двір будинку АДРЕСА_1 . Прибудинкова територія перед в`їздом у двір обладнана під літню терасу і парковку транспорту співробітників і постояльців готелю, що ускладнює не тільки проїзд на територію двору транспорту мешканців і спецтехніки, а й прохід жителів будинку до своїх квартир. Також зазначали, що у дворі будинку, усупереч всім санітарним вимогам і нормам встановлено сміттєвий контейнер, який співробітники готелю переміщують по всій території двору на свій розсуд. Вказували, що квартири позивачок потребують ремонту через збудований готель, оскільки під час будівельних робіт в них почали з`являтися тріщини на стінах, склі. Крім того вважали, що протиправними діями відповідачки їм було завдано моральної шкоди.
З урахуванням поданої 30 березня 2018 року заяви про збільшення позовних вимог позивачки просили суд ухвалити рішення, яким:
зобов`язати ОСОБА_3 власними силами і за власний рахунок демонтувати рекламну вивіску з написом «Frapolli21» з арки входу будинку АДРЕСА_1 в строк, що не перевищує 30 днів з дня набрання рішенням законної сили;
зобов`язати ОСОБА_3 власними силами і за власний рахунок відновити старовинні (автентичні) ковані ворота та адресну табличку (адресний покажчик) із написом «АДРЕСА_13» у строк, що не перевищує 30 днів з дня набрання рішенням законної сили;
зобов`язати ОСОБА_3 виконати дії по розміщенню сміттєвого контейнера відповідно до вимог санітарних норм та правил за межами двору будинку АДРЕСА_1 та всієї прибудинкової території будинку;
зобов`язати ОСОБА_3 власними силами і за власний рахунок відновити протипожежну відстань між будівлями шляхом демонтування прибудованої триповерхової веранди;
зобов`язати ОСОБА_3 звільнити всі транспортні засоби співробітників і постояльців готелю з прибудинкової території двору та з проїзду до двору;
зобов`язати ОСОБА_3 власними силами і за власний рахунок демонтувати вентиляційний канал із примусовою витяжкою, яка розташована на зовнішній фасадній стіні готелю у безпосередній близькості до квартири АДРЕСА_7 ;
зобов`язати ОСОБА_3 власними силами та за власний рахунок привести нежитлове підвальне приміщення, горище квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , розташовані у фасадному триповерховому лівоворотньому флігелі житлового будинку АДРЕСА_1 у відповідність до технічної документації;
зобов`язати ОСОБА_3 власними силами і за власний рахунок знести самочинно збудований об`єкт - веранду, яка розташована у дворі житлового будинку АДРЕСА_1 , підвальне приміщення під такою верандою та надбудований майданчик з приведенням земельної ділянки у первісний стан;
стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 4 455 000 грн, що складає 165 000 дол. США по курсу НБУ;
стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 250 000 грн;
стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 4 455 000 грн, що складає 165 000 дол. США по курсу НБУ;
стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 250 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 25 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції не встановив передбачених законом підстав для визнання реконструкції приміщень триповерхової будівлі під кафе та міні-готель самочинним будівництвом. Суд зазначив, що позивачі не довели факт завдання їм відповідачкою майнової чи моральної шкоди. Суд також зробив висновок, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не мають права на звернення до суду з цим позовом, оскільки право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 січня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2018 року змінено з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови; в іншій частині судове рішення залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що крім органів державної влади та місцевого самоврядування інші особи також наділені правом звернення до суду з позов про знесення самочинного об`єкту у випадку порушення їх прав таким будівництвом. З огляду на викладене колегія суддів не погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є належними позивачами в цій справі. Разом із тим апеляційний суд наголосив на тому, що, звертаючись до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості, фізична особа повинна довести порушення її прав таким будівництвом. Суд зазначив, що висновки судової експертизи, проведеної в суді апеляційної інстанції, спростовують доводи позивачів про те, що саме внаслідок дій відповідачки щодо реконструкції спірного будинку помешкання позивачок зазнали пошкоджень. Крім того експертом спростовано факт захоплення частини землі двору мешканців будинку. Колегія суддів відхилила доводи позивачок про те, що висновок експертизи є неповним та невірним, оскільки експерт здійснив чіткі та зрозумілі висновки, які обґрунтовані належним чином. Апеляційний суд установив, що мешканці будинку (крім позивачок) погодили проєкт реконструкції нежитлового приміщення, про що свідчать їх підписи, а будівельні роботи відповідачкою проводились на підставі виданих Містобудівних умов та обмежень на проектування реконструкції нежитлового підвального приміщення, горища та квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , розташованих у фасадному триповерховому лівоворотньому флігелі житлового будинку АДРЕСА_1 , а також декларації про початок виконання будівельних робіт від 09 червня 2015 року.
Апеляційний суд також прийняв до уваги, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року, яка набрала законної сили, встановлено, що декларація про початок виконання будівельних робіт від 09 червня 2015 року є документом, який дає право виконувати будівельні роботи, а підстави для її скасування - відсутні. З урахуванням викладеного колегія суддів відхилила доводи позивачок про те, що здійснена реконструкція веранди квартири АДРЕСА_8 є самочинним будівництвом. У задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди апеляційний суд відмовив з огляду на недоведеність факту порушення відповідачкою прав позивачок. Інші позовні вимоги суд апеляційної інстанції залишив без задоволення в зв`язку з ненаданням позивачками доказів на порушення відповідачкою державних будівельних чи санітарних норм.
Аргументи учасників справи
01 березня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просила їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справу передати на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що в суді апеляційної інстанції ухвалою від 14 травня 2019 року було призначено будівельно-технічну експертизу. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року задоволено клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, однак у подальшому позивачці стало відомо, що висновок експерта складено без урахування додаткових документів, витребуваних самим судовим експертом. Уважає, що зроблені судовим експертом висновки прямо суперечать наявним у матеріалах справи доказам, у зв`язку з чим в суді апеляційної інстанції порушувалося питання про призначення додаткової експертизи, однак у задоволенні вказаного клопотання колегія суддів безпідставно відмовила.
У жовтні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідачка просила залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що апеляційний суд з урахування висновку експерта, який є належним і допустимим доказом, зробив правильний висновок про те, що позивачі не довели факт порушення їх прав та заподіяння їм шкоди з боку відповідачки, а також факт здійснення нею будівництва з порушенням державних будівельних чи санітарних норм. Вказує, що ОСОБА_1 не довела, що експертний висновок є недостовірним або неповним. Зазначає, що судом дійсно було витребувано додаткові матеріали за клопотанням експерта, однак згідно відповіді КП «БТІ» Одеської міської ради тимчасово був відсутній доступ до відділу архівної документації та зберігання матеріалів технічної інвентаризації, в зв`язку з чим перевірити і надати запитувану інформацію тимчасово неможливо. Про зазначену обставину саме представник ОСОБА_1 повідомив судового експерта, що знайшло своє відображення у його висновку, де зазначено: «зважаючи на те, що інформація з Одеського БТІ носить уточнюючий характер та те, що внаслідок форс-мажорних обставин отримати відповідь на даний час не вбачається можливим, експертом прийнято рішення надати висновок без запитуваних матеріалів».
У листопаді 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло заперечення на відзив на касаційну скаргу, в якому позивачка наполягає на тому, що експертний висновок складений без урахування суттєвих письмових матеріалів, а також указує, що в судах першої та апеляційної інстанції її представник здійснював захист її інтересів неналежним чином.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 19 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі; касаційну скаргу в частині посилання на пункт 3 частини першої статті 389 ЦПК України визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 19 серпня 2021 року зазначено, що заявник оскаржує судове рішення з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, вказуючи, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення додаткової експертизи та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Оскільки ОСОБА_2 судові рішення в частині відмови в задоволенні її позовних вимог у касаційному порядку не оскаржила, Верховний Суд переглядає рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться будинок, який складається з трьох флігелів: фасадний триповерховий (літ «А», «а»), проворотній (літ. «Б»), противоротній (літ В, Г).
ОСОБА_3 є власником нежитлового приміщення загальною площею 98,3 м?; підвального приміщення загальною площею 59,7 м?; квартири АДРЕСА_2 загальною площею 61,4 м?; квартири АДРЕСА_3 загальною площею 89,6 м?; квартири АДРЕСА_4 загальною площею 57,0 м?; квартири АДРЕСА_5 загальною площею 89,5 м?; квартири АДРЕСА_9 .
Згідно з технічним паспортом від 15 лютого 2007 року реконструйовано веранду літ «а», площею 12,6 м?, яка прибудована до колишньої квартири АДРЕСА_2 , що увійшла в загальну площу об`єкта літ «А».
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 21 березня 1995 року, 555/1000 квартири (приміщення квартири спільного заселення), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 , належить на правах приватної та спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в рівних частках.
ОСОБА_1 та її сім`я проживають на другому поверсі внутрішнього дворового флігеля літ. «Б» в квартирі АДРЕСА_11 .
З червня 2015 року відповідачкою здійснюється реконструкція належних їй у вказаному будинку приміщень під міні-готель.
Мешканцями будинку, крім позивачів, було погоджено проект реконструкції нежитлового приміщення, про що свідчать їх підписи.
Будівельні роботи виконувались відповідачкою на підставі виданих Містобудівних умов та обмежень на проектування реконструкції нежитлового підвального приміщення, горища, квартир АДРЕСА_12 , розташованих у фасадному триповерховому лівоворотньому флігелі житлового будинку АДРЕСА_1 , без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту в плані, без зміни висотної відмітки покрівлі, з внутрішнім переплануванням приміщень, з переобладнанням їх під кафе та міні-готель від 30 квітня 2014 року.