Постанова
Іменем України
06 червня 2022 року
м. Київ
справа № 274/6704/14
провадження № 61-16803св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 травня 2021 року в складі судді Корбут В. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року в складі колегії суддів Гончар М. С., Кримської О. М., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У грудні 2014 рокуПАТ КБ«ПриватБанк», яке в подальшому змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк», звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивувало тим, що 28 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № ZRSWGK00000124, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 50 000 дол. США на купівлю нерухомості і 10 000 дол. США на сплату страхових платежів з кінцевим строком повернення до 27 лютого 2027 року та сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1% від суми залишку заборгованості на місяць.
Оскільки позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконував належним чином і припинив здійснювати погашення кредиту, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість, яка станом на 20 жовтня 2014 року становила 231 471,06 дол. США, що за встановленим НБУ офіційним курсом гривні до долара США еквівалентно 2 997 550,19 грн і складається із:
заборгованості за кредитом у розмірі 51 659,73 доларів США; заборгованості за процентами у розмірі 50 013,45 доларів США;
заборгованості за комісією у розмірі 8 559,10 доларів США;
пені у розмірі 110 157,96 доларів США;
штрафів у розмірі 19,31 дол. США (фіксована частина) і 11 021,51 дол. США (процентна складова).
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 22 серпня 2016 року, позов задоволено: стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № ZRSWGK0000124 від 28 лютого 2007 року в розмірі 2 997 550,19 грн; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суди зробили висновок про доведеність факту порушення ОСОБА_1 взятих на себе за кредитним договором зобов`язань з повернення отриманого кредиту, що призвело до виникнення заборгованості у зазначеному банком розмірі, правильність нарахування якої відповідач не спростував.
Постановою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником, задоволено частково, рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 22 серпня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що судам необхідно перевірити, чи змінився кінцевий строк виконання кредитного зобов`язання у зв`язку зі зверненням банку до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок дострокового погашення заборгованості у повному обсязі, та, дослідивши і оцінивши зібрані у справі докази, встановити дійсний розмір заборгованості позичальника з урахуванням відсутності у кредитора права на отримання передбачених договором процентів, комісії і неустойки після закінчення строку кредитування.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 травня 2021 року, залишеним без змінпостановоюЖитомирського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що пред`явленням позову в справі № 2-73/10 у 2008 році про звернення стягнення на іпотечне майно у рахунок дострокового повернення всієї кредитної заборгованості банк змінив строк виконання основного зобов`язання. З пред`явленням банком указаного позову та закінченням строку кредитування відпали правові підстави для подальшого нарахування процентів за користування кредитними коштами танеустойки.Суди врахували рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 жовтня 2010 року в справі № 2-73/10, зі змісту якого слідує, що загальна заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № ZRSWGK00000124 від 28.02.2007 р. становила 56 329,40 дол. США, що за курсом НБУ становило 284 968,47 грн. Усі подальші нарахування банком відсотків та неустойки суди визнали незаконними та такими, що не підлягають стягненню за безпідставністю їх нарахування. Суди також установили, що на виконання судового рішення у справі № 2-73/10 з метою погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договоромбанкздійснивпродаж предмета іпотеки (житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ), внаслідок чого кредиторотримав грошові кошти у загальному розмірі 131 220 грн. За таких обставин суди вважали, що залишок непогашеної позичальником заборгованості за кредитним договором № ZRSWGK00000124 від 28 лютого 2007 року становить 153 768,47 (284 968,47 - 131 220,00) грн, а не нараховані банком при зверненні до суду з цим позовом 2 997 550,19 грн. При цьому в задоволенні вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення кредитної заборгованості на суму 153 768,47грн суди відмовили з посиланням на пропуск банком позовної давності, оскільки з урахуванням установлених судом обставин банк ще в травні 2008 року дізнався про порушення ОСОБА_2 обов`язків з повернення кредиту, у зв`язку з чим і змінив строк виконання основного зобов`язання, пред`явивши позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Аргументи учасників справи
12 жовтня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просило їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що до реалізації предмета іпотеки банк не міг знати про те, що коштів, виручених від його продажу, буде недостатньо для погашення всієї суми заборгованості, а тому позовну давність в справі, що переглядається, слід відраховувати, починаючи з моменту відчуження іпотекодержателем предмета іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором.
У грудні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов підписаний представником відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на те, що підставою звернення банку до суду з цим позовом було невиконання позичальником умов кредитного договору, а не недостатність коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, на погашення кредитної заборгованості. При цьому відповідач наголошує на тому, що відчуження предмета іпотеки відбулося вже після пред`явлення банком цього позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 03 листопада 2021 року зазначено, що заявник оскаржує судове рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, вказуючи, що суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року в справі № 332/1142/16-ц, від 16 червня 2021 року в справі № 756/2028/16-ц.
Фактичні обставини справи, встановлені судами