Постанова
Іменем України
06 червня 2022 року
м. Київ
справа № 454/3130/21
провадження № 61-898св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: суддя Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_2, держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 02 вересня 2021 року в складі судді Адамович М. Я. та на постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року в складі колегії суддів Крайник Н. П., Ванівського О. М., Мельничук О. Я.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
Короткий зміст обставин справи
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до судді Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_2 та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути з відповідачів на його користь 1 000 000 грн моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій судді Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_2 , що спричинили приниження честі, гідності та ділової репутації.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 червня 2017 року, яким стягнуто з ФГ «Бурка В. В.» на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 15 000 грн, ухвалене з порушенням Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки таким судовим рішенням позивача позбавлено доступу до правосуддя. Вважає, що рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 червня 2017 року є завідомо неправосудним, тому що суддя Червоноградського міського суду ОСОБА_2 в порушення обов`язків та присяги судді, передбачених статями 54, 55 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статтями 8, 22, 40,55, 56, 124, 129 Конституції України, не оцінив усі надані позивачем докази, внаслідок чого постановив незаконне рішення.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 02 вересня 2021 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року, відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до судді Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
Суди виходили з того, що розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних з розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено. Таким чином, враховуючи предмет та підставу позовних вимог, пред`явлених до судді Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_2, суди зробили висновок, що вони не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аргументи учасників справи
У січні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 02 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року, просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у відкритті провадження в частині позовних вимог, пред`явлених до судді Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_2, суди порушили норми процесуального права та матеріального права, а саме статті 8, 55, 56, 124 Конституції України, не врахували рішень Конституційного суду України щодо тлумачень статей 55, 124 Конституції України та судову практику Верховного Суду, висловлену в справах з аналогічних правовідносин. Вказує, що він має право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю судді на підставі статті 1176 ЦК України. Підставою його позову є відшкодування моральної шкоди, яка спричинена, на його думку, незаконним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 20 червня 2017 року під головуванням судді ОСОБА_2, який порушив присягу судді.
Судові рішення підлягають скасуванню як такі, що обмежують права громадянина на захист прав у суді: гарантію права на звернення до суду та гарантію права на розгляд у суді, та як наслідок звільняють Державу Україна від забезпечення гарантії екологічних та інших прав, а також гарантії на захист майнових та моральних інтересів, встановлених статтями 50, 54, 56 Конституції України.
Просить також внести до Конституційного Суду України подання щодо тлумачення статей 8, 55, 56, 124 Конституції України з підстав того, чи зобов`язані суди на підставі вказаних статей Конституції України розглянути позов до суддів (судів) про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суддями (судами) та в порядку якого судочинства.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 09 лютого 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
За шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом (частина одинадцята статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16 вказано, що «згідно із статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди. Проте у справі, яка переглядається, між позивачем та судом (суддею) зазначені правовідносини не виникли, тому такі справи не можуть бути підсудні судам загальної юрисдикції. Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві. Отже, чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення. Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Аналогічну позицію висловлено у пункті 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини. У Висновку № 3 (2002 ) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави. За таких обставин, слід дійти висновку, що належним відповідачем у таких спорах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя».