Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 580/1388/19
провадження № 61-13547св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Білозірська сільська рада Черкаського району Черкаської області,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 липня 2020 року в складі судді Миколаєнко Т. А. та на постанову Черкаського апеляційного суду від 13 травня 2021 року в складі колегії суддів Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,
ВСТАНОВИВ :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст обставин справи
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 22 лютого 2019 року Білозірська сільська рада Черкаського району Черкаської області прийняла незаконне рішення № 81-47/VII «Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 », яким відмовила позивачу в наданні у власність ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0578 для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту), оскільки ця земля згідно рішення сесії Білозірської сільської ради № 71-43 від 26 вересня 2018 року зарезервована за учасниками АТО та ООС. Зазначає, що ці обставини не можуть бути підставою для відмови позивачу в наданні у власність вказаної земельної ділянки, оскільки такі дії суперечать нормам земельного законодавства.
ОСОБА_1 просив:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22 лютого 2019 року № 81-47/VII «Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 »;
зобов`язати відповідача прийняти рішення про передачу позивачу у власність земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0578 для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області (за межами населеного пункту).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі № 580/1388/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Білозірської сільської ради від 22 лютого 2019 року № 81-47/VII «Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 »; зобов`язано Білозірську сільську раду Черкаського району Черкаської області на черговій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 лютого 2019 про передачу у власність земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0578 для ведення індивідуального садівництва в адмінмежах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 16 липня 2020 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року скасовано, провадження у справі закрито; роз`яснено, що спір може бути розглянуто, зокрема, за правилами цивільного судочинства, а також зазначено про право позивача звернутися протягом 10 днів з дня отримання відповідної постанови до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року заяву ОСОБА_1 про направлення за встановленою юрисдикцією справи № 580/1388/19 задоволено, справу за позовом ОСОБА_1 до Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити дії передано до Черкаського районного суду Черкаської області.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 13 травня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 22 лютого 2019 року № 81-47/VII «Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 »; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суди виходили з того, що рішення Білозірської сільської ради від 22 лютого 2019 року № 81-47/VII прийняте з порушенням норм ЗК України та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин відмови у наданні у власність земельної ділянки орган місцевого самоврядування не навів, а тому суд зробив висновок про наявність підстав для скасування такого рішення.
Щодо вимог про зобов`язання Білозірської сільської ради прийняти рішення про передачу позивачу у власність земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0578 для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області (за межами населеного пункту) суди зазначили, що не вправі своїм рішенням втручатися у дискреційні повноваження відповідача та визначати, який саме зміст управлінського рішення необхідно приймати за результатом розгляду наданих для реєстрації документів, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Аргументи учасників справи
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 травня 2021 року в частині позовних вимог про зобов`язання вчинити дії, просить її скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права,і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог.
Касаційна скарга в уточненій редакції мотивована тим, що суди:
не застосували норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, зокрема, частину другу статті 188 ЗК України та статтю 79 ЗК України;
безпідставно відмовили в задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо передачі у власність земельної ділянки, адже земельна ділянка сформована з визначенням її площі, меж та цільового призначення з присвоєнням кадастрового номеру;
помилково вважали, що задоволення вимог про зобов`язання вчинити дії свідчить про втручатися у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження притаманні виключно у правовідносинах, де суб`єкти владних повноважень здійснюють публічно-правові функції, в той час, як цей спір розглядається в цивільному судочинстві з приводу приватно - правових відносин.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В ухвалі Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження, зазначає, що апеляційний суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року в справі № 21-1465а15 та постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року в справі № 472/1282/17, від 09 грудня 2020 року в справі № 617/763/16, від 18 жовтня 2018 року в справі № 806/1316/18, від 21 жовтня 2020 року в справі № 580/1881/19, від 05 вересня 2018 року в справі № 826/9727/16, від 24 листопада 2020 року в справі № 2240/3066/18, від 24 грудня 2019 року в справі № 823/59/17, від 02 липня 2020 року в справі № 825/2228/18, від 04 серпня 2020 року в справі № 340/2074/19.