Постанова
Іменем України
06 червня 2022 року
м. Київ
справа № 308/12811/19
провадження № 61-16829св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради на постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року в складі колегії суддів Собослой Г. Г., Готра Т. Ю., Мацунич М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, зобов`язання внести відповідні зміни до штатного розпису, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 24 квітня 2021 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду заступника головного лікаря по медичній роботі по переведенню з Центральної міської клінічної лікарні м. Ужгорода на підставі наказу № 114 від 23 квітня 2001 року в Закарпатський обласний онкологічний диспансер.
01 серпня 2019 року Закарпатським обласним клінічним онкологічним диспансером видано наказ № 49/0 «Попередження про можливе звільнення» у зв`язку із проведенням реорганізації закладу, скорочення штатів та можливим звільненням працівників.
10 жовтня 2019 року наказом Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру № 314/К «Про звільнення з роботи» звільнено ОСОБА_1 з посади заступника головного лікаря з медичної частини Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру з 10 жовтня 2019 року в зв`язку з реорганізацією закладу на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Вважаючи, що звільнення проведено незаконно, позивач зазначає, що 01 серпня 2019 року його ознайомлено з наказом Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру за № 49/0 «Попередження про можливе звільнення», з яким він ознайомився та зазначив, що він не проінформований, що станом на 01 серпня 2019 року Закарпатський обласний клінічний онкологічний диспансер є реорганізований у комунальне некомерційне підприємство, відсутнє рішення з припинення та реорганізації підприємства та не затверджено новий штатний розклад. В цей день роботодавцем видано наказ, який зобов`язував попередити про можливе звільнення, проте самого попередження про можливе звільнення з роботи позивач не отримував і йому не було запропоновано іншу роботу на тому самому підприємстві, як це передбачено частиною третьою статті 492 КЗпП України.
Крім цього, в порушення частини другої статті 492 КЗпП України, при звільненні ОСОБА_1 . Закарпатським обласним клінічним онкологічним диспансером не враховано його переважне право на залишення на роботі, зокрема, не враховано що: 26 квітня 2011 року позивачу присвоєно почесне звання «Заслуженого лікаря України»; він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2-ої категорії; позивач є більш високо кваліфікованим і продуктивним працівником у зв`язку з його стажем роботи та має особливі заслуги перед Батьківщиною.
Позивач є членом Первинної профспілкової організації обласного клінічного онкологічного диспансеру з 24 квітня 2001 року, щомісячно сплачував членські внески в розмірі 1% від заробітної плати до 10 жовтня 2019 року, проте його звільнили в порушення статті 43 КЗпП України без погодження Первинною профспілковою організацією обласного клінічного онкологічного диспансеру.
Під час проведення звільнення позивача роботодавець не провів з ним остаточний розрахунок та не видав трудову книжку.
Крім того, звільнення з посади заступника головного лікаря з медичної частини Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру не погоджено з Департаментом охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації як це передбачено пунктом 6.8.21 Положення про департамент охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації, затвердженого Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 27 квітня 2018 року № 260.
Оскільки звільнення ОСОБА_1 здійснено в порушенням вимог трудового законодавства, позивач просить:
визнати незаконним та скасувати наказ Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру за № 314/К від 10 жовтня 2019 року «Про звільнення з роботи», яким звільнено ОСОБА_1 з посади заступника головного лікаря з медичної частини Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру 10 жовтня 2019 року в зв`язку з реорганізацією закладу на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України;
зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради як правонаступника Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену посаду та поновити ОСОБА_1 на посаді заступника головного лікаря з медичної частини (медичного директора) Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради з 11 жовтня 2019 року;
стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради як правонаступника Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника головного лікаря з медичної частини (медичного директора) Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради з 11 жовтня 2019 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 07 грудня 2020 року в складі судді Малюк В. М. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не порушено порядок вивільнення позивача та дотримано вимоги статті 492 КзПП України, оскільки штатний розпис у реорганізованій юридичній особі: КНП «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради погоджено в.о. департаменту охорони здоров`я Закарпатської ОДА та затверджено Директором КНП «Закарпатський протипухлинний центр» 11 жовтня 2019 року. Тобто, станом на 10 жовтня 2019 року відповідачу було відомо про наявні в нього вакантні посади в реорганізованому підприємстві, які підприємство і запропонувало позивачу в день звільнення 10 жовтня 2019 року.
Оскільки у реорганізованому підприємстві відсутня посада заступника головного лікаря з медичної частини або посада медичного директора, на яку вказує позивач як на аналогічну, суд вважав, що відповідач позбавлений можливості застосувати до позивача перевагу в залишенні на роботі, передбачену статтею 42 КЗпП України.
Щодо посилання позивача про непогодження його звільнення з первинною профспілковою організацією, суд зазначив, що звільнення з посади, на якій працював позивач, не потребує згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
Суд першої інстанції відхилив посилання позивача про непогодження його звільнення з Департаментом охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації, оскільки положення про департамент охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації від 27 квітня 2018 року № 260 стосується діяльності цього департаменту, а не роботодавця позивача.
Встановивши, що відповідно до акту від 10 жовтня 2019 року позивач відмовився від отримання трудової книжки, роботодавець направив її позивачу 11 жовтня 2019 року і 31 жовтня 2019 року провів повний розрахунок з позивачем, вказані обставини не можуть бути підставою для поновлення на роботі.
Вважаючи, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням вимог статей 40, 42, 43, 492 КЗпП України, суд відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки такі вимоги є похідними від позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року, з урахуванням додаткової постанови Закарпатського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Ужгородського міськрайонного суду від 07 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволенні позову ОСОБА_1 , яким:
визнано незаконним та скасовано наказ Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансера № 314/К від 10 жовтня 2019 року «Про звільнення з роботи», яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника головного лікаря з медичної частини Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансера 10 жовтня 2019 року в зв`язку з реорганізацією закладу на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України;
поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника головного лікаря з медичної частини (медичного директора) Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради з 11 жовтня 2019 року;
стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 жовтня 2019 року по 06 жовтня 2021 року в розмірі 778 977,92 грн з утриманням прибуткового податку й інших обов`язкових платежів;
допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді;
допущено негайне виконання рішення суду в частині суми платежу середньомісячного заробітку в розмірі 25 077,70 грн;
в іншій частині позову відмовлено;
стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 6 020 грн судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги;
стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради на користь держави судовий збір в розмірі 21 395,50 грн.
стягнуто із Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 7 000 грн судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
відповідач 01 серпня 2019 року видав наказ № 49/О «Попередження про можливе звільнення», відповідно до якого попередив позивача про можливе звільнення, при цьому не запропонував позивачу іншу роботу на тому самому підприємстві відповідно до частини третьої 492 КЗпП України. Згідно акту від 10 жовтня 2019 року вакантні посади були запропоновані позивачу в день звільнення. Разом з тим, рішення ліквідаційної комісії про скорочення чисельності штату комунального закладу «Закарпатський обласний клінічний онкологічний диспансер» № 01 прийняте 10 жовтня 2019 року в день звільнення позивача. Відповідно до пункту 6 вказаного рішення новопризначеному директору Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради необхідно врахувати рішення комісії з приватизації при затвердженні штатного розкладу. Тобто, лише 10 жовтня 2019 року позивач повинен був отримати попередження про звільнення із займаної посади у зв`язку з реорганізацією підприємства та одночасно відповідач повинен був запропонувати працівникові іншу роботу у новоствореному закладі;
відповідач не погодив скорочення посади заступника головного лікаря з медичної частини та звільнення позивача з Департаментом охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації, що підтверджується листом 28 вересня 2020 року 06-16/2498 Закарпатської обласної державної адміністрації, в якому зазначено, що відповідач не подав положення на звільнення позивача із займаної ним посади;
вважаючи звільнення позивача незаконним, апеляційний суд зробив висновок про наявність підстав для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обрахувавши розмір стягнутої суми на підставі довідки про доходи, виданої відповідачем.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2021 року Комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський протипухлинний центр» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
у порушення норм закону вдався до оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки таким право наділений виключно роботодавець;
допустив низку порушень норм процесуального права під час проведення судових засідань;
неправильно визначив середній заробіток за час вимушеного прогулу та взявши до уваги наданий позивачем розрахунок такого середнього заробітку, фактично прийняв заяву про збільшення позовних вимог;
не врахував акт Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК 434/7/АВ від 27 листопада 2019 року, відповідно до якого після проведеної перевірки встановлено відсутність порушення трудових прав позивача;
поновивши позивача на ту саму посаду в новий реорганізований заклад, суд не врахував, що посада заступника головного лікаря з медичної частини та посада медичного директора є різними за своїм кваліфікаційними вимогами, у зв`язку з чим відповідач позбавлений можливості поновити позивача на роботі.
21 грудня 2021 року на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженої постанови апеляційного суду. Вказує, що апеляційний суд зробив правильний висновок про порушення відповідачем частини третьої статті 492 КЗпП України.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В ухвалі Верховного Суду від 23 листопада 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що апеляційний суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 756/5243/17, від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15, від 17 березня 2020 року в справі № 569/6583/16, від 29 червня 2021 року в справі № 302/613/18, від 01 вересня 2021 року в справі № 755/20896/19, від 18 березня 2020 року в справі № 711/4010/13-ц, від 16 січня 2018 року в справі № 519/160/16-ц, від 25 листопада 2019 року в справі № 415/5022/18.
Постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в іншій частині не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 24 квітня 2021 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду заступника головного лікаря по медичній роботі у зв`язку із переведенням з Центральної міської клінічної лікарні м. Ужгорода згідно наказу № 114 від 23 квітня 2001 року в Закарпатській обласній онкологічний диспансер, що підтверджується копією трудової книжки.
Пунктом 4 рішення п`ятнадцятої сесії VII скликання Закарпатської обласної ради №1482 від 16 травня 2019 року постановлено припинити (реорганізувати) комунальний заклад «Закарпатський обласний клінічний онкологічний диспансер» шляхом перетворення його в комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради. Встановити, що комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради є правонаступником майна, прав та обов`язків Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру.