Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 132/4064/18
провадження № 61-14272св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - Нестерук Марини Іванівни на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року у складі судді Гуцола М. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 липня 2019 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Ковальчука О. В., Шемети Т. М., та Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Вінницького апеляційного суду від 04 липня 2019 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Ковальчука О. В., Шемети Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) про захист прав споживачів та розірвання договору, стягнення залишку коштів на картковому рахунку, коштів за депозитним вкладом, процентів за користування депозитним вкладом, 3 % пені, у якому просив:
- розірвати договір банківського вкладу № SAMDN01000733754241 (вклад «Депозит VIP») від 13 березня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»);
- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь 97 169,73 доларів США, в тому числі 70 976,00 доларів США - сума вкладу та 26 193,73 доларів США - нарахованих за користування вкладом процентів;
- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення повернення вкладу в розмірі 3 600 612,48 доларів США;
- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення сплати процентів у розмірі 664 719,41 доларів США;
- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь заблоковані на картковому рахунку № НОМЕР_1 кошти у розмірі 25 734,81 доларів США;
- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь пеню у розмірі 3 % вартості послуг за кожен день прострочення сплати залишку коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 в сумі 1 305 536,55 доларів США;
- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 13 березня 2013 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений договір банківського вкладу № SAMDN01000733754241 (вклад «Депозит VIP»), відповідно до умов якого позивач передав банку, а банк прийняв грошову суму в розмірі 70 976,00 доларів США строком розміщення вкладу 366 днів, до 13 березня 2014 року включно, зі сплатою процентів у розмірі 9,75 % річних. Із кінця лютого 2014 року банк припинив повертати вклади, а з березня 2014 року заблокував усі операції з клієнтами. Його банківські рахунки та картки в односторонньому порядку були заблоковані.
ОСОБА_1 неодноразово усно та письмово звертався до АТ КБ «ПриватБанк», Національного банку України із вимогами розблокувати рахунок та повернути кошти за договором банківського вкладу, проте, із посиланням на неможливість обслуговувати рахунки, відкриті у відділеннях АТ КБ «ПриватБанк» на території Автономної Республіки Крим, йому відмовлено у поверненні вкладу із порадою звернутися до органу країни-окупанта - «Фонда защиты вкладчиков».
Виходячи із того, що сума неповернутого банком депозиту становить 70 976,00 доларів США, процентна ставка річних, визначена договором, становить 9,75 %, а період користування банком депозитом - із 14 березня 2014 року до 28 жовтня 2018 року, то за таких умов сума нарахованих процентів, на думку позивача, становить 31 862,02 доларів США. Проте, враховуючи, що згідно з чинним законодавством вказана сума підлягає оподаткуванню, з неї відраховується податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 5 273,25 доларів США та військовий збір на загальну суму 395,04 доларів США, тому сума процентів за користування депозитом після оподаткування, що підлягає стягненню, становить 26 193,73 доларів США.
Крім того, з урахуванням положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача з 14 березня 2014 року підлягає стягненню пеня в розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення, а саме: 1691 день, що становить 3 600 612,48 доларів США (еквівалент у гривні становить 34 119 043,80 грн).
Також стягненню підлягає 3 % пені з несплати процентів за депозитом в доларах США за період з 14 березня 2014 року до 29 жовтня 2018 року, що становить 664 719,41 доларів США (еквівалент у гривні становить 13 510 906,84 грн).
Крім того, позивач посилався на той факт, що у зв`язку з досить тривалою співпрацею між ним та відповідачем, яка почалася значно раніше анексії Автономної Республіки Крим, банком на його ім`я відкрито картковий рахунок та видано основну картку № НОМЕР_1 , за допомогою якої він здійснював відповідні фінансові операції. Згідно з умовами договору банківського вкладу № SAMDN01000733754241 (вклад «Депозит VIP») від 13 березня 2013 року для зарахування процентів за вкладом було визначено саме вказаний номер рахунку. На зазначений картковий рахунок банком не тільки перераховувалися проценти за вкладом, а також здійснювалося поповнення карткового рахунку.
Видана на його ім`я банківська виписка від 28 липня 2014 року № НОМЕР_2 за період із 25 квітня 2012 року до 07 липня 2014 року вказує, що баланс на кінець періоду становив 25 734,81 доларів США. Крім того, ця банківська виписка свідчить і про останню дату здійснення будь-яких банківських операцій.
Таким чином, позивач вважав, що стягненню підлягають невиплачені банком заблоковані на вказаному ним картковому рахунку кошти, що належать йому на праві власності, у розмірі 25 734,81 доларів США.
Окрім цього, посилаючись на положення статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», на думку позивача, стягненню підлягають також 3 % пені щодо несплати залишку коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 у доларах США за період із 14 квітня 2014 року до 29 жовтня 2018 року, що становить 1 305 536,55 доларів США (еквівалент у гривні становить 12 371 133,79 грн).
Ураховуючи зазначені обставини, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано договір банківського вкладу № SAMDN01000733754241 (вклад «Депозит VIP») від 13 березня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк».
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 97 169,73 доларів США, в тому числі 70 976,00 доларів США - сума вкладу та 26 193,73 доларів США - нараховані за користування вкладом проценти.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення повернення вкладу в сумі 207,60 доларів США.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення сплати процентів в сумі 76,62 доларів США.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заблоковані на картковому рахунку № НОМЕР_1 кошти у розмірі 25 734,81 доларів США.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судові витрати у вигляді судового збору пропорційно задоволених вимог в сумі 8 810,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані позивачем докази в їх сукупності та кожен окремо, встановлені та доведені фактичні обставини справи свідчать про факт укладання спірного договору банківського вкладу та існування договірних правовідносин між сторонами, а також те, що відповідач належним чином умови договору не виконав та кошти не повернув. Стороною договору є АТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа, а припинення діяльності відокремлених підрозділів не є підставою для невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.
Оскільки внесені позивачем кошти на вимогу позивача у визначені договором строки не повернуто, то ОСОБА_1 має право на отримання процентів за користування депозитними коштами, а також на отримання пені на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» за період із 07 листопада 2017 року до 29 жовтня 2018 року, тобто в межах позовної давності в один рік, встановленої пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у сумі, визначеній у валюті договору.
Крім того, у зв`язку із доведеністю вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що стягненню підлягають також невиплачені банком заблоковані на картковому рахунку кошти, що належать позивачу на праві власності, у розмірі 25 734,81 доларів США. Разом із тим, договір про відкриття поточного банківського рахунку не передбачає отримання банком прибутку та не є фінансовою послугою у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а тому пеня у розмірі 3 % вартості послуг за кожен день прострочення сплати залишку коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 , на думку суду першої інстанції, стягненню не підлягає.
Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 21 березня 2019 року виправлено допущену в рішенні суду першої інстанції описку, а саме:
- четвертий абзац резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: «Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення повернення вкладу в сумі 203,05 доларів США»;
- п`ятий абзац резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: «Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення сплати відсотків у сумі 74,94 доларів США».
Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заблокованих на картковому рахунку № НОМЕР_1 коштів у розмірі 25 734,81 доларів США скасовано. У позові в цій частині відмовлено.
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення повернення вкладу та сплати процентів змінено.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення повернення вкладу в сумі 5 677,65 грн.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення сплати процентів в сумі 2 090,82 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, залишено за сторонами.
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.
Разом із тим апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції щодо визначення суми пені в іноземній валюті, оскільки пеня є неустойкою і має штрафний характер, вона не входить до складу зобов`язання, її сплата та розмір визначені Законом України «Про захист прав позивачів» за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, тому нарахування та стягнення такої пені має бути здійснено в національній валюті України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заблокованих на картковому рахунку № НОМЕР_1 коштів у розмірі 25 734,81 доларів США, апеляційний суд виходив із того, що відокремлені підрозділи АТ КБ «ПриватБанк» припинили свою діяльність на території Автономної Республіки Крим з 15 травня 2014 року, а копія виписки за картковим рахунком № НОМЕР_1 від 28 липня 2014 року № НОМЕР_2 за період із 25 квітня 2012 року до 07 липня 2014 року про залишок на картковому рахунку ОСОБА_1 коштів у розмірі 25 734,81 доларів США надана після припинення діяльності Кримської філії АТ КБ «ПриватБанк», тому не може братися до уваги судом як доказ наявності такого рахунку та залишку коштів на ньому.
Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 18 липня 2019 року рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року в частині розподілу судових витрат змінено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 6 949,04 грн. Компенсовано АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2 080,74 грн за подання апеляційної скарги за рахунок держави.
Прийняття апеляційним судом додаткової постанови було обумовлено тим, що при прийнятті постанови від 04 липня 2019 року суд апеляційної інстанції не вирішив питання про розподіл судових витрат, а суму стягненого за рішенням суду першої інстанції судового збору за подання позовної заяви необхідно зменшити на суму, пропорційну розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено апеляційним судом.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи
24 липня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 04 липня 2019 року в частині задоволених вимог (окрім задоволеної вимоги щодо стягнення пені у розмірі 5 677,65 грн) та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в іншій частині зазначене судове рішення залишити без змін. Окрім цього, відповідач у касаційній скарзі просив провести судовий розгляд справи із повідомленням про час та дату такого розгляду та з викликом відповідача до суду касаційної інстанції для участі в судовому засіданні та надання пояснень.
Касаційна скарга мотивована тим, що наявність у позивача оригіналів документів на підтвердження факту укладання між ним та банком договору банківського вкладу може доводити лише сам факт укладання між сторонами правочину та не є належним доказом невиконання банком умов договору щодо повернення коштів за вкладом після закінчення строку його дії.
Суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на те, що припинення строку дії договору було можливе у будь-який час за ініціативою вкладника на його вимогу, строк дії договору закінчився 13 березня 2014 року, тому позивач міг безперешкодно отримати свої гроші за банківським депозитом зі спливом строку дії такого договору та до моменту припинення діяльності Кримської філії АТ КБ «ПриватБанк».
Суд не навів мотивів відхилення доводів відповідача щодо неправильного розрахунку процентів за договором банківського вкладу та не застосував положення статті 1070 ЦК України у спірних правовідносинах після розірвання договору банківського вкладу. Після закінчення строку дії договору проценти нараховуються за ставкою «на вимогу», а тому висновки судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача процентів, що нараховані після закінчення строку дії договору за процентною ставкою, передбаченою його умовами, є незаконними. У спірних правовідносинах необхідно застосовувати процентну ставку «на вимогу» при розрахунку процентів на депозит (вклад) поза межами строку дії договору банківського вкладу та до моменту їх фактичного повернення вкладнику. На думку банку, ця сума повинна складати 8 179,12 доларів США.
Також заявник наполягає, що розірвання договору банківського вкладу відбулося ще у 2015 році, оскільки першу вимогу позивача щодо розблокування депозитних рахунків та повернення суми вкладів та нарахованих процентів від 14 лютого 2015 року банк отримав 24 лютого 2015 року, відповідно договір вважається розірваним з 26 лютого 2015 року (пункт 16 договору).
На думку заявника, пеня не може бути нарахована на проценти, оскільки проценти є прибутком (доходом) вкладника та саме тією вартістю послуги, з якої необхідно виходити при розрахунку пені згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Крім того, не підлягає задоволенню вимога про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки позивач не довів факт понесення вказаних витрат та не надав їх детальний опис.
29 липня 2019 року ОСОБА_1 через адвоката Нестерук М. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 04 липня 2019 року повністю і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд; скасувати рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 97 169,73 доларів США, з яких: 70 976,00 доларів США - сума вкладу та 26 193,73 доларів США - нараховані за користування вкладом проценти, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 107 527,53 доларів США, у тому числі 70 976,00 доларів США - сума вкладу та 36 551,53 доларів США - нараховані за користування вкладом проценти; скасувати рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення сплати процентів в сумі 74,94 доларів США та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення сплати процентів у сумі 106,91 доларів США. В іншій частині рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в частині визначення розміру процентів, що підлягають стягненню, неправомірно не застосував до спірних правовідносин положення пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та помилково зазначив суму з урахуванням утримання податків та обов`язкових зборів. Суд апеляційної інстанції на допущене порушення не звернув належної уваги та помилково вважав, що суд не мав права стягувати суму більшу ніж зазначена в прохальній частині позовної заяви.
Заважаючи на частини другу-третю статті 653 ЦК України, річні проценти за користування депозитом повинні бути розраховані судом першої інстанції станом на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення, судом апеляційної інстанції - станом на 04 липня 2019 року, а не на дату звернення позивача із позовом до суду.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість нарахування пені в іноземній валюті. Вказаний висновок суперечить позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.
Крім того, суд апеляційної інстанції помилково вважав недоведеними позовні вимоги в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заблокованих на картковому рахунку № НОМЕР_1 коштів у розмірі 25 734,81 доларів США, оскільки факт укладання договору встановлено судом першої інстанції та підтверджується випискою за картковим рахунком, яка отримана позивачем у Вінницькому відділенні АТ КБ «ПриватБанк».
У жовтні 2019 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - Нестерук М. І. надійшли пояснення проти касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк», в яких позивач просить залишити касаційну скаргу банку без задоволення, посилається на безпідставність доводів касаційної скарги, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, грошові кошти за договором банківського вкладу не повернув, чим порушив права позивача. Договір банківського вкладу не був розірваний, а тому зобов`язальні правовідносини не припинилися між сторонами, стягненню підлягають проценти, передбачені договором, у розмірі 9,75 % річних, що також зазначено в постанові Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у справі № 132/4438/18-ц в аналогічних правовідносинах. Окрім цього, зазначено про бажання представника позивача взяти участь у розгляді касаційних скарг у справі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 липня 2019 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» передано на розгляд судді-доповідачу ОСОБА_3
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 серпня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Нестерук М. І. передано на розгляд судді-доповідачу ОСОБА_3
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Нестерук М. І. , витребувано матеріали справи № 132/4064/18 із Калинівського районного суду Вінницької області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2019 року матеріали справи № 132/4064/18 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2019 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 02 серпня 2019 року про надання строку для усунення недоліків) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк», встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу та відмовлено в задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 04 липня 2019 року.
Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2020 року № 1079/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2019 року (у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3 ) касаційні скарги представника ОСОБА_1 - Нестерук М. І. та АТ КБ «ПриватБанк» та матеріали справи № 132/4064/18 передано судді-доповідачу Каларашу А. А.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про розгляд справи за його участю відмовлено, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 132/4064/18 (провадження № 61-14272св19) до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2022 року касаційні скарги представника ОСОБА_1 - Нестерук М. І. та АТ КБ «ПриватБанк» та матеріали справи № 132/4064/18 передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
З огляду на зміст та прохальні частини касаційних скарг перегляд справи в порядку касаційного провадження здійснюється Верховним Судом лише в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору банківського вкладу, стягнення суми вкладу та нарахованих за користування вкладом процентів, стягнення пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення сплати цих процентів, стягнення заблокованих на картковому рахунку коштів, а також стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційних скарг АТ КБ «ПриватБанк» та представника ОСОБА_1 - Нестерук М. І. , поданих у липні 2019 року, здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, чинній до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції станом на дату подання касаційних скарг) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України (тут і далі - у редакції станом на дату подання касаційних скарг) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України (тут і далі - у редакції станом на дату подання касаційних скарг) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанційустановлено, що 13 березня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений договір № SAMDN01000733754241 (вклад «Депозит VIP»), відповідно до пункту 1 якого та таблиці 1 «Основні параметри вкладу» (яка є невід`ємною частиною договору), позивач передав банку, а банк прийняв грошову суму в розмірі 70 976,00 доларів США, строк розміщення вкладу - 366 днів, до 13 березня 2014 року включно, зі сплатою процентної ставки за договором 9,75 % річних.
Суд першої інстанції у судовому засіданні оглянув оригінали депозитного договору, платіжного доручення від 13 березня 2013 року № 2497723792, згідно з яким платник ОСОБА_1 перерахував банку кошти в розмірі 70 976,00 доларів США, та клієнтської виписки за договором вкладу.
Відповідно до пункту 6 договору вкладу виплата суми вкладу проводиться банком, починаючи з першого робочого дня банку по закінченні строку вкладу, вказаного у таблиці 1.
За змістом пункту 7 договору вкладу у випадку, якщо в строк не пізніше дня закінчення строку вкладу клієнт не заявив банку про повернення вкладу, такий договір продовжується ще на один строк, зазначений в таблиці № 1 цього договору. Договір продовжується неодноразово без явки клієнта. При цьому обчислення нового строку вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу.
Згідно з пунктом 16 договору вкладу сторони мають право достроково розірвати зазначений договір відповідно до чинного законодавства, повідомивши про це другу сторону за два банківських дні до дати розірвання договору.
Відповідно до клієнтської виписки за договором № SAMDN01000733754241 за період з 13 березня 2013 року до 13 березня 2014 року баланс на початок періоду становив 70 976,00 доларів США, баланс на кінець періоду становив 71 506,86 доларів США.
Із березня 2014 року банк припинив виплачувати позивачу проценти за користування вкладом та заблокував його рахунок.
Останнім днем роботи відділень АТ КБ «ПриватБанк» на території АР Крим було 14 травня 2014 року.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до банку з письмовими заявами про повернення йому суми вкладу та нарахованих процентів, а саме 14 лютого 2015 року, 05 серпня 2015 року, 25 лютого 2016 року, 07 червня 2016 року, 08 червня 2016 року, 18 січня 2017 року, 24 квітня 2017 року, проте вимоги вкладника банк не виконав.
Позивач надав розрахунок заборгованості відповідача за спірним договором за період з 14 березня 2014 року до 29 жовтня 2018 року, де 70 976,00 доларів США - сума вкладу, 31 862,02 доларів США - сума нарахованих процентів за вкладом, 26 193,73 доларів США - сума нарахованих процентів за вкладом після оподаткування, 3 600 612,48 доларів США - сума пені на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення повернення вкладу, 664 719,41 доларів США - сума пені на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення сплати процентів за вкладом, 25 734,81 доларів США - сума заблокованих на картковому рахунку коштів, 1 305 536,55 доларів США - сума пені на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення сплати залишку коштів на картковому рахунку.