Постанова
Іменем України
22 червня 2022 року
м. Київ
справа № 145/903/17
провадження № 61-41146св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2018 року у складі судді Ратушняка І. О. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 05 липня 2018 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Ковальчука О. В., Марчук В. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання земельної ділянки предметом іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовну заяву мотивовано тим, що 03 вересня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту № VIWWGA00001618.
На забезпечення виконання зобов`язань між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 03 вересня 2007 року № VIWWGA00001618, відповідно до якого відповідачі надали в іпотеку банку нерухоме майно - домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належить відповідачам на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.
Умовами договору іпотеки також передбачено передачу в іпотеку банку земельної ділянки, на якій розташований предмет іпотеки, та внесення відповідних змін до договору іпотеки після оформлення права власності або права користування на земельну ділянку, а також у разі отримання земельної ділянки у власність - протягом 10 днів після отримання іпотекодавцем державного акта на право власності на земельну ділянку.
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 вересня 2011 року у справі № 2-399/11 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме будинок, загальною площею 77,70 кв. м, житловою площею 60,30 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з укладенням ПАТ КБ "ПриватБанк" від імені ОСОБА_1, ОСОБА_2 договору купівлі-продажу з третіми особами.
Невиконання відповідачами вимог договору іпотеки щодо передачі земельної ділянки, на якій розташований предмет іпотеки, перешкоджає належному виконанню зазначеного рішення суду, банк фактично позбавлений можливості задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна.
З урахуванням викладеного ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд:
- встановити факт порушення відповідачами положення договору іпотеки від 03 вересня 2007 року № VIWWGA00001618 щодо непередачі йому в іпотеку земельної ділянки, площею 0,15 га, кадастровий номер 052455570:02:003:0256, і земельної ділянки, площею 0,01 га, кадастровий номер 052455570:02:003:0257, на яких розташований будинок за адресою: АДРЕСА_1, та які перебувають у приватній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- визнати земельну ділянку, площею 0,15 га, кадастровий номер 052455570:02:003:0256, і земельну ділянку, площею 0,01 га, кадастровий номер 052455570:02:003:0257, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, предметом іпотеки згідно з договором іпотеки від 03 вересня 2007 року №VIWWGA00001618, а також право задоволення позивачем вимог за рахунок земельних ділянок;
- на погашення заборгованості за кредитним договором від 03 вересня 2007 року № VIWWGA00001618 у розмірі 1 466,22 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 31 травня 2017 року (26,35 грн/1 долар США) складає 38 634,90 грн, звернути стягнення на земельну ділянку, площею 0,15 га, кадастровий номер 052455570:02:003:0256 і земельну ділянку, площею 0,01 га, кадастровий номер 052455570:02:003:0257, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу, у тому числі з нотаріальним укладенням договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем і отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, кадастрового номера земельної ділянки, дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" будь-яких дій, передбачених законодавством України, необхідних для продажу предмета іпотеки;
- стягнути з відповідачів судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2018 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з умовами договору іпотеки від 03 вересня 2007 року № VIWWGA00001618 відповідачі передали в іпотеку банку нерухоме майно, а саме житловий будинок, загальною площею 77,70 кв. м, житловою площею 60,30 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачам на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу.
Відповідно до наданих позивачем звітів про експертно-грошову оцінку земельної ділянки, площею 0,15 га, кадастровий номер 0524555700:02:003:0256, та земельної ділянки, площею 0,01 га, кадастровий номер 0524555700:02:003:0257, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, право власності на ці ділянки у відповідачів виникло 24 липня 2007 року на підставі цивільно-правового договору, реєстровий № 1871.
Оскільки у договорі іпотеки, який було укладено після виникнення у відповідачів права власності на вказані земельні ділянки, ці ділянки не були визначені предметом іпотеки, то у відповідачів відсутній обов`язок передати зазначені земельні ділянки в іпотеку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 05 липня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2018 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, перевірив доводи сторін і дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 05 липня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій не звернули уваги на усталену практику Верховного Суду України у подібних спорах, зокрема на постанови від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16.
Відповідачі не виконали положення договору іпотеки в частині дооформлення іпотечних зобов`язань, які були погоджені ними з банком.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 05 липня 2018 року і витребувано із Тиврівського районного суду Вінницької області цивільну справу № 145/903/17.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2020 року справу за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання земельної ділянки предметом іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року зупинено касаційне провадження у справі № 145/903/17 (провадження № 61-41146св18) до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18).
Постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 серпня 2017 року скасовано.
У задоволенні позову ПАТ АБ "Порто-Франко", правонаступником якого є ОСОБА_4, до ОСОБА_3 про визнання об`єкта незавершеного будівництва предметом іпотеки та встановлення способу виконання рішення суду відмовлено.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу відповідачі до суду не подали.
Фактичні обставини справи
03 вересня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту № VIWWGA00001618, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 19 450,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 01 вересня 2017 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 03 вересня 2007 року № VIWWGA00001618, відповідно до пункту 35.3 якого відповідачі надали в іпотеку банку нерухоме майно - домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належить відповідачам на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу від 24 липня 2007 року (з розстроченням платежу), посвідченого приватним нотаріусом Тиврівського районного нотаріального округу Вінницької області Смоляк Л. С. за реєстровим № 1862. Цільове призначення предмета іпотеки жила нерухомість.
Сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 161 600,00 грн (пункт 35.4 договору іпотеки).
Пунктом 8 договору іпотеки визначено, що відповідно до статті 6 Закону України "Про іпотеку" іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку, на якій розташоване домоволодіння, яке є предметом цього договору.
ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 31 травня 2017 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 32 212,58 дол. США, з якої 4 434,56 дол. США - заборгованість за кредитом, 0,55 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 27 777,47 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 вересня 2011 року у справі № 2-399/11 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 на погашення заборгованості за кредитним договором від 03 вересня 2007 року № VIWWGA00001618 у розмірі 15 727,53 дол. США звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме будинок, загальною площею 77,70 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк".
Згідно з витягами із Державного земельного кадастру про земельну ділянку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві власності належать земельна ділянка, площею 0,15 га, кадастровий номер 0524555700:02:003:0256, та земельна ділянка, площею 0,01 га, кадастровий номер 0524555700:02:003:0257, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Документом, що посвідчує право відповідачів, зазначено цивільно-правовий договір від 24 липня 2007 року № 1871.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
За змістом статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Нерухоме майно (нерухомість) - це земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці і невід`ємно пов`язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 1 та частиною першою статті 5 Закону України "Про іпотеку" визначено, що предметом іпотеки є об`єкти нерухомого майна та об`єкти, які прирівнюються до таких цим законом, до них, зокрема, віднесено: земельні ділянки; будівлі; споруди; підприємство як майновий комплекс; житлові будинки; квартири; дачі; садові будинки; гаражі; об`єкт незавершеного будівництва, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому; право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об`єкт нерухомого майна.