Постанова
Іменем України
23 червня 2022 року
м. Київ
справа № 308/7980/18
провадження № 61-10977св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Закарпатська обласна прокуратура, Ужгородська місцева прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2020 року у складі судді Придачук О. А. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 травня 2021 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Куштана Б. П., Готри Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Закарпатської обласної прокуратури, Ужгородської місцевої прокуратури та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди у розмірі 800 000,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що, перебуваючи із 13 березня 2014 року як потерпілий у кримінальному провадженні № 12014070030000495 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та з 27 березня 2014 року у кримінальному провадженні № 12014070030000621 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, він вимушений був багаторазово звертатися до керівництва Ужгородської місцевої прокуратури та прокуратури Закарпатської області, які здійснюють процесуальне керівництво та нагляд за ходом проведення відповідних кримінальних проваджень, в намаганні спонукати їх до належного виконання обов`язків. Також він неодноразово з метою адміністративного впливу на прокурорів місцевої прокуратури щодо їхньої бездіяльності звертався до керівника та керівного складу прокуратури Закарпатської області з метою спонукати їх до здійснення заходів, передбачених нормативно-правовими актами, щодо посилення заходів управлінського впливу як вищого органу з організації діяльності місцевої прокуратури, посилаючись на те, що дії керівника та окремих прокурорів Ужгородської місцевої прокуратури призводять до того, що він є потерпілим протягом більше чотирьох років, чим погіршили його життєвий устрій, а тривале очікування правомірних наслідків негативно впливає на його стан здоров`я. Згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 02 грудня 2016 року № 308/11651/16-к за фактом самоусунення від процесуального керівництва визнано протиправною бездіяльність прокурорів Ужгородської місцевої прокуратури. Натомість керівник та процесуальний прокурор Ужгородської місцевої прокуратури, у невиправдано нахабний по відношенню до нього спосіб, ігноруючи виконання резолютивної частини судового рішення Ужгородського міськрайонного суду у справі № 308/11651/16-к, на його неодноразові звернення на особистих прийомах, на яких він наполягав на якісному виконанні з їх боку, крім своїх безпосередніх обов`язків, виконання судового рішення, отримував інформацію, що все відбувається виключно в межах норм процесуального законодавства.
14 березня 2017 року, відчувши свою незахищеність та зневажливе ставлення до себе з боку суб`єктів владних повноважень, їх відверте нехтування правовими нормами, діючими в Україні, що безпосередньо спричинило йому значні психічні страждання, принизило його людську гідність і змушує його протягом тривалого часу почувати себе приниженим і зганьбленим, він звернувся особисто із листом, відповідно до наданих йому Конституцією України прав, які визначені в преамбулі Закону України "Про звернення громадян", до Генерального прокурора України. Генеральна прокуратура України скерувала його лист до Закарпатської обласної прокуратури з метою вжиття заходів адміністративного впливу з їх боку на виправлення негативних обставин, що склалися та продовжують існувати відносно нього, щодо протиправних дій (бездіяльності) службових осіб Ужгородської місцевої прокуратури. У свою чергу управлінський апарат Закарпатської обласної прокуратури проігнорував вимоги Генеральної прокуратури України та викладену в його листі інформацію, при цьому повністю самоусунувся від створення законодавчо закріплених механізмів (процедур) по забезпеченню можливості відновлення його прав і свобод, що змусило його звернутися до Закарпатського окружного адміністративного суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів, які порушені виключно державним органом, який перебуває на забезпеченні платників податків, з метою захисту прав та законних інтересів громадян.
15 лютого 2018 року Закарпатський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі № 807/523/17, в якому визнав протиправними дії та бездіяльність прокуратури Закарпатської області. Таким чином, протиправні дії (бездіяльність) органів прокуратури Закарпатської області, які нівелювали його право на ефективний засіб юридичного захисту, чим примушують його протягом більше чотирьох років перебувати потерпілим від кримінального правопорушення, встановлені судовими актами.
Позивач вказував, що моральна шкода, якої він зазнав внаслідок протиправної поведінки державного органу в особі Ужгородської місцевої прокуратури та прокуратури Закарпатської області, і продовжує зазнавати, полягає у несприятливому впливі на його особистість, викликану нав`язливим відчуттям усвідомлення, що суб`єкт владних повноважень спрямовує свою діяльність не на захист його прав та законних інтересів, а навпаки проти нього, громадянина України, людини з інвалідністю, створюючи своїми протиправними діями (бездіяльністю) перешкоди в досягненні ним бажаного результату, та, взагалі, побудови правової держави в Україні. Перебування під впливом негативних відчуттів та втрати надії на справедливість, викликані суб`єктом владних повноважень, поза розумний сумнів як наслідок призвели до виникнення у нього емоційних, психологічних і нервових зривів, що призвело до каліцтва, про що свідчить набуття позивачем інвалідності другої групи внаслідок перебування його у стані, в якому почастішали ліквородинамічні кризи, при яких зростає внутрішньочерепний тиск і прогресують патологічні процеси, виникнення психічних змін, що примушує його, для бодай незначного покращення самопочуття, до тривалого лікування в неврологічних відділах різних медичних закладів, постійно перебувати під наглядом лікаря. Одночасно прямий вплив протиправної дії (бездіяльності) органів прокуратури викликав у нього постійне відчуття, що він не в змозі відновити свій попередній стан на гідне отримання пенсійного забезпечення, втрачаючи кожен день у місяць, починаючи з грудня 2013 року, кошти в розмірі близько 1 000,00 грн, що порушує його життєвий устрій з усіма пов`язаними із цим негативними наслідками, які, зокрема, проявляються у душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, зокрема, у зв`язку з довготривалими законними сподіваннями на отримання свого майна (пристойного пенсійного забезпечення), у приниженні з боку правоохоронного органу його честі та гідності, а також ділової репутації.
Сума моральної шкоди у розмірі 800 000,00 грн обумовлена також тим, що на теперішній час йому потрібна кваліфікована правнича допомога адвоката або групи адвокатів, яким він довіряє, в залежності від різних обставин складності, які вже виникли та можуть виникати при захисті його порушеного права, яке не спроможний захистити призначений для відповідних дій державний орган в особі прокуратури. При цьому йому необхідна сума в грошовому еквіваленті із розрахунку, що правова допомога досвідченого адвоката, якому він зможе довірити свою справу, коштує 400,00 грн за одну годину надання послуг. Крім того, з метою відновлення свого попереднього стану, наскільки це можливо, йому необхідно звертатись до вузькопрофільних спеціалістів в області неврології та психіатрії, із можливим виїздом за кордон, на що потрібно за найскромнішим підрахунком мінімум 5 тис. євро, що складає за курсом Національного банку України 155 000,00 грн. Також він позбавлений можливості задовольняти свої потреби та потреби своєї родини належним чином, одночасно примушений витрачати свій особистий час та додаткові кошти, пов`язані з його зусиллями, спрямованими на з`ясування та виявлення випадків протиправної поведінки органів прокуратури по відношенню до себе.
З огляду на викладене, позивач оцінював спричинену йому моральну шкоду у розмірі 800 000,00 грн, які, з посиланням на частину першу статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2018 року задоволено клопотання позивача та призначено у справі судову психологічну експертизу.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності факту спричинення моральних страждань позивачу діями чи бездіяльністю відповідачів.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 31 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження наявності заподіяної йому моральної шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів, що на підставі статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є його процесуальним обов`язком.
В обґрунтування зазначеного апеляційний суд виходив із такого:
- пред`явлений у адміністративній справі № 308/11651/16-к позов ОСОБА_1 стосувався невиконання прокуратурою вимог Закону України "Про звернення громадян", а не питання щодо здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні;
- в адміністративному позові ОСОБА_1 ставив питання про відшкодування йому моральної шкоди суб`єктом владних повноважень, і в задоволенні такої вимоги суд відмовив. Відповідно, оскільки ОСОБА_1 заявив в одному провадженні вимоги про відшкодування моральної шкоди разом з вимогою вирішити публічно-правовий спір (частина п`ята статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України), і в задоволенні такої вимоги про відшкодування моральної шкоди суд відмовив, то позивач не вправі повторно ставити питання про відшкодування йому моральної шкоди у порядку цивільного судочинства з цих підстав;
- сам по собі факт винесення слідчим суддею процесуального рішення у справі № 308/11651/16-к, на яке посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, і яким за результатом розгляду скарги позивача встановлена протиправна бездіяльність прокуратури м. Ужгород щодо процесуального керівництва слідчим органом, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача, зокрема Ужгородської місцевої прокуратури, заподіяли позивачу моральної шкоди;
- висновок судової психологічної експертизи, на який посилався позивач, є недопустимим доказом, оскільки складений експертом Київської незалежної судово-експертної установи Алікіною Н. В., разом з тим згідно з даними Реєстру атестованих судових експертів, які містяться у відкритому доступі за посиланням https://rase.minjust.gov.ua/, експерту Алікіній Н. В. продовжено термін дії свідоцтва на проведення психологічної експертизи до 29 травня 2018 року, проте відомостей про подальше продовження цьому експерту терміну дії свідоцтва на проведення психологічної експертизи після вказаної дати Реєстр атестованих судових експертів не містить;
- із долучених позивачем виписок з медичних карт, витягів із історій хвороби та консультацій у лікарів (невропатолога) за період 2014-2018 роки, а також довідки МСЕК про встановлення третьої/другої групи інвалідності, не вбачається наявність причинно-наслідкового зв`язку з діями чи бездіяльністю відповідачів.
Окремо суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що суд першої інстанції помилково в мотивувальній частині рішення послався на те, що постанова Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 19 грудня 2011 року (у зв`язку з невиконанням якої і було ініційовано кримінальне провадження) вже скасована, а тому, на думку суду першої інстанції, безпідставними є посилання позивача на заподіяння йому моральної шкоди у зв`язку з відчуттям того, що він не в змозі відновити свій попередній стан на гідне отримання пенсійного забезпечення та втрату ним із грудня 2013 року грошових коштів, давши тим самим оцінку певним обставинам, які повинні встановлюватися в порядку кримінального судочинства. Проте, на переконання апеляційного суду, це не призвело до неправильного вирішення судом справи по суті та не може бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У червні 2021 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (у серпні 2021 року - касаційною скаргою у новій реакції на виконання ухвали Верховного Суду від 23 липня 2021 року) на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 травня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, без урахування правових висновків, висловлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6363/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, заявник зазначає, що судами порушено норми процесуального права, зокрема не надано належної оцінки доказам у справі (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Станом на дату розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 23 липня 2021 року про надання строку для усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 308/7980/18 із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2021 року матеріали справи № 308/7980/18 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанційустановили, що у провадженні Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження № 12014070030000495, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 382, частиною першою статті 366 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР 13 березня 2014 року, та кримінальне провадження № 12014070030000621, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР 28 березня 2014 року. У вказаних кримінальних провадженнях ОСОБА_1 має процесуальний статус потерпілого.
18 квітня 2014 року матеріали кримінального провадження № 12014070030000495 та кримінальне провадженні № 12014070030000621 об`єднано в одне кримінальне провадження за № 12014070030000495.
17 липня 2014 року слідчим СВ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області винесена постанова про закриття кримінального провадження № 12014070030000495.