Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 757/8134/19-ц
провадження № 61-4734св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючої - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: Релігійна організація «ІНФОРМАЦІЯ_3», Релігійна організація «ІНФОРМАЦІЯ_3»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2020 року у складі судді
Вольської-Тонієвич О. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 березня 2021 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Владичана А. І., Лисака І. Н.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Релігійна організація «ІНФОРМАЦІЯ_3», Релігійна організація «ІНФОРМАЦІЯ_3» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 15 год. 42 хв. на ресурсах офіційного сайту Релігійної організації «ІНФОРМАЦІЯ_3» (ІНФОРМАЦІЯ_2) у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет було оприлюднено «ІНФОРМАЦІЯ_4» (далі - «Відкрите звернення») такого змісту:
«Звертаючись до Вас від імені Української Православної Церкви, засвідчуємо свою повагу та щиру молитву про те, щоб Господь благословив Ваше служіння Українському народу миром, злагодою і добробутом. Ми цінуємо Ваше прагнення сприяти розвитку взаємодії між Державою і релігійними організаціями. Саме тому просимо Вас як гаранта дотримання Конституції, докласти необхідних зусиль щодо припинення спроб на державному рівні використовувати питання релігії і конфесійного вибору громадян України у політичних маніпуляціях і зведенні рахунків між політичними опонентами.
На превеликий жаль, сьогодні в нашій Державі стали звичайним явищем образи, погрози і заклики до дискримінації щодо мільйонів вірян нашої Церкви. Жодного разу органами державної влади не було дано правової оцінки подібним ганебним для демократичного суспільства явищам. Досі немає прикладу, коли б сучасні політичні діячі понесли відповідальність за чисельні випадки розпалювання релігійної ворожнечі. Наявний стан речей змушує говорити про появу тривожних тенденцій у державно-церковних відносинах. Така ж думка лунає й у звітах багатьох міжнародних організацій, які слідкують за дотриманням прав і свобод, зокрема ОБСЄ та ООН.
Прикрим підтвердженням проблем зі станом свободи віросповідання стало те, у який спосіб сьогодні відбувається розслідування обставин останніх років земного життя спочилого ОСОБА_4. Попри відверте ігнорування сучасних злочинів проти релігійної свободи, Генеральна прокуратура України вдалася до пошуків можливих обставин завдання шкоди Українській Православній Церкві представниками силових структур попередньої влади. Однак, ні сам покійний Блаженніший владика, ні повноважні особи Української Православної Церкви ніколи не заявляли про наявність підстав для проведення такого розслідування. А оприлюднені матеріали розслідування вказують на відсутність у слідства розуміння внутрішнього життя Церкви. До того ж, коментарі, які озвучили пресі як сам Генеральний прокурор, так і окремі представники влади, беззаперечно свідчать, що дане кримінальне провадження є черговим прикладом тиску на політичних опонентів з використанням при цьому Церкви. Зокрема, громадськість спостерігає політичну дискусію про можливе зняття депутатської недоторканності з народного депутата України В.В.Новинського, який фігурує у кримінальному провадженні щодо того, чи мали місце протиправні дії попередньої влади відносно Церкви. Ця дискусія не враховувала ані суб`єктивність, ані вибірковість свідчень, наведених Генеральною прокуратурою України. Увага тих, від кого залежить прийняття остаточного рішення, прикута лишень до політичної приналежності цього народного депутата. А суспільство так і не отримало жодного зрозумілого пояснення, на підставі чого Парламент України повинен його позбавити недоторканості.
Свідомо дистанціюючись від суті політичної дискусії, ми заявляємо про абсолютну неприпустимість використання Української Православної Церкви як інструменту для політичної боротьби в нашій країні. Тим більше неприйнятною є участь силових структур у такій діяльності.
На жаль, від резонансу згадуваного кримінального провадження найбільша шкода буде завдана світлій пам`яті ОСОБА_4. Прикро спостерігати за публічними низькопробними спекуляціями на тему його фізичного стану в останні роки життя, за спотворенням його бачення майбутнього Церкви і України, втіленого в його молитві, за спробами проштовхнути свої амбіційні устремління, видаючи їх за останню волю покійного владики. Ганебності ситуації додає той факт, що джерелом інформаційного бруду для неї став ОСОБА_3 . Не доводячи до відома церковної влади те, що йому відомі якісь важливі факти, він вирішив через засоби масової інформації розповсюджувати нічим не підтверджені плітки та наклепи. Намагаючись уникнути відповідальності перед законом стосовно небезпідставних підозр у співучасті в резонансному злочині, цей єпископ свідомо став знаряддям політичної боротьби, нехтуючи мораллю та дискредитуючи служіння спочилого Предстоятеля. Мільйони вірян Української Православної Церкви залишать у своїх серцях зовсім інший образ ОСОБА_4 . Вони пам`ятатимуть його не з брудних статей у пресі, а згадуючи живе, сповнене любові і миру, слово владики, яке невтомно лилося з його вуст.
Ми щиро просимо Вас, шановний ОСОБА_5 , як гаранта Конституції України, зробити все можливе, щоб у нашому суспільстві кожен громадянин, незалежно від своїх релігійних переконань, відчував до себе повагу і захист з боку Держави. Щиро бажаємо Вам допомоги Божої на цьому шляху».
Ретельно ознайомившись зі змістом наведеної інформації, колективним автором якої є Священний Синод Української Православної Церкви, а підписантом за дорученням автора - ОСОБА_2, він дійшов висновку про те, що зазначена у «Відкритому зверненні»інформація містить цілий ряд дефініцій (слів, словосполучень та речень), які прямо або опосередковано порочать його, на той час ОСОБА_3, вікарія Київської Митрополії Української Православної Церкви, засновника і духівника Фонду пам`яті ОСОБА_4, честь, гідність, ділову репутацію та завдають йому моральної (немайнової) шкоди.
Усі звинувачення, які лунають на його адресу з боку Священного Синоду Української Православної Церкви, вважає абсолютно надуманими та безпідставними, оскільки протиправних дій, так як це йому намагається приписати Священний Синод Української Православної Церкви, на чолі з відповідачем, він ніколи не вчиняв і певен, що не вчинятиме і в майбутньому.
Поширення відповідачем щодо нього (позивача) зазначеної недостовірної та негативної інформації, а саме висловів: «...Прикро спостерігати за публічними низькопробними спекуляціями на тему його фізичного стану в останні роки життя, за спотворенням його бачення майбутнього Церкви і України, втіленого в його молитві, за спробами проштовхнути свої амбіційні устремління, видаючи їх за останню волю покійного владики. Ганебності ситуації додає той факт, що джерелом інформаційного бруду для неї став митрополит ОСОБА_3 Не доводячи до відома церковної влади те, що йому відомі якісь важливі факти, він вирішив через засоби масової інформації розповсюджувати нічим не підтверджені плітки та наклепи. Намагаючись уникнути відповідальності перед законом стосовно небезпідставних підозр у співучасті в резонансному злочині, цей єпископ свідомо став знаряддям політичної боротьби, нехтуючи мораллю та дискредитуючи служіння спочилого Предстоятеля. Мільйони вірян Української Православної Церкви залишать у своїх серцях зовсім інший образ ОСОБА_4 . Вони пам`ятатимуть його не з брудних статей у пресі, а згадуючи живе, сповнене любові і миру, слово владики, яке невтомно лилося з його вуст» порушує його немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію.
Оспорювана інформація має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення ним вимог чинного законодавства України та прийнятих у суспільстві принципів моралі, етики тощо є такою, що порушує його немайнові права, і не є оціночним судженням, а тому обов`язок доказування її достовірності покладається на відповідача. Поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідача до нього, що в свою чергу впливає на зниження цінності його особи - приниження його гідності, а отже створив негативну соціальну оцінку його особи в очах оточуючих, що завдало йому моральні страждання, розмір яких він оцінює у 150 000,00 грн.
Посилаючись на наведене, позивачпросив:
- cуд визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність та порушує право на недоторканість його ділової репутації інформацію, поширену відповідачем ОСОБА_2 , оприлюднену ІНФОРМАЦІЯ_1 у «Відкритому зверненні», а саме: «...Прикро спостерігати за публічними низькопробними спекуляціями на тему його фізичного стану в останні роки життя, за спотворенням його бачення майбутнього Церкви і України, втіленого в його молитві, за спробами проштовхнути свої амбіційні устремління, видаючи їх за останню волю покійного владики. Ганебності ситуації додає той факт, що джерелом інформаційного бруду для неї став ОСОБА_3 . Не доводячи до відома церковної влади те, що йому відомі якісь важливі факти, він вирішив через засоби масової інформації розповсюджувати нічим не підтверджені плітки та наклепи. Намагаючись уникнути відповідальності перед законом стосовно небезпідставних підозр у співучасті в резонансному злочині, цей єпископ свідомо став знаряддям політичної боротьби, нехтуючи мораллю та дискредитуючи служіння спочилого Предстоятеля. Мільйони вірян Української Православної Церкви залишать у своїх серцях зовсім інший образ ОСОБА_4. Вони пам`ятатимуть його не з брудних статей у пресі, а згадуючи живе, сповнене любові і миру, слово владики, яке невтомно лилося з його вуст»;
- зобов`язати ОСОБА_2 спростувати зазначену негативну та недостовірну інформацію, поширену у «Відкритому зверненні» від ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом розміщення на ресурсах офіційного сайту Релігійної організації «ІНФОРМАЦІЯ_3» у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 резолютивної частини рішення суду;
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь на відшкодування моральної шкоди 150 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2020 року, залишеного без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 04 березня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що позивач є публічною особою, а отже, підлягає ретельному громадському контролю і потенційно може зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації чи в мережі Інтернет з приводу того, як він виконував (виконує) свої функції. Оспорювана інформація, поширена відповідачем, є оціночними судженнями, що становлять допустиму критику публічної особи, а тому не підлягає спростюванню, а тому відсутні підставою для задоволення позову ОСОБА_3 .
Апеляційний суд додатково зауважив, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про неврахування судом першої інстанції висновків лігнвістичної експертизи Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні Національної академії наук України (далі - Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України) не заслуговують на увагу, оскільки Інститутом мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України 27 лютого 2020 року було проведено лінгвістичне дослідження, а не лінгвістичну експертизу «Відкритого звернення». На спростовування зазначеного письмового доказу, відповідач надав висновок експерта № 9599 за результатами семантико-текстуального дослідження, складений 13 листопада 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз» (далі - ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз») на замовлення представника відповідача - адвоката Прилуцької Н. М., відповідно до якого наведені у тексті «Відкритого звернення» висловлювання щодо позивача викладено у формі оціночних суджень. Суд першої інстанції дослідив наявні у справі докази та надав належну оцінку доводам позивача щодо поширеної відповідачем інформації.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 , у якій він просив скасувати рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2020 року і постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 березня 2021 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)) та порушення норм процесуального права, зокрема суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_3 у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що суди дійшли помилкових висновків про те, що наведена відповідачем у тексті «Відкритого звернення» інформація про те, що він нібито намагався уникнути відповідальності перед законом стосовно небезпідставних підозр у співучасті у резонансному злочині є оціночними судженнями, допустимою критикою публічної особи, тому вона не підлягає спростюванню. В оцінці його доводів про те, що така інформація не може вважатися оціночними судженнями чи критою його діяльності, а є твердженням щодо певних недостовірних фактів, суди не урахували, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово акцентував увагу на тому, що судам необхідно розмежовувати «гостру та сильну громадську критику» від тверджень щодо вчинення публічною особою дій, що містять ознаки злочину. Зокрема, у постанові від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17 (провадження № 61-4265св19) Верховний Суд зазначив, що за відсутності вироку суду, поширення інформації на телевізійному каналі «Інтер» щодо вчинення рейдерських та інших дій, що містять ознаки злочину, особою, що займала посаду заступника начальника Головного слідчого управління Національної поліції України («Рейдерство, вымогательство денег, фальсификация уголовных дел с целью отжима бизнеса. За три года в кресле замначальника Главного следственного управления Нацполиции ОСОБА_3 выстроил целый коррупционный конвейер по поставке миллионов долларов для верхушки МВД») порочить честь, гідність та ділову репутацію особи.
Зважаючи на те, що він не притягувався до кримінальної відповідальності за злочини, щодо нього відсутній вирок суду, вважав, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17 (провадження № 61-4265св19), оскільки з боку відповідача мало місце не висловлювання оціночних суджень, а розповсюдження фактів, які за своєю сутністю є недостовірними та підлягали спростуванню, зокрема негативною та недостовірною є інформація що містить такі висловлювання у «Відкритому листі»: 1) «…за публічними низькопробними спекуляціями на тему його фізичного стану в останні роки життя…»; 2) «…за спотворенням його бачення майбутнього Церкви і України…»; 3) «…за спробами проштовхнути свої амбіційні устремління, видаючи їх за останню волю покійного владики…»; 4) «Ганебності ситуації додає той факт, що джерелом інформаційного бруду для неї став ОСОБА_3. »; 5) «Не доводячи до відома церковної влади те, що йому відомі якісь важливі факти, він вирішив через засоби масової інформації розповсюджувати нічим не підтверджені плітки та наклепи.»; 6) «Намагаючись уникнути відповідальності перед законом стосовно небезпідставних підозр у співучасті в резонансному злочині, цей єпископ свідомо став знаряддям політичної боротьби, нехтуючи мораллю та дискредитуючи служіння спочилого Предстоятеля.»; 7) «…не з брудних статей у пресі…».
Відмовляючи у задоволенні позову, суди не взяли до уваги істотний доказ, яким він обґрунтовував позовні вимоги, а саме лігвістичене дослідження від 27 лютого 2020 року, проведене Інститутом мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України.
Згідно з висновком, підписаним головним науковим співробітником Інститутц мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, професором В. М. Бріциним, у «Відкритому зверненні» є значення, які можуть ганьбити честь і гідність будь-кого, у тому числі й особи ОСОБА_3.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.