ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2022 року
м. Київ
справа № 644/2842/17
провадження № 61-6879св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 23 вересня 2019 року, ухвалене у складі судді Ізмайлова І. К., та постанову Харківського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Сащенко І. С.,Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання транспортного засобу спільним сумісним майном подружжя, стягнення грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності у порядку поділу майна подружжя.
В обґрунтування позову зазначила, що з 28 липня 2006 року до 16 грудня 2016 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 .
У травні 2015 року ними придбано автомобіль Honda CR-V, 2012 року випуску, який ОСОБА_2 без її згоди продав своїй матері ОСОБА_3 17 липня 2016 року.
Про відчуження автомобіля позивач дізналася лише у 2016 році під час розірвання шлюбу з ОСОБА_2
ОСОБА_1 зазначала, що на час звернення до суду з позовом вартість автомобіля Honda CR-V, 2012 року випуску, з урахуванням зносу, становить 466 000 грн.
За таких обставин просила визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу Honda CR-V, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , укладений 15 липня 2016 року; визнати право спільної сумісної власності на автомобіль Honda CR-V, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , за нею та ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 233 000 грн замість частки у праві спільної сумісної власності у порядку поділу майна подружжя.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 23 вересня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки Honda CR-V, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , укладений 15 липня 2016 року ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 .
Визнано право спільної сумісної власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на частку автомобіля марки Honda CR-V, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , що в грошовому вираженні на 16 квітня 2019 року складає 244 804,69 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 належної їй частки автомобіля марки Honda CR-V, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , що складає 122 402,35 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 123,80 грн у відшкодування судового збору.
Задовольняючи позов частково, Орджонікідзевський районний суд міста Харкова виходив з того, що автомобіль марки Honda CR-V, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , є спільним сумісним майном подружжя, автомобіль є неподільною річчю, тому кожній зі сторін належить по 1/2 частці спірного автомобіля.
Згоду на продаж автомобіля ОСОБА_1 не надавала, тому наявні правові підстави для визнання договору купівлі-продажу, укладеного 15 липня 2016 року ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , недійсним.
Суд першої інстанції встановив, що, придбаваючи спірний автомобіль, ОСОБА_2 використав особисті кошти у розмірі 6 000 доларів США.
За таких обставин суд дійшов висновку, що на зазначену суму вартості спірного автомобіля за ОСОБА_2 необхідно визнати право приватної власності, а грошову компенсацію зменшити до 122 402,35 грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 23 вересня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки Honda CR-V, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , що складає 195 700,14 грн.
У іншій частині позову відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 914 грн у відшкодування судового збору за подання позовної заяви та 1 649,17 грн - за подання апеляційної скарги.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6 000 грн у відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги.
Приймаючи оскаржувану постанову і скасовуючи рішення суду першої інстанції, Харківський апеляційний суд виходив з того, щоспірний автомобіль відчужено ОСОБА_2 не в інтересах сім`ї і не на її потреби під час перебування з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача вартість 1/2 частки автомобіля.
Крім того, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність доказів придбання спірного автомобіля, в тому числі, за особисті кошти ОСОБА_2 .
Визначаючи розмір компенсації, що підлягає стягненню на користь позивача, суд апеляційної інстанції врахував висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 18 квітня 2019 року № 8003, яким встановлено ринкову вартість автомобіля марки Honda CR-V, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 391 400,29 грн.
Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правові підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності на частку автомобіля за кожним з подружжя відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
9 квітня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 23 вересня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 березня 2020 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 23 вересня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 10 березня 2020 року ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 3 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, від 1 липня 2015 року у справі № 6-612цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15.
Заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зазначаючи, що суд не дослідив зібрані у справі докази.
Також ОСОБА_2 зазначає про відсутність у матеріалах справи доказів того, що джерелом набуття у власність спірного майна є спільні сумісні кошти подружжя.
Позиція інших учасників справи.
У грудні 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Максимов М. І., подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому, посилаючись на відповідність висновків суду апеляційної інстанції нормам матеріального та процесуального права, просила залишити касаційну скаргу без задоволення.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 рокувідкрито касаційне провадження у справі з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.
Ухвалою Верховного Суду від 7 вересня 2020 року зупинено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 10 березня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки Honda CR-V, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , що складає 195 700,14 грн, до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 у іншій частині відмовлено.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з 28 липня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 16 грудня 2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що сторони припинили шлюбні відносини з 8 грудня 2015 року.
7 травня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ВМІКОМ» на ім`я ОСОБА_2 видано довідку-рахунок серії НОМЕР_4 про продаж автомобіля Honda CR-V, номер кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 за 149 841,10 грн.
15 липня 2016 року приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Колядою Ю. С. посвідчено довіреність, видану ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_4 , на право користування та розпорядження автомобілем Honda CR-V, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 .
15 липня 2016 року ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу автомобіля Honda CR-V, 2012 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 за 49 000 грн.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;