1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 522/20122/19-ц

провадження № 61-12360св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачі за первісним позовом:- обслуговуючий кооператив «Граніт», ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_3 ,

відповідачі за зустрічним позовом: обслуговуючий кооператив «Граніт», товариство з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2020 року у складі судді Бондар В. Я. та постанову Одеського апеляційного суду від 10 червня 2021 року в складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до обслуговуючого кооперативу «Граніт» (далі - ОК «Граніт»), ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп» (далі - ТОВ «Берег-Будгруп»), змінивши предмет позову 30 квітня 2020 року просила: визнати недійсним договір про пайову участь у будівництві житла від 09 січня 2006 року № 612, укладений між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОСОБА_2 щодо будівництва квартири АДРЕСА_1 ; визнати за нею майнові права на квартиру АДРЕСА_2 , у відповідності до договору про пайову участь в будівництві житла від 06 січня 2006 року № 537 та додаткової угоди від 04 лютого 2014 року № 1 до договору; визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 січня 2006 року між ТОВ «Берег-Будгруп» і ОСОБА_5 укладений договір № 537 про пайову участь в будівництві житла.

04 лютого 2014 року між ТОВ «Берег-Будгруп», ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 537 про пайову участь у будівництві житла від 06 січня 2006 року в АДРЕСА_3 , відповідно до пункту 1 якої сторони дійшли згоди, що ОСОБА_5 передає належні йому за договором № 537 про пайову участь у будівництві житла від 06 січня 2006 року права та обов`язки інвестора у повному обсязі ОСОБА_6

03 березня 2016 року будинок АДРЕСА_3 введений в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності.

25 квітня 2016 року ТОВ «Берег-Будгруп» і ОСОБА_6 , на виконання вимог пунктів 6.2, 6.3 договору, підписали акт приймання-передачі квартири АДРЕСА_4 . 06 грудня 2017 року житловому комплексу (II черга) присвоєно адресу: АДРЕСА_5 , а 14 грудня 2017 року створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Акапулько-2» (далі - ОСББ«Акапулько-2»). 01 травня 2018 року між ОСОБА_6 і ОСББ «Акапулько-2» укладений договір № 26 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Виконавши свої зобов`язання за договором № 537 у повному обсязі, позивачка вирішила зареєструвати право власності на належне їй нерухоме майно, проте дізналася про наявність судового спору та арешт спірної квартири у цивільній справі № 522/5156/17 за позовом ОСОБА_2 до ОК «Граніт», треті особи: ТОВ «Берег-Будгруп», ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про визнання права власності, предметом спору в якій, серед іншого, є спір щодо майнових права на квартиру АДРЕСА_6 . Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 заперечує та не визнає право позивачки на спірну квартиру.

Посилаючись на існування зобов`язань за договорами від 06 січня 2006 року та від 04 лютого 2014 року, позивачка просила задовольнити позовні вимоги.

18 червня 2020 року ОСОБА_3 подала зустрічний позов про визнання недійсним договору від 06 січня 2006 року № 537 про пайову участь у будівництві житла, укладеного між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОСОБА_5 з підстав того, що 09 січня 2006 року ТОВ «Берег-Будгруп» і ОСОБА_2 укладений договір № 612 про пайову участь у будівництві житла. За умовами вказаного договору ОСОБА_2 набув майнові права на квартиру АДРЕСА_7 .

28 листопада 2019 року ОСОБА_2 (первісний кредитор) та ОСОБА_3 (новий кредитор) уклали договір відступлення прав вимоги за договором про пайову участь будівництва житла від 09 січня 2006 року № 612, при цьому, договір від 06 січня 2006 року № 537 про пайову участь в будівництві житла був укладений пізніше вказаної у ньому дати, а тому порушує права та законні інтереси ОСОБА_3 , та має бути визнаний судом недійсним.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду 10 червня 2021 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано недійсним договір про пайову участь у будівництві житла від 09 січня 2006 року №612, укладений між ТОВ «Берег-Будгруп» і ОСОБА_2 щодо будівництва квартири АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_6 майнові права на квартиру АДРЕСА_2 , у відповідності до договору про пайову участь в будівництві житла від 06 січня 2006 року № 537 та додаткової угоди від 04 лютого 2014 року № 1до договору про пайову участь у будівництві житла від 06 січня 2006 року № 537.

У іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 з 06 січня 2006 року є першим інвестором у будівництво спірної квартири на підставі договорів, які є чинними та у встановленому порядку недійсними не визнавалися, отримала акт приймання-передачі квартири, що дає їй право після введення будинку в експлуатацію оформити право власності на спірну, зареєстровану забудовником квартиру, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору від 09 січня 2006 року № 612, оскільки ТОВ «Берег-Будгруп», не ініціюючи розірвання договорів, укладених із позивачем у 2006 році, не мало права укладати договір інвестування щодо зарезервованого та оплаченого позивачем об`єкту будівництва, оскаржуваний договір № 612, укладений сторонами пізніше ніж договір з позивачем і жодні практичні дії щодо реалізації своїх повноважень за вказаним договором № 612 ОСОБА_3 не вчинялись.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з недоведеності зустрічних позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2021 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 303/3567/16-ц, постанові Верховного Суду від 13 травня 2019 року у справі № 760/17864/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Джулай Д. О. подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що рішення судів є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 06 січня 2006 року між ТОВ «Берег-Будгруп»і ОСОБА_5 укладений договір № 537 про пайову участь в будівництві житла, а саме, квартири АДРЕСА_6 .

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру від 06 січня 2006 року, №06/01/06-537 ОСОБА_5 за договором № 537 про дольову участь будівництва житла від 06 січня 2006 року, 06 січня 2006 року сплатив ТОВ «Берег-Будгруп»- 407 848,10 грн.

04 лютого 2014 року між ТОВ «Берег-Будгруп», ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладена додаткова угода № 1 до договору про пайову участь у будівництві житла від 06 січня 2006 року № 537 в АДРЕСА_3 , відповідно до пункту 1 якої сторони дійшли згоди, що ОСОБА_5 передає належні йому за договором № 537 про пайову участь у будівництві житла від 06 січня 2006 року права та обов`язки інвестора у повному обсязі ОСОБА_6 (а.с.10-15 т.1).

Грошові кошти, передбачені пунктом 4.1. договору від 06 січня 2006 року № 537, 06 січня 2006 року, тобто в день укладення договору (згідно з пунктом 4.3.1. договору), внесені ОСОБА_5 до каси ТОВ «Берег-Будгруп», що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 06 січня 2006 року № 06/01/06-537 (а.с.13 т.1).


................
Перейти до повного тексту