Постанова
Іменем України
22 червня 2022 року
м. Київ
справа № 760/11449/14-ц
провадження № 61-18874св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Ящук Т. І., Немировської О. В., Махлай Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2009 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра») звернулося з позовом, уточненим у вересні 2014 року, до Закритого акціонерного товариства «Макарово» (далі - ЗАТ «Макарово»), ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначало, що 17 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра»), правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ЗАТ «Макарово» укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 51/КЛ/2007-978/980 (з додатковими угодами), відповідно до якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у гривнях та в євро у межах відкритої мультивалютної кредитної лінії зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом у іноземній валюті та 18,5% річних - у національній валюті на строк по 17 вересня 2012 року включно.
У цей же день ними укладено кредитну угоду № 52/КЛ/2007-978, відповідно до якої банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 2 398 465 євро зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою Euribor+4,25% річних на строк по 13 вересня 2012 року включно.
Також ВАТ КБ «Надра» та ЗАТ «Макарово» укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978 (з додатковими угодами), відповідно до якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у межах кредитної лінії у сумі 1 000 000 євро, який підлягає видачі траншами як у євро, так і в гривні, зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом на строк по 17 вересня 2012 року включно.
У забезпечення виконання цих кредитних договорів 17 вересня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно з яким останній поручився перед банком солідарно у повному обсязі відповідати за належне виконання позичальником кредитних зобов`язань.
ПАТ КБ «Надра» зазначало, що ЗАТ «Макарово» не виконувало належним чином кредитні зобов`язання і станом на 01 липня 2014 року його заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 51/КЛ/2007-978/980 складала 40 184 601,68 грн, за кредитною угодою № 52/КЛ/2007-978 - 51 351 036,70 грн і за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978 - 21 749 501,07 грн.
За таких обставин ПАТ КБ «Надра» просило стягнути солідарно із ЗАТ «Макарово» і ОСОБА_1 кредитну заборгованість у загальному розмірі 113 285 208,75 грн.
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Надра» про визнання поруки припиненою.
Зазначав, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року, визнано припиненою його поруку за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 51/КЛ/2007-978/980 і кредитною угодою від 17 вересня 2007 року № 52/КЛ/2007-978.
Позивач за зустрічним позовом вважав, що його порука за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування від 17 вересня 2007 року № 53/КЛ/2007-978 також припинилася з визначених частиною четвертою статті 559 ЦК України правових підстав.
Зазначав, що у пункті 3.2.15 цього кредитного договору встановлено обов`язок позичальника достроково погасити заборгованість за кредитною лінією та/або траншами, виданими в межах кредитної лінії, процентами за їх користування, а також суми неустойки та комісії у випадку хоча б одноразового порушення будь-якої умови цього договору та/або договорів, що забезпечують виконання зобов`язань позичальника за цим договором.
ОСОБА_1 посилався на те, що перше порушення погашення заборгованості ЗАТ «Макарово» допустило у грудні 2008 року, у зв`язку з чим автоматично змінився строк виконання основного зобов`язання і у позичальника виник обов`язок достроково сплатити усю кредитну заборгованість, а у банка - право протягом шести місяців (до 01 липня 2009 року) пред`явити вимогу до поручителя про сплату боргу.
Так як цей позов поданий у листопаді 2009 року, тобто з пропущенням шестимісячного строку, позивач вважав, що його порука за кредитними зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978, припинилася з 01 липня 2009 року, тому просив зустрічний позов задовольнити.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року провадження у справі в частині позовних вимог, пред`явлених до ЗАТ «Макарово», закрито.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року, ПАТ КБ «Надра» у задоволенні позову до ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано припиненою поруку ОСОБА_1 , що виникла на підставі укладеного із ПАТ КБ «Надра» договору поруки від 17 вересня 2008 року, у частині забезпечення зобов`язань позичальника за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Визнаючи припиненою поруку ОСОБА_1 за зобов`язаннями ЗАТ «Макарово», що виникли з кредитного договору про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978, суд першої інстанції виходив з того, що кредитор пропустив визначений законодавством шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя, перебіг якого розпочався з моменту першого порушення позичальником графіку погашення заборгованості за кредитним договором.
Оскільки факт припинення поруки відповідача за первісним позовом за іншими кредитними договорами достовірно встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, суд першої інстанції повністю відмовив у стягненні з ОСОБА_1 кредитної заборгованості.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2017 року, з урахуванням ухвали цього суду про виправлення описки від 18 жовтня 2017 року, апеляційну скаргу ПАТ КБ «Надра» задоволено частково.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року у частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра» скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року у частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування від 17 вересня 2007 року № 53/КЛ/2007-978 скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування від 17 вересня 2007 року № 53/КЛ/2007-978 станом на 01 липня 2014 року у розмірі 21 305 459,44 грн, з яких:
- заборгованість за тілом кредиту - 8 684 238,15 грн та 121 650,43 євро, що за офіційно встановленим Національним банком України курсом євро до гривні еквівалентно 1 958 162,30 грн;
- заборгованість за процентами - 5 350 943,21 грн та 78 396,85 євро, що за офіційно встановленим Національним банком України курсом євро до гривні еквівалентно 1 261 925,30 грн;
- пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 682 195,15 грн;
- пеня за несвоєчасну сплату процентів - 380 761,81 грн;
- інфляційні втрати у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту - 967 815,01 грн;
- інфляційні втрати у зв`язку з несвоєчасною сплатою процентів - 577 485,12 грн;
- три проценти річних, нараховані у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту, - 731 042,44 грн та 165 829,92 грн, що за офіційно встановленим Національним банком України курсом євро до гривні є еквівалентом 10 302,15 євро;
- три проценти річних, нараховані у зв`язку з несвоєчасною сплатою процентів, - 455 714,90 грн та 89 346,13 грн, за офіційно встановленим Національним банком України курсом євро до гривні є еквівалентом 5 550,61 євро.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 51/КЛ/2007-978/980 і кредитною угодою № 52/КЛ/2007-978 залишено без змін.
Відмовляючи у визнанні поруки ОСОБА_1 за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978 припиненою, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пункт 3.2.15 цього договору не деталізує порядок виникнення у позичальника обов`язку з дострокового погашення кредитної заборгованості, тому, оскільки дана умова кореспондується із правом кредитора вимагати дострокового виконання зобов`язання, такий обов`язок виникає після пред`явлення відповідної вимоги, якою у цій справі є подання позову у листопаді 2009 року.
Так як відповідач за первісним позовом не спростував правильність нарахування кредитної заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978, суд дійшов висновку про стягнення повністю тіла кредиту, яке підлягає достроковому поверненню, а також іншої заборгованості у межах шестимісячного строку, який передував поданню позову, оскільки за попередніми щомісячними платежами порука ОСОБА_1 припинена.
З висновками суду першої інстанції щодо відмови у стягненні заборгованості за іншими кредитними договорами(№ 51/КЛ/2007-978/980 і № 52/КЛ/2007-978) у зв`язку з припиненням поруки ОСОБА_1 за цими кредитними зобов`язаннями суд апеляційної інстанції погодився, оскільки вважав, до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.
Короткий зміст постанови Верховного Суду
Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2017 року в частині вирішення позову ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2017 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра» про визнання поруки припиненою залишено без змін.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний суд погодився із висновками апеляційного суду про відсутність підстав для застосування частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки строк виконання зобов`язання за кредитним договором № 53/КЛ/2007-978 до пред`явлення цього позову не змінювався і ПАТ КБ «Надра» звернулося з вимогами про погашення заборгованості одночасно до ЗАТ «Макарово» і поручителя ОСОБА_1 , на підставі чого дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції в частині вирішення позову ОСОБА_1 і відмови у визнанні його поруки припиненою ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду у цій частині без змін.
Разом з тим, колегія суддів не погодилась із висновками суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра», оскільки суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, не дослідив договір поруки від 21 травня 2008 року, яким викладено у новій редакції розділ «Визначення термінів» договору поруки від 17 вересня 2007 року, у зв`язку з чим не визначився з дійсним обсягом відповідальності поручителя ОСОБА_1 за зобов`язаннями ЗАТ «Макарово», що виникли з кредитного договору № 53/КЛ/2007-978, що стало підставою для скасування рішення у цій частині та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції (новий розгляд)
Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» задоволено частково.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978 скасовано та ухвалено у цій частині нову постанову.
Позовні вимоги ПАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь правонаступника ПАТ КБ «Надра» - ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» заборгованість за кредитним договором від 17 вересня 2007 року № 53/КЛ/2007-978, яка складається із: заборгованості за кредитом - 5 728 386,35 грн; інфляційні втрати у зв`язку із несвоєчасним погашенням кредиту - 598 616,37 грн, три проценти річних - 516 025,60 грн, а всього - 6 843 028,32 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17 вересня 2007 року № 51/КЛ/2007-978/980 та кредитною угодою від 17 вересня 2007 року № 52/КЛ/2007-978 залишено без змін.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача за договором № 51 (№ 51/КЛ/2007-978/980) та договором № 52 (№ 52/КЛ/2007-978), суд першої інстанції, з висновками якого погодився у цій частині апеляційний суд, виходив з того, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року було визнано припиненим договір поруки від 17 вересня 2007 року в частині, яка стосується забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитними договорами № 51 та № 52, а у задоволенні вимог про припинення поруки за договором № 53 було відмовлено. Зазначене рішення було залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року.
Вирішуючи спір в частині стягнення кредитної заборгованості із поручителя за договором № 53 (№ 53/КЛ/2007-978), апеляційний суд дійшов висновку, що відповідальність поручителя за тілом кредиту за договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978 обмежується сумою у розмірі 6 106 158,16 грн, що узгоджено сторонами у договорі поруки від 21 травня 2008 року, яким внесено зміни до договору поруки від 17 вересня 2007 року.
Крім того, апеляційний суд враховуючи те, що останній платіж позичальник здійснив у листопаді 2008 року, а банк звернувся до суду з позовом 27 листопада 2009 року, вважав, що пред`явлення банком вимог до поручителя відбулось більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинилася в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Також апеляційний суд вважав за необхідне виключити розмір комісійної винагороди за видачу кредитних коштів та за управління кредитною лінією із загального розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь кредитора, проведений позивачем за період, що передував шести місяцям перед пред`явленням вимоги, щодо якого, ураховуючи положення частини четвертої статті 559 ЦК України, порука є припиненою.
Враховуючи, те що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежується датою звернення банком до суду з позовом (27 листопада 2009 року), а сума тіла кредиту, в межах якої несе відповідальність поручитель ОСОБА_1 становить 6 106 158,16 грн, що узгоджено сторонами у договорі поруки від 21 травня 2008 року, яким внесено зміни до договору поруки від 17 вересня 2007 року, апеляційний суд вважав, що сума процентів за ставкою 18,5% річних за період, що не перевищує 6 місяців перед зверненням до суду, в межах настання строків платежів (оскільки станом на 27 листопада 2009 року строк сплати платежу за процентами за листопад не настав, то прийнято прострочені платежі з травня по жовтень 2009 року включно - 6 місяців та 27 днів листопада 2009 року), тобто за період з 01 травня 2009 по 27 листопада 2009 року, що становило 662 094,14 грн.
Разом з тим, апеляційний суд, враховуючи те, що боржником ЗАТ «Макарово» у повному обсязі була погашена заборгованість за процентами, яка виникла станом на день пред`явлення позову до суду - 27 листопада 2009 року, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилось у зв`язку з пред`явленням до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з поручителя заборгованості за процентами на суму 5 350 943,21 грн, що нараховані за період з 01 липня 2011 року по 01 липня 2014 року, пеня за несвоєчасно сплачені проценти, що нарахована за період з 31 грудня 2013 року по 30 червня 2014 року, інфляційні втрати за порушення строків погашення відсотків - 577485,12 грн, нараховані за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2014 року, 3 % річних за порушення строку сплати відсотків - 455 714,90 грн, нараховані за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2014 року, задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, змінивши підстави відмови у позові.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 року в справі № 463/1744/17, постанові Верховного Суду від 20 травня 2019 року в справі
№ 140/1113/17-ц, постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі
№ 520/3561/18, постанові Верховного Суду від 08 липня 2021 року в справі
№ 916/3209/20, постанові Верховного Суду від 24 травня 2018 року в справі
№ 5027/805-б/2012, постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року в справі
№ 922/4478/16, постанові Верховного Суду від 23 листопада 2018 року в справі
№ 5023/1668/11, постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року в справі
№ 127/2487/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи,(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не подано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.