Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 398/2910/20
провадження № 61-934св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Кіровоградська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06 травня
2021 року у складі судді Терещенка Д. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, Кіровоградської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Позов мотивовано тим, що 27 червня 2013 року, керуючи належним йому автомобілем, втратив свідомість та скоїв ДТП.
У зв`язку із тим, що ДТП відбулося за його участі, були внесені матеріали до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013120170001202 від
28 червня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
26 березня 2014 року після проведення всіх слідчих дій, кримінальне провадження було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, в зв`язку з його невинуватістю в скоєному.
Через два з половиною роки після ДТП, заступник прокурора Кіровоградської області Приходько В., скасував вказану постанову та доручив проведення досудового розслідування слідчим СУ ГУНП в Кіровоградській області.
04 лютого 2016 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статі 286 КК України, підписане старшим слідчим в особливо важливих справах відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_2., та погоджене прокурором у кримінальному провадженні прокурором відділу прокуратури Кіровоградської області Вергелесом В. В., у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013120170001202 від 28 червня
2013 року.
16 лютого 2016 року кримінальне провадження направлене до суду.
У подальшому, згідно вироку Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 березня 2019 року його було виправдано, у зв`язку із відсутністю в діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16 вересня 2019 року вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 березня
2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 09 липня 2020 року залишено без змін вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 березня
2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 вересня
2019 року.
Вказував, що під слідством та судом, він перебував на протязі чотирьох років і п`яти місяців, тобто п`ятдесят три місяці, до 09 липня 2020 року.
Незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та незаконним засудженням йому спричинена тяжка моральна шкода, так як він проживає в
м. Олександрія, працює головним соціальним інспектором управління соціального захисту населення Олександрійської РДА.
Притягненням його до кримінальної відповідальності була принижена честь та гідність, а також ділова репутація. Він зазнав душевних страждань в зв`язку з незаконністю дій слідчого ОСОБА_2 . Слідчий, за погодженням з прокуратурою області, повідомив йому завідомо незаконну підозру, звинувачуючи в скоєнні тяжкого злочину, за який, відповідно до санкції частини другої статті 286 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі від 3 до 8 років. Він, пережив сильний психологічний стрес. Люди, які раніше його знали, стали обходити його стороною, по місту поповзли плітки, що він «убивця». Це також негативно позначилися на його здоров`ї та психічному стані. Чотири важкі роки він добивався справедливості, весь цей час знаходився в нервовому стані, який позбавляв його можливості нормального спілкування з близькими та оточуючими його людьми. Він відчував приниження, вимушений постійно відпрошуватися з роботи. Керівництво почало до нього гірше ставитися, дехто з колег совітував йому звільнитися з роботи, мотивуючи це тим, що його «все одно посадять». У нього порушився сон, апетит, майже весь час перебування під слідством та судами на протязі більше чотирьох років він знаходився в стресовому стані і жив на заспокійливих пігулках. Спричинену моральну шкоду оцінив в сумі 500 000,00 грн.
ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000,00 грн, виплачений гонорар за час розгляду кримінального провадження в сумі 38 000,00 грн, а також витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від
06 травня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 319 000,00 грн, витрати на правову допомогу за час розгляду кримінального провадження в сумі 38 000,00 грн, а також витрати на правову допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи частково позов про відшкодування шкоди, суд першої інстанції послався на те, що в період з 04 лютого 2016 року, а саме з дня отримання повідомлення про підозру по 09 липня 2020 року (день ухвалення постанови Верховним Судом), позивач безпідставно притягувався до кримінальної відповідальності, а саме підозрювався та обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2021 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково.
Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06 травня 2021 року в частині стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди - змінено.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди - 260 400,00 грн.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Змінюючи рішення суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходив із того, що період перебування позивача під слідством та судом, судом першої інстанції визначено неправильно, оскільки позивач фактично перебував під слідством та судом в період з 04 лютого 2016 року по
16 вересня 2019 року, тобто 43 місяців та 12 днів.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
14 січня 2022 року Державна казначейська служба України через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, просить змінити рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06 травня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від
18 листопада 2021 року, вказавши в резолютивній частині про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 .моральної шкоди та витрат на правову допомогу у справі та кримінальній справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що не допускається стягнення моральної шкоди з Казначейства, оскільки це змінює встановлений законодавством порядок виплати відповідних коштів.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 199/6713/14-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі
№ 910/23967/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
20 квітня 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить змінити оскаржувані судові рішення, виключивши з резолютивної частини те, що кошти стягуються з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою скаргу Державної казначейської служби України на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06 травня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від
18 листопада 2021 року у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Кіровоградського районного суду Кіровоградської області.
Зупинено виконання рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06 травня 2021 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2021 рокудо закінчення його перегляду в касаційному порядку.
05 квітня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.