Постанова
Іменем України
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 308/8837/17
провадження № 61-20665св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Бисаги Т. Ю., Готри Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав власності, визнання недійсним та скасування договору дарування та витребування майна.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 зазначив, що в силу статті 382 ЦК України та частини другої статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» він, як власник квартири АДРЕСА_2 , разом з власниками інших чотирнадцяти квартир у будинку АДРЕСА_3 володіє підвальними приміщеннями вказаного будинку на праві спільної сумісної власності.
В червні 2015 року позивачу стало відомо про те, що 20 грудня 2010 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області, розглянув цивільну справу № 2п- 9589/10 за позовом ОСОБА_2 до КП «Бюро технічної інвентаризації міста Ужгорода» про визнання права власності на підвальне приміщення та ухвалив рішення, яким позов задовольнив та визнав за
ОСОБА_2 право власності на підвальне приміщення площею 78,2 кв.м, та зобов`язав КП «БТІ м. Ужгорода» внести відомості про право власності
ОСОБА_2 на вказане приміщення.
Право власності на зазначені підвальні приміщення було зареєстроване за ОСОБА_2 23 лютого 2011 року у відповідності до витягу КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» про державну реєстрацію прав № 29100725 від 23 лютого 2011 року.
Після державної реєстрації прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 30 червня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Венжега М. Д., подарувала підвальні приміщення ОСОБА_3 . Право власності на зазначені підвальні приміщення було зареєстровано за ОСОБА_3 22 червня 2011 року у відповідності до витягу КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» про державну реєстрацію прав № 30713684 від 22 липня 2011 року.
Однак, рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 14 грудня 2015 року було скасовано рішення Ужгородського міськрайонного суду від 20 грудня
2010 року та відмовлено у позові ОСОБА_2 .
Відтак позивач вказував на те, що прийняття судом апеляційної інстанції рішення, яким скасовано право власності ОСОБА_2 на підвальне приміщення вказує на те, що вчиняючи правочин договір дарування остання не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки не була власником даного майна, тому спірний договір суперечить вимогам статті 317 ЦК України, якою регламентовано виключно право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.
На підставі вищезазначеного позивач просив: скасувати рішення про державну реєстрацію прав власності із внесенням до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за № 2п-9589 /10 від 20 грудня
2010 року, яке набуло законної сили 31 грудня 2010, зареєстрованого в КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» Ужгородської міської ради за реєстровим номером 32976066, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23 лютого 2011 року № 29100725, яким зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на підвальне приміщення, площею 78,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ; визнати недійсним та скасувати договір дарування від 30 червня 2011 посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Венжега М. Д., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким відчужено підвальне приміщення площею 78,2 кв.м., що згідно технічного паспорту знаходиться за адресою : АДРЕСА_3 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав власності із внесенням до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав
№ 32976066 від 22 липня 2011 року; витребувати від ОСОБА_3 підвальне приміщення, площею 78.2 кв.м., що згідно технічного паспорту знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 квітня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем вибрано невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки таким ставляться взаємовиключні вимоги.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 квітня 2020 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав власності із внесенням до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за
№ 2п-9589 /10 від 20 грудня 2010 року, яке набуло законної сили 31 грудня
2010 року, зареєстрованого в КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» Ужгородської міської ради за реєстровим номером 32976066, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23 лютого 2011 року
№ 29100725, яким зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на підвальне приміщення, площею 78,2 кв.м., що знаходиться за адресою
АДРЕСА_3 .
Визнано недійсним та скасовано договір дарування від 30 червня 2011 року посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Венжега М. Д., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким відчужено підвальне приміщення площею 78,2 кв.м., що згідно технічного паспорту знаходиться за адресою : АДРЕСА_3 та скасовано рішення про державну реєстрацію прав власності із внесенням до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав № 32976066 від 22 липня
2011 року.
В решті заявлених вимог - відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що оформлення за ОСОБА_2 права власності на спірне підвальне приміщення та послідуюче відчуження даного нерухомого майна без згоди всіх співвласників цього майна, порушує законні права та інтереси позивача, як одного із співвласників даного майна, а тому його вимоги про скасуваня державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 , яка проведена на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду від 20 грудня 2010 року, яке скасоване, та вимоги позивача про визнання недійсним договору дарування від 30 червня
2011 року є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а порушене право - захисту. Такий спосіб захисту порушеного права відповідає частині другій статті 16 ЦК України, статті 5 ЦПК України, і є ефективним, оскільки забезпечить відновлення прав позивача, як одного із співвласників спірного майна у багатоквартирному будинку.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2021 року представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом під час вирішення питання щодо застосування строків позовної давності не враховано момент набуття добросовісним набувачем права власності на майно.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
16 травня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 20 грудня 2010 року у справі
№ 2п-9589/10 позов ОСОБА_2 до КП «Бюро технічної інвентаризації міста Ужгорода» задоволено, та визнано за ОСОБА_2 право власності на підвальне приміщення площею 78,2 кв.м., що згідно технічного паспорту (інвентарна справа № 4011) знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 та зобов`язано КП «Бюро технічної інвентаризації міста Ужгорода» внести відомості про право власності ОСОБА_2 на вказане підвальне приміщення та видати їй витяг про реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно.
На підставі даного рішення за ОСОБА_2 оформлено право власності на дане приміщення та зареєстровано в КП «БТІ міста Ужгорода» згідно з Витягом КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» про державну реєстрацію прав
№ 29100725 від 23 лютого 2011 року.
Згідно договору дарування від 30 червня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Венжега М. Д.,
ОСОБА_2 подарувала вказане підвальне приміщення ОСОБА_3 .
Право власності на дане підвальні приміщення було зареєстровано за ОСОБА_3 22 червня 2011 року у відповідності до витягу КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» про державну реєстрацію прав № 30713684 від 22 липня 2011 року.