Постанова
Іменем України
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 226/1487/21
провадження № 61-20525св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
третя особа - приватний нотаріус Богатов Сергій Георгійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 08 липня 2021 року у складі судді Коваленко Т. О. та постанову Донецького апеляційного суду від
24 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), третя особа - приватний нотаріус Богатов С. Г., про визнання іпотеки припиненою.
Позов мотивувала тим, що 09 березня 2006 року між нею та ЗАО КБ «ПриватБанк» (нині - АТ КБ «Приватбанк») був укладений кредитний договір
№ DO1FGK01000024, за яким банк надав їй кредитні кошти на строк до
09 березня 2021року у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі
75 750,00 грн.
Для забезпечення виконання кредитного договору,09 березня 2006року між нею та відповідачем також укладений договір іпотеки № DO1FGK01000024, за яким в іпотеку переданий житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , з терміном дії договору - до повного виконання Позичальником та Іпотекодержателем зобов`язань за кредитним договором та всім додатковим угодам до нього (пункт 29 договору іпотеки). На період дії цього договору накладається заборона на відчуження предмету іпотеки (пункт 34 договору іпотеки).
В подальшому банк звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором і рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2015 року у справі № 226/3350/15-ц стягнуто з неї, а також
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 солідарно заборгованість за кредитним договором
№ DO1FGK01000024 від 09 березня 2006року в сумі 113 986,78 грн та судовий збір 1 709,80 грн.
На підставі рішення Димитровського міського суду у Мирноградському міському відділі ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Харків) відкриті виконавчі провадження № 51017217 від 05травня 2016 року(щодо позивача) та № 51344431 від 08 червня 2016року (щодо чоловіка позивача ОСОБА_2 .
Рішення суду ними виконане у повному обсязі і 31 серпня 2020року винесено постанови про закінчення виконавчого провадження.
Позивачка зазначала, оскільки зобов`язання за кредитним договором нею були виконані, позивач письмово звернулась до відповідача з вимогою припинити обтяження за договором іпотеки, але з відповіді вбачається незгода відповідача з тим, що кредитні правовідносини між ними припинені. Банк після рішення суду продовжував нараховувати відсотки, всупереч тому, що зверненням до суду банк змінив термін повернення кредиту в повному обсязі, наслідком чого є припинення нарахування процентів, пені тощо. Також не здійснене зняття обтяжень за її письмовим зверненням і приватним нотаріусом, який зареєстрував іпотеку та наклав обтяження.
За викладених обставин, ОСОБА_1 просила визнати припиненим договір іпотеки № DO1FGK01000024 від 09березня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАО КБ «Приватбанк», предметом якого є житловий будинок, розташований за адресою:
АДРЕСА_1 ; припинити заборону відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 2949721, та іпотеку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 2949633, що зареєстровані 09 березня 2006року приватним нотаріусом Богатовим С.Г.; судовий збір стягнути з відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 08 липня
2021 року позовні вимоги задоволено.
Припинено договір іпотеки № DO1FGK01000024 від 09 березня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАО КБ «ПриватБанк», предметом якого є житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинено заборону відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 2949721, та іпотеку житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 2949633, що зареєстровані 09 березня 2006 року приватним нотаріусом Богатовим С. Г.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на відсутність боргу позивача перед відповідачем за кредитним договором в забезпечення якого було передано нерухоме майно в іпотеку; та виконання основного зобов`язання є підставою для припинення іпотеки.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення.
Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 08 липня 2021 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
15 грудня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Димитровського міського суду Донецької області від 08 липня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що протягом всього часу позичальник фактично не виконував взятого на себе за кредитним договором зобов`язання та не сплачував за користування коштами у зв`язку з цим станом на 01 червня 2021 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 372 674,20 грн.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 27 вересня 2017 року в справі № 6-2096цс16, постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року в справі № 3-137гс16, постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року в справі № 6-1685цс16, постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року в справі № 910/11249/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року в справі
№ 916/190/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Димитровського міського суду Донецької області.
18 лютого 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.