Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 753/572/20
провадження № 61-21361св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва в складі судді Комаревцевої Л. В. від 07 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Вербової І. М., Соколової В. В., Нежури В. А. від 24 листопада 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст заяви
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місяця проживання дитини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01 квітня 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва 13 листопада 2015 року. У період шлюбу у сторін народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з червня 2019 року неповнолітній син ОСОБА_3 почав проживати разом з батьком. Позивач зазначає, що за час проживання сина разом з ним, покращились якісні показники його навчання, зменшилась кількість пропущених занять, син став більш відкритим до спілкування з однолітками та вчителями. На думку позивача, з червня 2019 року відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, зокрема, не надає матеріальної допомоги на утримання сина, не піклується про його стан здоров`я, фізичний, моральний та духовний розвиток, не цікавиться його життям та не спілкується з ним. Ураховуючи вищенаведене, позивач вважає, що його позовні вимоги підлягають задоволенню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 . Вирішено питання про судовий збір.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що проживання малолітнього сина з батьком, буде відповідати інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи у зв`язку з фізіологічними особливостями, позитивно сприятиме його розвитку як психологічному так і фізичному.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погоджуючись з висновками суду першої інстанції зазначив про те, що місцевий суд дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, виходячи з норм чинного законодавства України, з метою забезпечення найкращих інтересів малолітньої дитини ОСОБА_3 , дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності підстав для визначення його місця проживання з батьком.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент прийняття постанови апеляційним судом, малолітній дитині - ОСОБА_3 виповнилось 10 років. А тому місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за згодою батьків та самої дитини, але таку згоду дитини судом проігноровано та не надано можливість бути заслуханою в ході судового розгляду.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У травні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими і ухваленими з додержанням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що апеляційний суд переглядав в апеляційному порядку законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке було ухвалено за рік до того, як дитині виповнилося 10 років.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 753/572/20 з Дарницького районного суду м. Києва.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду
від 30 травня 2022 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року, шлюб зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно якої, зокрема, сторони визначили, що після розірвання шлюбу між ними, син ОСОБА_3 залишається проживати разом з матір`ю, про сплату ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина у вигляді твердої грошової суми, розмір якої, за домовленістю сторін встановлений у розмірі не менше ніж 7 000 грн.
Відповідно до довідки виданої Дарницьким УП ГУНП у м. Києві від 05 грудня 2019 року, під час проведення перевірки було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , де консьєрж та мешканка будинку повідомили, що у квартирі НОМЕР_1 у вказаному будинку проживає батько з сином на протязі восьми місяців. ОСОБА_1 надав довідку ОСББ про те, що у вказаній квартирі дійсно проживає малолітній ОСОБА_3 .
Згідно довідки ОСББ «Позняки-Комфорт» № 37 від 14 листопада 2019 року, у квартирі АДРЕСА_3 дійсно проживають ОСОБА_1 та його син ОСОБА_3
24 березня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір оренди житлового приміщення, предметом якого є квартира АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.
Згідно листа середнього загальноосвітнього закладу «Слов`янська гімназія» від 21 листопада 2019 року, участь у вихованні дитини ОСОБА_3 приймають обоє батьків.
Згідно відповіді на адвокатський запит наданої Медичною групою ADONIS, за даними форми первинної облікової документації, під час візитів звернення щодо надання медичних послуг інтереси неповнолітнього ОСОБА_3 здійснював його батько.
Згідно висновку Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 05 березня 2020 року, з метою забезпечення виключно прав та інтересів дитини, Дарницька районна державна адміністрація як орган опіки та піклування вважала за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 з батьком - ОСОБА_1 .
Згідно акту обстеження умов проживання від 12 лютого 2020 року, проведеного за адресою: АДРЕСА_3 , дитині створено належні умови для проживання, розвитку, навчання та відпочинку.
Згідно висновку психологічного обстеження від 09 липня 2021 року до складу сім`ї дитина включає себе, матір та батька, матір є важливою та значимою людиною для хлопчика, батько є важливою фігурою для дитини, але в ставленні до батька дитина демонструє негативне налаштування, що виникає через вимоги батька щодо навчання дитини та обмеження в іграх на телефоні чи планшеті.
Згідно висновку експерта № 760-1/08/2021 за результатами проведення психологічної експертизи від 15 серпня 2021 року, відношення дитини ОСОБА_3 , як до батька так і до матері характеризується в загальному позитивним ставленням. Однак дитина виявляє менш позитивне ставлення до батька, що пов`язано з особливостями його виховного впливу. З урахуванням результатів психодіагностичного дослідження констатується прихильність, як до матері, так і до батька. У ОСОБА_3 наявне бажання проживати разом з матір`ю, що обумовлено відсутністю певних обмежень виховного впливу.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.