ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/8506/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Сухового В. Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2022 (у складі колегії суддів: Кощеєва І. М. (головуючий), Березкіна Е. В., Чус О. В.), прийняту за результатами перегляду ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021 про забезпечення позову
у справі № 904/8506/21
за позовом Діпровської міської ради
до Державного підприємства «Дніпропетровськавтотранссервіс»
про стягнення безпідставно збережених коштів,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2021 року Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства «Дніпропетровськавтотранссервіс» (далі - ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс») про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати у сумі 239 451,33 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021 відкрито провадження у справі № 904/8506/21.
22.10.2021 Дніпровська міська рада звернулась до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно: адміністративну будівлю літ. А-9, а-1 загальною площею 3345,1 кв. м, ґанки літ. а, а (1), трансформаторна підстанція літ. Б-1, що розташоване на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади, кадастровий номер 1210100000:02:393:0061, площею 0,1377 га, та належить ДП «Дніпропетровськавтотранссер».
Заяву обґрунтовано тим, що нерухоме майно є єдиним активом ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс» за рахунок якого можливо здійснити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021 заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову задоволено. З метою забезпечення позову до набрання рішенням законної сили у справі № 904/8506/21 накладено арешт на нерухоме майно: адміністративну будівлю літ. А-9, а-1 загальною площею 3345,1 кв. м, ґанки літ. а, а (1), трансформаторна підстанція літ. Б-1, що розташоване на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади по вул. Шевченко, 32 у м. Дніпро, кадастровий номер 1210100000:02:393:0061, площею 0,1377га, та належить ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс».
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача, чим фактично буде нівельовано функцію судового рішення як механізму поновлення порушених прав та інтересів. Обраний позивачем захід забезпечення позову відповідає предмету позову, принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, не порушує права та законні інтереси осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2022 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволені заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову відмовлено.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства, оскільки судом було накладено арешт на нерухоме майно, виставлене наказом Фонду державного майна України на аукціон.
Не погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанцій, у травні 2022 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2022, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021 залишити в силі.
За доводами касаційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку що нерухомого майна, на яке накладено арешт судом першої інстанції, є предметом аукціону.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.05.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 904/8506/21 за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2022 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Ухвалено здійснити перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2022 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
У відзиві на касаційну скаргу Фонд державного майна України зазначає про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс» не скористалося своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро".
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
За приписами статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов`язковим є подання доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Тому, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).
Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.