ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/2470/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників учасників справи:
позивача - Шапран Л.І.,
відповідача - Савка Р.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 (головуючий суддя - Алданова С.О., судді: Мартюк А.І., Гаврилюк О.М.) та рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 (суддя Мудрий С.М.)
у справі №910/2470/21
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікол"
про визнання недійсними актів,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1.Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікол" (далі - ТОВ "Юнікол") про визнання недійсними актів.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.02.2019 ТОВ "Юнікол" виставило позивачу рахунки на оплату з демонтажу-монтажу навісного обладнання блоку двигуна D2876-LUE623 серійний номер 41719461271945 на рейковий автобус PESA 620М-011 та 05.03.2019 надало на підпис акти надання послуг на загальну суму 2511914,55 грн.
1.3.Вказані рахунки відповідача на оплату за надані послуги, на переконання позивача, є пропозицією укласти господарський договір у спрощений спосіб, а підписані між сторонами акти надання послуг за цими рахунками - правочином.
1.4.Проте, оскільки правочин укладено без проведення процедури закупівлі з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", позивач вважає, що такий правочин підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 203, статті 215 ЦК України з огляду на імперативність заборони щодо придбання товарів, робіт та послуг без проведення процедур, визначених цим Законом.
1.5.Також позивач стверджує, що вказані правочини підписані начальником виробничого підрозділу локомотивного депо Київ-Пасажирський РФ "Південно-західна залізниця" АТ "Українська залізниця" на підставі довіреності, за змістом якої останній діє з урахуванням обмежень, встановлених п.5.6 та п.5.7 Положення про РФ "Південно-західна залізниця" АТ "Українська залізниця", а отже є такими, що підписані за відсутності попереднього дозволу довірителя у зв`язку із перевищенням визначеної суми та не містять двох підписів уповноважених осіб.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.Як зазначає позивач 28.02.2019 ТОВ "Юнікол" виставило АТ "Українська залізниця" рахунки на оплату з демонтажу-монтажу навісного обладнання блоку двигуна D2876-LUE623 серійний номер 41719461271945 на рейковий автобус PESA 620М-011 та 05.03.2019 надало на підпис акти надання послуг на загальну суму 2511914, 55грн, а саме:
- рахунок від 28.02.2019 №8 на суму 323923,31 грн та акт надання послуг від 05.03.2019 №4 до вказаного рахунку;
- рахунок від 28.02.2019 №9 на суму 246785,00 грн та акт надання послуг від 05.03.2019 №2 до вказаного рахунку;
- рахунок від 28.02.2019 №10 на суму 285655,57 грн та акт надання послуг від 05.03.2019 №10 до вказаного рахунку;
- рахунок від 28.02.2019 №11 на суму 363096,92 грн та акт надання послуг від 05.03.2019 №5 до вказаного рахунку;
- рахунок від 28.02.2019 №12 на суму 278628,16 грн та акт надання послуг від 05.03.2019 №6 до вказаного рахунку;
- рахунок від 28.02.2019 №13 на суму 338300,64 грн та акт надання послуг від 05.03.2019 №11 до вказаного рахунку;
- рахунок від 28.02.2019 №14 на 2 суму 61556,98 грн та акт надання послуг від 05.03.2019 №8 до вказаного рахунку;
- рахунок від 28.02.2019 №17 на суму 413958,97 грн та акт надання послуг від 05.03.2019 №13 до вказаного рахунку.
2.2.Рахунки на оплату виставлені на одну послугу, а саме: демонтаж-монтаж навісного обладнання блоку двигуна D2876-LUE623 серійний номер 41719461271945 на рейковий автобус PESA 620М-011, на загальну суму 2511914, 55 грн.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 29.06.2021 у справі №910/2470/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021, в задоволенні позову відмовив повністю.
3.2.Судові рішення мотивовані тим, що оспорювані акти не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України, оскільки їх підписання господарюючими суб`єктами не створює, не змінює та не припиняє прав та обов`язків, а лише засвідчує певні обставини, а тому вони не підлягають визнанню недійсними, а обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання недійсним актів не може відновити права або законні інтереси позивача.
3.3.Оскільки оспорювані акти є документами, що фіксують (підтверджують) вчинення відповідного правочину, а не самим правочином, до них не можуть застосовуватись положення статей 203 та 215 ЦК України, що визначають підстави недійсності правочину.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Заперечення іншої сторони
4.1.Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/2470/21 скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов АТ "Українська залізниця" до ТОВ "Юнікол" про визнання актів недійсними.
4.2.Підставою касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій у цій справі скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) для укладання договорів у спрощений спосіб при підписанні відповідних актів, який би можна було б застосувати.
4.3.За твердженнями скаржника, судами попередніх інстанцій не надано жодного правового обґрунтування доводам позивача про укладення господарських договорів у спрощений спосіб згідно зі статтею 181 ГК України, в той час як позивач просив визнати недійсним кожен акт надання послуг як окремий правочин, що укладений між сторонами у спрощений спосіб шляхом підписання 05.03.2019 актів надання послуг згідно з відповідними рахунками до цих актів від 28.02.2019.
4.4.При цьому, суди попередніх інстанцій не досліджували обставини укладання правочину у спрощений спосіб та підстави складання актів надання послуг, а лише зазначили, що акти надання послуг не є правочином, а є документами первинного обліку, які фіксують факт надання послуг, не вказуючи на підставі якого правочину оспорювані акти складені.
4.5.Скаржник стверджує, що закупівлю послуг (робіт) з демонтажу-монтажу навісного обладнання блоку двигуна на загальну суму 2511914,55 грн здійснено з порушенням процедури та принципів, встановлених Законом України "Про публічні закупівлі", наслідком чого стало незаконне укладення договору у спрощений спосіб між позивачем і відповідачем, що свідчить про наявність підстав для визнання недійсним укладеного договору.
4.6.Крім того, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції навіть не розглядали можливість укладення договору між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб, як передбачає це норма статті 181 ГК України, а тому й не досліджували питання перевищення уповноваженою особою наданих їй повноважень.
4.7.Також скаржник вказує на порушення норм процесуального права, яке виявилось у безпідставному та необґрунтованому відхиленні його заяви про зміну предмету позову.
4.8.ТОВ "Юнікол" подало відзив на касаційну скаргу, в якому спросить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4.9.За твердженнями відповідача, на підставі зібраних доказів та належного правового аналізу суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку, що спірні акти наданих послуг не є документами первинного обліку, які фіксують факт надання послуг, і не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
4.10.Відповідач також погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що предметом спору у суді не може бути вимога, яка спрямована на визнання недійсним акта, що має значення лише як доказ і документ бухгалтерського обліку, оскільки в суді захищаються права, що порушені або оспорюються, а не фіксуються докази та не встановлюється їх доказове значення поза спором про право, що такими доказами підтверджується чи спростовується. Оспорювані акти не є правочинами в розумінні статті 202 ЦК України. Оскільки їх підписання не створює, не змінює та не припиняє прав та обов`язків, а лише засвідчує певні обставини.
4.11.Оскільки вказаний відзив направлений на адресу Верховного Суду 11.06.2022 (згідно з відміткою на поштовому конверті), тобто після закінчення встановленого судом процесуального строку, який, як зазначено в ухвалі суду від 18.04.2022, закінчився 12.05.2022, колегія суддів залишає його без розгляду, адже в силу приписів статті 118 ГПК України право ТОВ "Юнікол" на його подання втрачено у зв`язку із закінченням призначеного судом строку, що має наслідком залишення відповідного відзиву без розгляду.