ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2022 року
м. Київ
справа № 640/21107/19
адміністративне провадження № К/9901/28637/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/21107/19
за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення надлишково сплачених коштів, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2021 року (суддя Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2021 року (суддя-доповідач - Кузьменко В.В., судді: Лічевецький І.О., Ганечко О.М.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2019 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (далі - ТУ ДСА України в м. Києві, позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 5 893,28 грн.
2. Позов обґрунтований тим, що 12 квітня 2019 року наказом в.о. голови Дарницького районного суду міста Києва Щасної Т.В. № 11-ОС суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату суду на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2019 року № 1124/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за власним бажанням» та скасовано наказ від 25 березня 2019 року № 30-В про надання йому відпустки. Ураховуючи нарахування відповідачу коштів до відпустки, а також за листками тимчасової непрацездатності, в результаті здійснення відповідних перерахунків у ОСОБА_1 перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 5893,98 грн. У зв`язку з тим, що відповідач у добровільному порядку вказані кошти не повернув, ТУ ДСА України в м. Києві з метою повернення бюджетних коштів звернулося до суду з цим позовом.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2021 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь ТУ ДСА України в м. Києві грошові кошти в сумі 5 893,28 грн (п`ять тисяч вісімсот дев`яносто три гривні 28 копійок).
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що згідно з пунктом 2 статті 127 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію. Разом з тим, у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначається, що вирішуючи спори, пов`язані із застосуванням статті 127 КЗпП України, суди мають враховувати, що роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду згідно з правилами частини першої статті 233 КЗпП України протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум. За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність у відповідача заборгованості та підстав для його стягнення, а тому вимога про стягнення з нього спірної заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
5. Своєю чергою, надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 щодо непідсудності даного спору адміністративному суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки на ТУ ДСА України в м. Києві покладено обов`язок розпорядника бюджетних коштів, зокрема, й здійснення виплати заробітної плати працівникам місцевих загальних судів міст Києва, в тому числі суддів, а ситуація, що змусила Управління звернутися до суду безпосередньо пов`язана з виконання покладених на Управління функцій, то наявні підстави вважати даний спір підсудним адміністративному суду.
6. Щодо аргументів ОСОБА_1 про пропуск позивачем строку звернення до суду суд апеляційної інстанції зазначив, що характер спірних правовідносин дає підстави також для застосування статті 127 КЗпП України та статті 22 Закону України «Про відпустки», а тому врахуванню підлягає позиція Верховного Суду, викладену у постанові від 17 липня 2019 року № 332/1433/17-ц, де Суд вказав, що оскільки відповідач звільнилася з роботи до закінчення робочого року, за який вона одержала відпустку повної тривалості, а під час звільнення відрахування із суми заробітної плати, нарахованої під час остаточного розрахунку, за наказом (розпорядженням) підприємства не проведено у зв`язку з недостатністю коштів, то позивач має право стягнути відповідну суму у судовому порядку. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до суду з даним позовом ТУ ДСА України в м. Києві звернулося у межах строку, визначеного частиною другою статті 233 КЗпП України.
7. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем в апеляційній скарзі жодним чином не спростовано та не заперечено факт наявності заборгованості у розмірі 5 893,28 грн., за стягненням якої ТУ ДСА України в м. Києві звернулось до суду.
8. Доводи апелянта стосовно його неповідомлення судом першої інстанції про факт розгляду даної справи Шостий апеляційний адміністративний суд визнав необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявні докази направлення ОСОБА_1 ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2019 року про відкриття провадження у справі за адресою, яка вказана ним самим в апеляційній скарзі. Однак, зазначене поштове відправлення було повернуто за закінченням терміну зберігання, що свідчить про неотримання апелянтом такого відправлення з незалежних від суду причин.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
9. 04 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2021 року, у якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення та закрити провадження у справі.
10. На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог, відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права - пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності висновку Верховного Суду про застосування норми права у подібних правовідносинах.
11. Аргументи скаржника полягають у тому, що даний спір має приватноправовий, а не публічний характер, оскільки виник щодо правомірності набуття відповідачем права власності на виплачені грошові кошти та їх стягнення як таких, що набуті без достатніх правових підстав. Отже, вирішення такого спору не належить до юрисдикції адміністративних судів. З огляду на це, скаржник уважає, що справу розглянуто судом, який не мав права її розглядати.
12. По суті позовних вимог касатор зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно застосували до спірних правовідносин пункт 2 статті 127 КЗпП України, оскільки застосуванню підлягали положення статті 1215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). В контексті цих доводів скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 501/2500/15-ц, у якій, на його думку, викладено правову позиції щодо застосування статті 1215 ЦК України у подібних правовідносинах.
13. Також скаржник уважає необґрунтованими посилання судів на постанову Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13, яка стосувалася розгляду трудових спорів виключно у порядку цивільного судочинства - ще до прийняття КАС України. До того ж, викладені у цій постанові висновки щодо строків звернення до суду з відповідним позовом суперечать спеціальному строку, визначеному частиною другою статті 122 КАС України.
14. Окрім того відповідач наполягає на тому, що кошти, які, на думку ТУ ДСА України в м. Києві, підлягають стягненню, він не отримував. Доказів зворотного позивач не надав, а суди не встановили. При цьому, в рішенні суду першої інстанції відсутній будь-який розрахунок суми стягнення, яка категорично заперечується відповідачем.
15. Ухвалою від 25 серпня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на судові рішення у цій справі.
16. 13 вересня 2021 року до Верховного Суду від ТУ ДСА України в м. Києві надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Доводи відзиву побудовані на позиції, викладеній у позові, а також у постанові суду апеляційної інстанції.
17. Ухвалою від 23 червня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
18. Відповідно до наказу в.о. голови Дарницького районного суду міста Києва Щасної Т.В. від 12 квітня 2019 року № 11-ОС відраховано суддю Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 зі штату цього суду, у зв`язку зі звільненням з посади судді відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2019 року № 1124/0/15-9 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за власним бажанням», скасовано наказ № 30-В від 25 березня 2019 року в частині надання щорічної основної відпустки з 12 по 22 квітня 2019 року включно за період з 04 січня 2019 року по 03 січня 2020 року та додаткової відпустки з 23 по 24 квітня 2019 року включно за 2019 рік, відраховано за 2 дні щорічної основної відпустки надані в розрахунок частини невідпрацьованого року, а також відповідно до статті 83 КЗпП України у зв`язку зі звільненням наказано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 5 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за 2019 рік.
19. В результаті здійснення перерахунків у ОСОБА_1 перед ТУ ДСА України в м. Києві виникла заборгованість у розмірі 5 893,28 грн, про що ОСОБА_1 було повідомлено Дарницьким районним судом м. Києва листом від 16 квітня 2019 року № 1/169/2019.
20. Факт виникнення заборгованості також підтверджується актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю Головного управління Держпраці у Київській області Державної служби України з питань праці від 21 червня 2019 року №КВ1146/57/АВ.
21. Листом Дарницького районного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року №6/639/2019 ОСОБА_1 повторно повідомлено про виникнення заборгованості у розмірі 5893,28 грн.
22. Однак, спір щодо повернення вказаних коштів у добровільному порядку не вирішено.
V. Нормативне регулювання та позиція Верховного Суду
23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначає особливий (спеціальний) правовий статус судді, який характеризується не лише наявністю певних вимог, обмежень щодо зайняття цієї посади та гарантій його діяльності, а й щодо особливостей грошового забезпечення суддів, у тому числі щодо оплати щорічної та додаткової відпусток.
25. З обставин цієї справи слідує, що під час перебування судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 у відпустці Вищою радою правосуддя прийнято рішення від 11 квітня 2019 року № 1124/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за власним бажанням», на підставі якого наказом в.о. голови Дарницького районного суду міста Києва Щасної Т.В. вказаного суддю відраховано зі штату суду та скасовано наказ про його відпустку.
26. Ураховуючи вказані обставини, а також те, що з відповідачем були проведені розрахунки щодо виплати суддівської винагороди до відпустки, допомоги на оздоровлення, а також коштів за листами тимчасової непрацездатності, ТУ ДСА України в м. Києві після проведення відповідних перерахунків виявила заборгованість ОСОБА_1 перед бюджетом на суму 5 893,28 грн, про стягнення яких подала цей позов.
27. Вирішуючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про доведеність наявності у відповідача заборгованості у сумі 5 893,28 грн і підстав для її стягнення. При цьому, суди дійшли висновку про поширення юрисдикції адміністративних судів на вказаний спір.
28. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права..
29. У світлі доводів та вимог касаційної скарги Верховному Суду насамперед належить визначити до юрисдикції якого суду належить вирішення даного спору.
30. Відповідаючи на вказане питання, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
31. За змістом статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
32. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, те, що за своєю правовою природою вони виникають у приватноправових відносинах і містять наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
33. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України (тут і далі у редакції, чинній на час подання позову до суду) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
34. У пунктах 2, 7, 17 частини першої статті 4 КАС України надано визначення таких термінів:
- публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;
- суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;
- публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
35. Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
36. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.
37. Крім того, до компетенції адміністративних судів належить розгляд спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, що передбачено у пунктах 1 та 2 частини першої статті 19 КАС України, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
38. Поняття публічної служби є широким, оскільки включає в себе державну службу, службу в органах місцевого самоврядування та службу в публічних установах.
39. Сутність публічної служби полягає в трьох аспектах, а саме: у функціональному аспекті вона постає як діяльність з метою виконання загальнодержавних завдань управління; в інституційному - окреслює певне коло осіб, оскільки виконання публічних справ становить їх соціальну функцію; у юридичному - охоплює правове регулювання особливих публічно-правових, службових відносин.
40. Під «публічною службою» необхідно розуміти врегульовану виключно Конституцією та законами України професійну публічну діяльність осіб, які заміщують посади в державних органах і органах місцевого самоврядування щодо реалізації завдань і функцій держави та органів місцевого самоврядування.
41. Стосовно юрисдикційності справ за позовами, що стосуються призначення, перебування та звільнення з публічної служби неодноразово висловлювалася. Так, належність таких спорів до адміністративних Велика Палата Верховного Суду обґрунтувала у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 813/1045/18, зазначивши, що у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
42. Також у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/33941/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала, що публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.