ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2022 року
м. Київ
справа № 826/18746/15
адміністративне провадження № К/9901/28514/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Чумаченко Т.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2016 (суддя - Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2016 (головуючий суддя - Карпушова О.В., судді: Кобаль М.І., Епель О.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіст-Сіть Україна" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексіст-Сіть Україна" (далі - позивач, ТОВ "Ексіст-Сіть Україна", Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ від 20.10.2014 №0007622203 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 2' 888' 703,00 грн (в тому числі: 2' 310' 962,00 грн - за основним платежем, 577' 741,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 4-12 т.І).
Позов мотивовано тим, що висновки контролюючого органу, зроблені в акті перевірки щодо порушення Товариством податкового законодавства є помилковими, оскільки ґрунтуються на припущеннях та спростовуються наявними у Товариства належно оформленими первинними документами, що були надані під час перевірки. Крім іншого позивач посилався на індивідуальну відповідальність у податкових правовідносинах, вказував на порушення контролюючим органом підстав призначення і проведення податкової перевірки щодо нього, а також її різновиду (виїзна / невиїзна).
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 28.01.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2016, позов ТОВ "Ексіст-Сіть Україна" задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 №0007622203.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за наслідками безтоварних операцій із ТОВ ''Авто Реал'' у період, охоплений перевіркою, є безпідставними, спростовуються доказами у справі. При цьому суд зауважив, що наявність транспортних документів на перевезення ТМЦ не є обов`язковим при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки.
ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення у цій справі, в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ "Ексіст-Сіть Україна".
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилався, зокрема на те, що суди попередніх інстанцій дали неналежну оцінку зафіксованій в акті перевірки інформації щодо безтоварного характеру операцій позивача з його контрагентом, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про задоволення позову.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21.07.2016 відкрив касаційне провадження у цій справі.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів'', яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ''Перехідні положення'' КАС в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що податкове повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, ДПІ прийняла на підставі акта від 17.09.2014 №5037/26-56-22-03-09/38291697 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ ''Авто Реал'' за березень 2014 року (а.с. 14 - 31 т. І; далі - акт перевірки).
У висновках цього акта перевірки відповідачем зазначено про порушення позивачем норм пункту 22.1 статті 22, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за березень 2014 року на 2' 310' 962,00 грн внаслідок безпідставного формування податкового кредиту за господарськими операціями із придбання товару (запасні частини на автомобілі, технічна рідина) та маркетингових послуг на підставі договорів із ТОВ ''Авто Реал'' від 03.05.2013 №011-05/2013 та від 03.05.2013 №015-05/2013 відповідно, які, на думку контролюючого органу, не містять реального змісту (є безтоварними).
Цей висновок обґрунтований посиланням на розбіжність задекларованих ТОВ "Ексіст-Сіть Україна" та ТОВ ''Авто Реал'' сум податкового кредиту та податкових зобов`язань за наслідками їх взаємовідносин у березні 2014 року, що встановлено з урахуванням даних "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів", та на результати заходів податкового контролю (акт перевірки ТОВ ''Авто Реал'') щодо безтоварності господарських операцій ТОВ ''Авто Реал'' за березень 2014 року з його контрагентами покупцями (ТОВ "Ексіст-Сіть Україна") та продавцями (ТОВ ''Компанія Лакшері Кепітал'', ТОВ ''Спецторг-Трейд''). Крім того, доводячи безтоварність господарських операцій позивача з придбання товарів та послуг у ТОВ ''Авто Реал'', контролюючий орган вказував на відсутність у Товариства під час перевірки документів, які підтверджують факт оплати за виконані роботи, звітів про виконані роботи (в тому числі відео -, фотозвіти), що підтверджують фактичне розміщення, розповсюдження рекламної продукції ТОВ ''Авто Реал'', та інших документів, що підтверджують товарність господарських операцій (документи, які свідчать про наявність основних засобів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, договори купівлі-продажу, доручення, довіреності, технічні документи на товар, сертифікати (посвідчення) якості, посвідчення якості, документи про перевезення, зберігання та використання у власній господарській діяльності придбаного товару (товарно-транспортні накладні, інші докази переміщення товарів, договори оренди приміщень, складування, охорони тощо)).
Пунктом 198.3 статті 198 ПК (у редакції, чинній до 01.07.2015) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Пунктом 198.2 статті 198 Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг.
Отже, всі витрати господарюючого суб`єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами. Перешкодою для визнання податкового кредиту буде відсутність належним чином оформлених підтверджувальних документів на отримані покупцем від постачальника товар/послуги, а не відсутність оплати за цей товар/послуги.
Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, як такі, що не відповідають дійсності, не є підставою для внесення змін в податковому обліку. Вищенаведені правові норми не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту; платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.