ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2022 року
м. Київ
справа № 820/5018/15
адміністративне провадження № К/9901/25977/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Чумаченко Т.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2015 року (суддя Мар`єнко Л.М.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2015 року (головуючий суддя Зеленський В.В., судді: П`янова Я.В., Чалий І.С.)
у справі № 820/5018/15
за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС
про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2015 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (після реорганізації Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС) (далі - відповідач, податковий орган) в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та застосовано штрафні санкції за порушення приписів Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 01.10.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2015 року, адміністративний позов задовольнив.
Скасував податкові повідомлення - рішення від 05.05.2015 року № 0000014101, № 0000024101 та № 0000034101.
При розгляді справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податковим органом, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятих рішень.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.
У запереченні на касаційну скаргу Підприємство наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складений акт від 15.04.2015 року № 87/28-09-41-01-03/31557119.
Висновками акта встановлено порушення вимог:
- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 442 489 грн;
- п. 2.6 гл. 2, п. 4.2 гл. 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України.
За результатами висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 05.05.2015 року:
- № 0000014101, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у на 553 111,25 грн, з яких за основним платежем 442 489 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 110 622,25 грн;
- № 0000024101, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 99 193 785 грн;
- № 0000034101, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 2 300 699, 60 грн.
За приписами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що позивачем в грудні 2013 року завищено витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, а саме віднесено до складу собівартості - вартість природного газу імпортного походження, ввезеного на митну територію України підприємством НАК «Нафтогаз України» в розмірі 99 193 785 грн, при цьому позивачем до перевірки не надано акти приймання - передачі природного газу за грудень 2013 року щодо підтвердження факту постачання.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що для виробництва теплової енергії у 2013 році між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі - продажу природного газу від 28.12.2012 року № 13/2991-БО-32.
Згідно п.п.1.1 вищезазначеного договору купівлі - продажу визначено, що продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України», або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.
Згідно п.5.2 ( в редакції додаткової угоди №1) ціна газу у грудні 2013 року з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регулярним тарифом, в т.ч. податок на додану вартість склала - 4 588,54 грн за 1000 м3.
Також між тими самими сторонами укладено договір купівлі - продажу природного газу від 28.12.2012 року № 13/2990-ТЕ-32.
Згідно п.1.12 вищезазначеного договору, подавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Згідно п.5.2 зазначеного договору, ціна в грудні 2013 року з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки, тарифів на імпортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, в т.ч. склала - 1 309,20 гри. за 1000 м3.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що позивач отримує природний газ з одного газопроводу та по газорозподільним мережам направляє його до котельних для виробництва теплової енергії. На вході мережі в кожну котельну встановлений лічильник природного газу, який щодобово фіксує кількість спожитого природного газу та зберігає ці дані на протязі поточного місяця. Дані кожного лічильника станом на 24.00 останнього дня місяця витягуються з електронної пам`яті лічильника, роздруковуються і споживання позивачем відповідної кількості природного газу оформлюється у вигляді «Звіту за період» (місячний звіт), який підписується представниками позивача та представниками транспортуючої організації - ПАО «Харківміськгаз». Звіти за період (місячні звіти) за грудень 2013 року додані до письмових пояснень.
На підтвердження здійснення господарських операцій, позивачем надано звіти за період (місячні звіти) за грудень 2013 року, звіт про залишки та використання енергетичних матеріалів і продуктів перероблення нафти за грудень 2013 року, акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2013 року в обсягах, узгоджених транспортною організацією ПАТ «Харківміськгаз» та підписаних позивачем і НАК «Нафтогаз України»; податкові накладні, платіжні доручення, дані «Розподілу теплової енергії в грудні 2013 року», акт розподілу споживання природного газу Підприємству за групами споживачів за грудень 2013 року, акти приймання-передачі природного газу за договорами купівлі - продажу, оборотні відомості по б/р 6311 «Розрахунки з постачальниками за енергоносії», акт звіряння розрахунків заборгованості за природний газ станом на 01.09.2014 року, акт про приймання природного газу № 12/13 від 31.12.2013 року, технічна угода про порядок організації транспортування газорозподільними мережами, протокол розбіжностей.
Суд зазначає, що сам факт придбання газу, його обсяги та вартість, використання в господарській діяльності не ставляться під сумнів доводами касаційної скарги. Проте, на думку податкового органу, єдиний документ, який підтверджує факт придбання певних обсягів природного газу - це акт приймання-передачі.
Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
За приписами п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Суди попередніх інстанцій встановили, що обов`язковість акту приймання - передачі природного газу була передбачена ч. 3 п. 3 Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб`єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010 року за № 288.
Дія наказу Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010 року № 288 була зупинена з 30.12.2012 року.
Суди попередніх інстанцій встановили, а податковий орган не поставив під сумнів доводами касаційної скарги, що з 30.12.2012 року акти приймання - передачі природного газу не підлягали складенню.
Згодом наказ Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010 року за № 288 втратив чинність на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України від 11.10.2013 року № 730, який був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.11.2013 року за № 2042/24574 і набрав чинності з моменту офіційного опублікування з 13.12.2013 року в «Офіційному віснику України».
Отже, станом на грудень 2013 року нормативний акт, яким була передбачена форма акту приймання-передачі природного газу, не тільки був зупинений, але й скасований як незаконний.