ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2022 року
м. Київ
справа № 200/12306/20-а
адміністративне провадження № К/9901/24465/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 200/12306/20-а
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, ухвалене суддею Смагар С.В.
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Ястребової Л.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (далі - відповідач, ТУ ДБР у м. Краматорську), де просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ директора ТУ ДБР у м. Краматорську від 27 листопада 2020 року № 199-ОС про звільнення позивачки з посади провідного спеціаліста сектору режимно-секретної роботи та захисту інформації ТУ ДБР у м. Краматорську з 30 листопада 2020 року у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби;
1.2. поновити позивачку на посаді, що є рівнозначною посаді провідного спеціаліста сектору режимно-секретної роботи та захисту інформації ТУ ДБР у м. Краматорську з 01 грудня 2020 року;
1.3. стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 01 грудня 2020 року по день ухвалення судового рішення.
2. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що як слідує із змісту попередження про наступне вивільнення та наказу про звільнення вона звільнена на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок затвердження змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Краматорську відповідно до наказу ДБР від 20 жовтня 2020 року № 199дкс. Зазначає, що зі змінами до штатного розпису позивачка ознайомлена не була, однак їй відомо, що замість двох осіб, які працювали в секторі режимно-секретної роботи та захисту інформації ТУ ДБР у м. Краматорську за новим штатним розписом передбачено шість посад державної служби, отже ніякого скорочення не відбулося. Функціональні обов`язки, які позивачка виконувала за займаною посадою до внесення змін у штатний розпис та посади, державної служби, яка затверджена штатним розписом зі змінами, є ідентичними. Отже жодних підстав для звільнення її у зв`язку зі скороченням посади державної служби у відповідача не було.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. Наказом ТУ ДБР у м. Краматорську від 11 жовтня 2018 року № 9 «Про призначення ОСОБА_1 за переведенням» позивачку призначено на посаду провідного спеціаліста Сектору режимно-секретної роботи та захисту інформації ТУ ДБР у м. Краматорську в порядку переведення із Департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької обласної державної адміністрації з 11 жовтня 2018 року.
4. Наказом ДБР від 20 жовтня 2020 року № 199ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Краматорську» відповідно до пунктів 4,8 частини першої та частини другої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, затверджено зміни до штатного розпису на 2020 рік № 2 ТУ ДБР у м. Краматорську та введено в дію з 01 грудня 2020 року.
5. Внаслідок введення в дію вищезазначеного штатного розпису, зі складу структурних підрозділів ТУ ДБР у м. Краматорську було виведено сектор режимно-секретної роботи та захисту інформації та введено відділ режимно-секретної роботи та захисту інформації. Тим самим відбулось скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису у цьому територіальному управлінні.
6. Наказом ТУ ДБР у м. Краматорську, від 20 жовтня 2020 року № 172-ос «Про попередження працівників» наказано Сектору кадрової роботи та державної служби персонально попередити працівників, посади яких скорочуються, про наступне вивільнення.
7. Відповідно до попередження про наступне вивільнення від 29 жовтня 2020 року №13-10-34/311 директор ТУ ДБР у м. Краматорську, керуючись пунктом 1 частини першої, частиною третьою Закону № 889-VIII, попередив позивачку про наступне скорочення посади державної служби, яку вона обіймала, та наступне вивільнення. Із вказаним попередженням позивачка ознайомилась особисто під підпис 29 жовтня 2020 року.
8. Наказом ТУ ДБР у м. Краматорську від 27 листопада 2020 року №199-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » позивачку звільнено з посади провідного спеціаліста сектору режимно-секретної роботи та захисту інформації цього територіального управління з 30 листопада 2020 року у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису. Підстава - наказ ДБР від 20 жовтня 2020 року № 199ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Краматорську», попередження про наступне вивільнення від 29 жовтня 2020 року №13-10-34/311.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
9. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
10. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що у зв`язку із зміною правового статусу Державного бюро розслідувань (центральний орган виконавчої влади перетворений у державний правоохоронний орган) посада державної служби «провідний спеціаліст сектору режимно-секретної роботи та захисту інформації ТУ ДБР у м. Краматорську» виведена зі штатного розпису, а отже таку посаду скорочено. Ураховуючи, що підстави та процедура звільнення державних службовців визначені законом, а можливість прийняття особи на роботу після її звільнення за рішенням суб`єкта призначення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є його правом, а не обов`язком, то суди попередніх інстанцій не установили наявності ситуації, за якої позивачка зазнає менш сприятливих умов або становища порівняно з іншими особами та/або групами осіб, а відтак доводи останньої у цій частині визнали необґрунтованими.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
11. 05 липня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій остання просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
12. В обґрунтування касаційної скарги скаржниця посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема застосування частини першої та третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19 вересня 2019 року № 117-ІХ).
12.1. На думку позивачки, суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку, що скорочення посади державної служби (провідний спеціаліст сектору режимно-секретної роботи та захисту інформації ТУ ДБР у м. Краматорську), яку вона займала до зміни штату, відбулося внаслідок зміни правового статусу ДБР з органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган. Позивачка уважає, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки тій обставині, що внаслідок унесення змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Краматорську, кількість державних службовців, які виконують роботи, пов`язані з охороною державної таємниці збільшилася. Так, чисельність посад державної служби у секторі режимно-секретної роботи та захисту інформацій з двох посад збільшилася до 6 у відділі з аналогічною назвою. Тобто, ніякого скорочення посад державної служби у цьому структурному підрозділі не відбулося. Звертає увагу суду касаційної інстанції, що посада провідного спеціаліста, як сектору так і відділу (після внесення змін до штатного розпису) залишаються посадами державної служби, а змінилася лише назва структурного підрозділу із сектору на відділ, у якому збільшено штатну чисельності державних службовців.
12.2. На переконання скаржниці, суди попередніх інстанцій не врахували норми статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», відповідно до яких до працівників ДБР (з урахуванням зміни його статусу на правоохоронний орган) належать як особи рядового і начальницького складу так і державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із ДБР. Позивачка підкреслює, що посада, яку вона займала, не підлягала заміщенню посадою особи рядового та начальницького складу.
12.3. Норми, які дозволяють роботодавцю не пропонувати працівнику посади державної служби після зміни штатного розпису просто з посиланням на друге речення частини 87 Закону № 889-VIII без будь-яких обґрунтувань, остання уважає такими, що не відповідають вимогам «ясності закону» у розумінні Європейської конвенції з прав людини та не забезпечують належної охорони трудових прав громадянина від свавільного втручання чи бездіяльності зі сторони керівника державного органу, який є суб`єктом призначення, наділеним законом повноваженнями від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.
12.4. Скаржниця наголошує, що подібне тлумачення атакує стрижневі елементи верховенства права. Адже орган державної влади є носієм повноважень, а не прав, і за їх здійснення несе відповідальність. «Хочу використаю, а хочу не використаю» - це зі сфери суб`єктивного права приватних осіб, а не публічної адміністрації. До того ж, принцип верховенства права вимагає максимально мінімізувати свободу розсуду виконавчої влади.
12.5. Позивачка підкреслює, що в порушення вимог процесуального права судами попередніх інстанцій взагалі не надано оцінки її доводам про незаконність її звільнення без пропонування іншої посади, яка була наявна на день її звільнення, на яку без проведення конкурсу переведено працівника з іншого сектору ТУ ДБР у м. Краматорську (Н. Лисицьку, яка до цього працювала у секторі документального забезпечення), у якої стаж державної служби менший одного року, відсутній досвід у сфері режимно-секретної роботи та захисту інформації та проведення робіт, пов`язаних з охороною державної таємниці.
12.6. У поєднанні з цими обставинами позивачка уважає, що відсутність будь-якого обґрунтування відповідача щодо того, яким чином він дійшов висновку про відсутність необхідності пропонувати їй посаду, чому відсутня можливість подальшого її використання на службі, при тому, що вона має стаж державної служби більше 15 років, за наявності вільних вакансій, остання має, на її погляд, обґрунтовані переконання, що відповідач діяв явно дискримінаційно по відношенню до неї.
12.7. Скаржниця наполягає, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, необґрунтовано відхилили клопотання про витребування доказів для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (підпункти 1, 3 частини другої статті 353 КАС України), а суд першої інстанції розглянув справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження у порядку спрощеного позовного провадження справ без повідомлення сторін (пункт 2 частини другої статті 353 КАС України).
13. 05 липня 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Губська О.А., Калашнікова О.В.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
15. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2022 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року № 630/0/78-22 у зв`язку із настанням обставин, які унеможливлюють розгляд судової справи, у зв`язку з відпусткою суддів Губської О.А. (наказ від 15 квітня 2022 року № 46-кв) та Калашнікової О.В. (наказ від 15 квітня 2022 року № 18-к) визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Соколов В.М., Загороднюк А.Г.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 12 травня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 4 частини першої статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
17. 02 серпня 2021 року від ТУ ДБР у місті Краматорську надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняті судами попередніх інстанцій залишити без змін. Зауважує, що сектор режимно-секретної роботи та захисту інформації ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, у якому працювала позивачка до звільнення, виведено зі складу структурних підрозділів і, як наслідок скорочено усі посади державної служби у відповідному підрозділі, тому скорочення посади державної служби, яку обіймала позивачка, є достатньою підставою для звільнення. Позаяк чинними на момент звільнення позивачки з посади приписами Закону № 889-VIII передбачено лише право, а не обов`язок суб`єкта призначення пропонувати державному службовцю вакантні посади у відповідному органі, то уважає, що відповідач додержався процедури звільнення позивачки.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
18. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 15 липня 2021 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
20. Спір у цьому провадженні виник у зв`язку із звільненням позивачки з посади державної служби на підставі частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19 вересня 2019 року № 117-ІХ) у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису з припиненням державної служби.
21. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
22. На час прийняття позивачки на державну службу до Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) Закон України «Про Державне бюро розслідувань» від 12 листопада 2015 року № 794-VIII (Закон № 794-VIII) діяв в редакції Закону України № 2475-VIII від 03 липня 2018 року.
23. Відповідно до статті 1 Закону № 794-VIII у цій редакції ДБР за правовим статусом визначено центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
24. Частиною першою статті 14 Закону № 794-VIII, редакція якої не зазнала змін у зв`язку із набранням 27 грудня 2019 року чинності Законом № 305-ІХ, визначено, що до працівників ДБР належать 1) особи рядового і начальницького складу, 2) державні службовці та 3) особи, які уклали трудовий договір (контракт) із ДБР.