ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 640/6410/18
провадження № 51-3012км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі – Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника – адвоката ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілої ОСОБА_9 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора ОСОБА_10 , потерпілої ОСОБА_8 , засудженого ОСОБА_6 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 12 березня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220490000552, за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Чехова Московської області РФ, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі ? КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Київського районного суду м. Харкова від 12 березня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
2. Постановлено стягнути із ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 5000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
3. Згідно з вироком 10 лютого 2018 року приблизно о 03:00 ОСОБА_6 , маючи умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання злочинних наслідків, підійшов і постукав у двері квартири АДРЕСА_3 . Після того як мешканка вказаної квартири ОСОБА_8 відчинила двері, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, відштовхнув останню та незаконно проник до квартири. У приміщенні квартири ОСОБА_6 , застосовуючи фізичне насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої і виразилося в хапанні ОСОБА_8 за волосся та стисканні її рук, шляхом ривка відкрито викрав у неї мобільний телефон «iPhone 7», вартість якого за висновком судово-товарознавчої експертизи від 12 лютого 2018 року № 144 становить 19 250 грн.
4. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 шляхом вільного доступу, без згоди ОСОБА_8 взяв зі столу на кухні ноутбук останньої «Lenovo» вартістю 3350 грн (за даними висновку судово-товарознавчої експертизи від 12 лютого 2018 року № 144), а також змусив потерпілу передати йому 300 дол. США (еквівалентним за курсом НБУ на час вчинення злочину 8136 грн) і з місця події втік. Заволодівши в такий спосіб майном ОСОБА_8 , ОСОБА_6 завдав потерпілій матеріальної шкоди на суму 30 736 грн.
5. Харківський апеляційний суд ухвалою від 05 травня 2020 року змінив вирок місцевого суду: перекваліфікував дії ОСОБА_6 з ч. 3 на ч. 2 ст. 186 КК і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. У решті вирок залишив без змін.
6. Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Як зазначив апеляційний суд, ні орган досудового розслідування, ні районний суд не встановили, що під час потрапляння до житла потерпілої ОСОБА_6 мав умисел на заволодіння чужим майном, а такий умисел виник в обвинуваченого, коли він уже був у квартирі потерпілої, тому кваліфікуюча ознака «проникнення» відсутня і підлягає виключенню з обвинувачення. З огляду на це суд апеляційної інстанції кваліфікував дії
ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК і зменшив строк покарання, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
7. Постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04 листопада 2020 року скасовано ухвалу Харківського апеляційного суду від 05 травня 2020 року стосовно ОСОБА_6 і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
8. Колегія суддів Касаційного кримінального суду дійшла висновку, що розгляд справи судом апеляційної інстанції було проведено без додержання положень статей 2, 7, 23 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), а постановлене ним рішення не відповідає вимогам статей 370, 419 цього Кодексу. Як зазначив касаційний суд, апеляційний суд, безпосередньо не дослідивши доказів, передчасно зробив висновки щодо необхідності перекваліфікації діяння, вчиненого ОСОБА_6 , при цьому належним чином не з`ясував питань, які мають значення для визначення умислу і того, чи мало місце проникнення у житло під час здійснення відкритого заволодіння чужим майном.
9. Касаційний суд, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції, зобов`язав апеляційний суд під час нового розгляду оцінити доводи учасників процесу та кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність ? із точки зору достатності та взаємозв`язку, і з дотриманням вимог статей 370, 419 КПК постановити законне й обґрунтоване судове рішення.
10. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року вирок Київського районного суду м. Харкова від 12 березня 2020 року щодо ОСОБА_6 змінено, пом`якшено покарання за ч. 3 ст. 186 КК шляхом призначення покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. У решті вирок залишено без змін.
Вимоги та узгоджені доводи осіб, які подали касаційні скарги
11. Прокурор ОСОБА_10 у касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення норм кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що рішення апеляційного суду є незаконним і необґрунтованим у зв`язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Зазначає, що суд апеляційної інстанції усупереч ст. 419 КПК лише зазначив в ухвалі доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, щодо вчинення ОСОБА_6 тяжкого злочину проти власності, його зухвалої поведінки, способу проникнення до чужого житла та застосування насильства до жінки, проте не дав їм належної оцінки і не зазначив підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
12. Потерпіла ОСОБА_8 у своїй касаційній скарзі також просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року щодо ОСОБА_6 у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно змінив вирок Київського районного суду м. Харкова від 12 березня
2020 року і пом`якшив покарання ОСОБА_6 . Стверджує, що в матеріалах провадження відсутні будь-які обставини, які б пом`якшували покарання обвинуваченого. Останній взагалі не визнав ані своєї вини, ані цивільного позову, шкоду не відшкодував, не розкаявся, а навпаки, звинувачував потерпілу в неправдивих свідченнях і взагалі поводився зухвало стосовно інших учасників процесу, що свідчить про відсутність у нього прагнення до виправлення.
13. Засуджений ОСОБА_6 у касаційній скарзі з уточненнями і доповненнями просить скасувати вирок Київського районного суду м. Харкова від 12 березня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року щодо нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що обвинувачення ґрунтується на суперечливих доказах, які було здобуто незаконним шляхом, досудове і судове слідство проведено однобічно, неповно, з істотним порушенням вимог КПК, у тому числі тих норм, що регулюють право на захист, і, як наслідок, було застосовано закон України про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню. Наголошує, що будь-яких протиправних дій не вчиняв, потерпіла, прочитавши записку від ОСОБА_11 , сама добровільно віддала йому майно, а потім обмовила його. Зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу упереджено, без урахування тих даних, які свідчать на його користь. Зокрема, зазначає, що місцевий судне викликав у судове засідання свідка ОСОБА_11 , безпосередньо не дослідив і не оглянув речових доказів, обмежив у часі для підготовки до допиту. Вказує на недотримання принципу безпосередності дослідження доказів, що призвело до порушення засад кримінального провадження: справедливого судового розгляду, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальності сторін і свободи в поданні ними своїх доказів та в доведенні перед судом їхньої переконливості. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції всупереч приписам статей 419 і 370 КПК є необґрунтованим і невмотивованим. Стверджує, що апеляційний розгляд було проведено з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, у тому числі з порушенням права на захист, зокрема, при повторному розгляді справи апеляційний суд почав судове засідання із судових дебатів, а не з дослідження доказів, саме засідання провів у режимі відеоконференції, на що він згоди не давав, крім того, не забезпечив його перекладачем, тому він не все розумів, що відбувалося в судовому засіданні. Вказує, що апеляційний суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК зобов`язаний був повторно дослідити обставини, встановлені у кримінальному провадженні, оскільки суд першої інстанції дослідив їх неповністю. Крім того, засуджений просить об`єднати це кримінальне провадження з кримінальним провадженням № 12017220470000269, яке перебувало на розгляді в Московському районному суді м. Харкова, та на підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» (далі – Закон № 838-VIII) зарахувати йому у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 27 березня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
14. До початку касаційного розгляду засуджений ОСОБА_6 подав заперечення на касаційні скарги потерпілої та прокурора, у яких вказує, що потерпіла надала неправдиві показання і намагається ввести касаційний суд в оману, при цьому він наполягає, що справу сфабриковано.
Позиції учасників судового провадження
15. Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали доводи своєї касаційної скарги, просили задовольнити її, скасувавши судові рішення з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Також засуджений і захисник заперечували проти задоволення касаційних скарг прокурора і потерпілої.
16. Прокурор ОСОБА_5 вважав, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню, водночас підтримав касаційні скарги прокурора ОСОБА_10 і потерпілої ОСОБА_8 , просив їх задовольнити, скасувавши ухвалу апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
17. Потерпіла ОСОБА_8 і її представник ОСОБА_9 підтримали свою касаційну скаргу, просили її задовольнити, скасувавши ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 , вважали, що касаційна скарга прокурора також підлягає задоволенню, та заперечували проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Мотиви Суду
18. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
19. За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
20. Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
21. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
22. Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, як установлено ст. 438 КПК, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
23. Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
24. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
25. З урахуванням вищезазначених вимог закону, вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, Суд виходить з установлених фактичних обставин, викладених у цих судових рішеннях.
26. У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 заперечує доведеність своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК, вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і ставить під сумнів дотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень.
27. У кримінальному провадженні встановлено, що 10 лютого 2018 року приблизно о 03:00 ОСОБА_6 удерся до квартири ОСОБА_8 , що на АДРЕСА_4 , де, застосовуючи до потерпілої фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я, заволодів її мобільним телефоном «iPhone 7», ноутбуком «Lenovo», а також 300 дол. США (за курсом НБУ на час вчинення злочину – 8136 грн), чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на суму 30 736 грн.
28. Такий висновок (з яким правильно погодилася й апеляційна інстанція) суд обґрунтував належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з вимогами ст. 94 КПК.
29. Так, визнаючи ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 186 КК, суд послався у вироку на показання потерпілої ОСОБА_8 , яка суду показала, що 10 лютого 2018 року близько 03:00 хтось постукав у двері тамбура, коли вона їх відчинила, то побачила батька свого хлопця ОСОБА_12 – ОСОБА_6 з якимось чоловіком. Останні зайшли в тамбур та почали насильно тягнути її у квартиру. Вона кликала на допомогу і стукала у двері сусідньої квартири, але ніхто не відчинив. У квартирі чоловіки силоміць посадили її на диван та утримували. Пояснила, що ОСОБА_6 погрожував убити, заламував їй руки, бив по обличчю, держав її за волосся та намагався закрити їй рота. В цей час він вимагав від неї закордонний паспорт ОСОБА_12 і гроші. Вона віддала паспорт та 300 дол. США, оскільки боялася за своє життя. Йдучи, ОСОБА_6 забрав її ноутбук «Lenovo» і мобільний телефон «iPhone 7», які лежали на столі.
30. Суд обґрунтовано визнав зазначені показання потерпілої достовірними, оскільки вони знайшли підтвердження сукупністю інших доказів у справі. Зокрема, суд звернув увагу на показання свідка ОСОБА_11 , який підтвердив, що уночі 10 лютого 2018 року його батько ОСОБА_6 разом із ОСОБА_13 ходили до помешкання ОСОБА_8 . Пізніше від останньої він дізнався, що ОСОБА_6 , застосовуючи насильство, пограбував її, забравши гроші, телефон, ноутбук та його закордонний паспорт.
31. Звернув увагу суд також на те, що сам засуджений ОСОБА_6 підтвердив факт перебування разом із ОСОБА_13 уночі 10 лютого 2018 року в помешканні ОСОБА_8 , з якого він вийшов із мобільним телефоном, ноутбуком, закордонним паспортом сина ОСОБА_14 та 300 дол. США. Проте стверджував, що будь-якого насильства не вчиняв, до квартири не вдирався, потерпіла сама їх впустила і віддала майно, документ і гроші.
32. Не залишилися поза увагою суду й показання свідка ОСОБА_15 про те, що вона є сусідкою потерпілої ОСОБА_8 і тієї ночі чула звуки сварки з квартири останньої. До того хтось стукавув її двері та просив про допомогу. Пізніше дізналася від потерпілої, що тоді на неї напали та забрали гроші, ноутбук і телефон.
33. Також суд першої інстанції дослідив показання свідка ОСОБА_16 , яка суду повідомила, як дізналася від дочки – потерпілої ОСОБА_8 про те, що вночі 10 лютого 2018 року до неї у квартиру вдерлися ОСОБА_6 з іншим чоловіком і пограбували її, при цьому невідомий чоловік її утримував, а ОСОБА_6 бив, погрожував убити, держав за волосся, вимагав від неї гроші. Дочка боялася за своє життя, а тому віддала ОСОБА_6 300 дол. США. Крім того, чоловіки забрали ноутбук і мобільний телефон. До того ж свідок підтвердила, що тієї ночі вона бачила синці на руках у ОСОБА_8 .
34. Як зазначив суд першої інстанції, на що також звернув увагу апеляційний суд, показання потерпілої та свідка ОСОБА_16 стосовно заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , були підтверджені даними висновків судово-медичних експертиз № 833-Ая/18 від 10 лютого 2018 року, № 09-1874/2018 від 04 квітня 2018 року, відповідно до яких у ОСОБА_8 виявлено легкі тілесні ушкодження, походження яких можливе в час і за обставин, про які повідомила потерпіла.
35. Суд звернув увагу на показання свідка сторони захисту ОСОБА_17 , яка в судовому засіданні пояснила, що вранці 10 лютого 2018 року після візиту
ОСОБА_6 до її помешкання, що за адресою: АДРЕСА_2 , у дворі біля будинку вона виявила ноутбук і телефон, які пізніше вилучили працівники поліції.
36. Предметом дослідження суду також були дані протоколів огляду місця події та вилучення речових доказів від 10 та 17 лютого 2018 року – квартири
АДРЕСА_3 , в якій мешкала ОСОБА_8 , і бу