ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 750/50/20
провадження № 51- 5771 км21
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7 , на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2021 року та вирок Чернігівського апеляційного суду від 26 листопада 2021 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за № 12019270010003783, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі – КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст.75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладено на нього обов`язки відповідно до вимог ст. 76 КК.
Цим вироком задоволено цивільний позов прокурора, а позов потерпілого ОСОБА_8 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 16 596 грн 46 коп., на користь потерпілого ОСОБА_8 стягнути з ОСОБА_7 ? 6 952 грн 18 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно із вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим в тому, що він 24 червня 2019 року, близько 00.05, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, використовуючи пістолет калібру 4 мм, здійснив не менше п`яти пострілів в ділянку тулубу та не менше одного пострілу в ділянку лівого плеча потерпілого ОСОБА_8 , після чого наніс останньому не менше трьох ударів руків`ям вказаного пістолета в ділянку голови, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого сліпого поранення черевної порожнини без пошкодження внутрішніх органів, відкритої черепно-мозкової травми з переломом лобної кістки, забоєм головного мозку, забійними ранами голови, що належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, та непроникаючого вогнепального поранення лівої половини грудної клітки, сліпих поранень м`яких тканин лівого плеча, лівої попереково-сідничної ділянки з наявністю в м`яких тканинах сторонніх тіл металевої щільності, що належать до категорії легких тілесних ушкоджень, з спричиненням короткочасного розладу здоров`я.
Чернігівський апеляційний суд вироком від 26 листопада 2021 року, залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , задовольнив касаційну скаргу прокурора, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 задовольнив частково. Вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 у частині призначеного покарання та вирішення процесуальних витрат змінив. Призначив ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. Постановив стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 витрати на правову допомогу в розмірі 8 500 грн. В решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі та доповненні до неї захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Засуджений ОСОБА_7 у скарзі просить скасувати вироки судів першої та апеляційної інстанцій та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 у касаційних скаргах, які по суті є аналогічні за змістом, зазначають про порушення судами першої й апеляційної інстанцій вимог статей 22, 42, 91, 92, 94, ч.4 ст.107, 370, 413, 414, п.7 ч.2 ст.417 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК).
Стверджують про те, що апеляційний суд не застосував до ОСОБА_7 положення ст.75 КК, з врахуванням вимог статей 50, 65 КК, та не звернув уваги на встановлені в провадженні пом`якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, який хворіє на важку форму цукрового діабету, має ІІІ групу інвалідності, постійно отримує лікувальну терапію, а виконання вироку призведе до погіршення стану його здоров`я.
Крім того, апеляційний суд не врахував дані досудової доповіді про можливість застосування до ОСОБА_7 соціально-виховних заходів без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк, що він має дружину, яка також хворіє, при цьому не мотивував своє рішення в частині непогодження застосування до обвинуваченого судом першої інстанції положень ст. 75 КК та дійшов необґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства, що не спростовує висновки суду першої інстанції в цій частині.
Посилаються на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні звукозаписи фіксування судових засідань в суді першої інстанції, а саме від 04 березня і 11 червня 2020 року, на звукозаписі від 11 лютого 2021 року міститься шум, що унеможливлює його прослуховування.
Зазначають також про те, що суд першої інстанції при ухваленні вироку порушив презумпцію невинуватості, допустив припущення про доведеність вини ОСОБА_7 за ч.1 ст.121 КК за відсутності доказів, при цьому безпідставно врахував показання потерпілого і свідків, які на думку сторони захисту, доводять віктимність поведінки потерпілого стосовно обвинуваченого, що полягала в раптовому нападі, також суд врахував інші докази, не зазначивши, які саме та яким чином вони доводять вину обвинуваченого, та не надав оцінку доказам, що спростовують пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення.
У частині неправильного застосування положень ст. 36 КК захисник і засуджений у скаргах наводять доводи про те, що апеляційний суд не врахував і не усунув недоліки суду першої інстанції щодо безпідставного засудження ОСОБА_7 за ч.1 ст.121 КК, оскільки на їх думку, обвинувачений лежав на спині під час оборони від злочинного посягання потерпілого, тобто здійснював самозахист, чого не було враховано судом першої інстанції.
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у скаргах посилаються на те, що апеляційний суд порушив право на захист обвинуваченого та залишив поза увагою недотримання захисником вимог статей 46, 47 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого була подана в частині непогодження з цивільним позовом, а в частині визнання винуватим ОСОБА_7 за ч.1 ст.121 КК і призначеного йому покарання сторона захисту просила залишити вирок без змін, тобто захисник висловив позицію відмінну від позиції обвинуваченого, озвучену останнім в судах першої й апеляційної інстанцій. Суд апеляційної інстанції не усунув допущених порушень закону шляхом виходу за межі апеляційної скарги сторони захисту з метою перевірки законності і обґрунтованості вироку суду першої інстанції та не перевірив доводів засудженого під час апеляційного розгляду.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 просила касаційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення – без зміни.
Засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали касаційні скарги, просили скасувати судові рішення та призначити новий розгляд кримінального провадження.