ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 759/9376/15-к
провадження № 51-5642км21
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Антонюк Н.О., Бущенка А.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Матюшевої О.В.,
виправданого ОСОБА_1 ,
захисників Шупика О.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань
(далі - ЄРДР) за № 42015100050000105, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Рачки Володарського району Київської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватиму вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, та виправдано за недоведеністю в його діянні складу зазначеного кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо арешту, процесуальних витрат і речових доказів.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за таких обставин.
18 травня 2014 року в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області відбулось ДТП за участю автомобіля, який належить ОСОБА_2 18 травня 2014 року ОСОБА_2 надала ОСОБА_3 довіреність на представлення її інтересів з питань відшкодування збитків від ДТП. Страхову справу стосовно цього випадку було заведено у ПАТ "СК Нова" (далі - СК "Нова") за № ЦБ-001155 від 21 травня 2014 року. Документи щодо страхового випадку у страховій справі приймав експерт із врегулювання збитків СК "Нова" ОСОБА_1 .
12 листопада 2014 року ОСОБА_1, звільнившись зі СК "Нова" і отримавши свідоцтво експерта-оцінювача здійснював підприємницьку діяльність у формі ФОП.
12 лютого 2015 року ОСОБА_3, перебуваючи у приміщенні СК "Нова" на вул. Туполєва, 7-В у м. Києві, звернувся до ОСОБА_1 і надав додаткові документи до страхової справи. Не повідомляючи ОСОБА_3 про своє звільнення із СК "Нова", ОСОБА_1 прийняв зазначені документи та повідомив останньому, що він їх вивчить і зателефонує пізніше.
З метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_1, достовірно знаючи, що він не є працівником СК "Нова" і не має повноважень щодо прискорення виплати страхової суми, в невстановлений час повідомив ОСОБА_3, що він вивчив усі надані ним документи і зможе допомогти у виплаті страхової суми, але для цього йому необхідно сплатити грошові кошти в розмірі 50 % від загальної суми страхової виплати, а саме 20 000 грн.
08 квітня 2015 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 5000 грн як авансовий платіж за подальші послуги з прискорення страхової виплати.
14 квітня 2015 року ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3, що має зобов`язання перед певними людьми щодо надання їм грошових коштів і що ОСОБА_3 необхідно розрахуватись з ним, а саме надати грошові кошти в розмірі 20 000 грн.
15 квітня 2015 року у автомобілі, який належить ОСОБА_1, біля СК "Нова" обвинувачений отримав від ОСОБА_3 19 000 грн.
Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК.
Виправдовуючи обвинуваченого, суд першої інстанції послався на те, що стороною обвинувачення не доведено того, що в діяннях обвинуваченого ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 190 КК.
Київський апеляційний суд ухвалою від 31 серпня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що суд не вказав, чому саме показання ОСОБА_3 є неналежним доказом. Зазначає, що суд безпідставно виключив із числа доказів показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Не погоджується з висновком суду про визнання недопустимими доказами протоколів, аудіо- та відеозаписів за результатами негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД). Зазначає, що після зміни обвинувачення суд безпідставно відмовив у повторному допиті свідка ОСОБА_3 .
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник Шупик О.А., який діє в інтересах ОСОБА_1, просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни. Вважає судові рішення законними та обґрунтованими.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Матюшева О.В. підтримала касаційну скаргу прокурора.
Виправданий ОСОБА_1 та його захисник Шупик О.А. просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписом ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до
ст. 94 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
За статтею 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
За змістом ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Згідно з вимогами ч. 2 ст. 91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42015100050000105, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК, надійшов до Святошинського районного суду м. Києва 12 червня 2015 року (т. 1, а.к.п. 19).
У ході судового розгляду кримінального провадження в Шевченківському районному суді м. Києва прокурор змінив обвинувачення щодо ОСОБА_1, правова кваліфікація обвинувачення залишилась та сама - ч. 4 ст. 368-4 КК, обвинувальний акт від 26 вересня 2018 року (т. 3, а.к.п. 206-210).
04 вересня 2019 року в ході судового розгляду кримінального провадження в Шевченківському районному суді м. Києва прокурор повторно змінив обвинувачення щодо ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 368-4 на ч. 1 ст. 190 КК, обвинувальний акт від 18 березня 2019 року (т. 4, а.к.п. 22-31).
Як визначено у ст. 190 КК, шахрайством є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман як злочинний спосіб може полягати у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей (активний обман) та/або приховуванні певних обставин, якщо в особи є обов`язок повідомити про них (пасивний обман). Обман при шахрайстві застосовується винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Тому умовою визнання обману ознакою об`єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно. Із суб`єктивної ж сторони шахрайство характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав
у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону.
Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення, суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.
Так, суд у вироку проаналізував показання ОСОБА_1, який у суді заперечував злочинну мету заволодіння грошима ОСОБА_3 і послідовно зазначав, що останній просив його про допомогу у вирішенні страхової виплати у справі. Оскільки він уже не працював у страховій компанії, то постійно відмовляв ОСОБА_3, однак той продовжував телефонувати з проханням про допомогу, зазначаючи, що віддячить за роботу. Потімвін погодився на пропозицію ОСОБА_3 та повідомив, що подивиться його страхову справу і, якщо зможе, надасть допомогу у вирішенні його питання. При цьому ОСОБА_3 не давав довіреності на його ім`я, у зв`язку з чим він не міг ознайомитись зі справою або вчиняти будь-які дії від його імені. Згодом у квітні 2015 року ОСОБА_3 передав йому завдаток у розмірі 5000 грн для виконання їх цивільно-правових відносин, однак довіреність він так і не надавав, у зв`язку з чим ОСОБА_1 постійно возив із собою ці гроші, щоб повернути їх ОСОБА_3 14 квітня 2015 року він у ході бесіди з ОСОБА_3 вигадав, що в нього вимагають гроші, щоб прискорити ОСОБА_3 у наданні необхідних документів та довіреності. Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_3 і повідомив, що всі необхідні документи зібрані, в тому числі і довіреність, та запропонував зустрітись. 15 квітня 2015 року він зустрівся з ОСОБА_3 неподалік СК "Нова" на вул. Туполєва у м. Києві, останній сів у його автомобіль та кинув у бардачок гроші, після чого вибіг із машини, нічого не повідомляючи та не надаючи документів, а його затримали працівники поліції нібито за вимагання від ОСОБА_3 грошових коштів щодо виплати страхового відшкодування. Стверджує, що ніякого впливу на виплати страхового випадку у страхових справах не має, в тому числі й у справі ОСОБА_3, грошей від нього не вимагав, а між ними склалися цивільно-правові відносини, за виконання яких ОСОБА_3 пообіцяв йому 50 % у разі виплати грошових коштів страховою компанією.