П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2022 року
м. Київ
справа № 751/1505/19
провадження № 51-1227км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого Антонюк Н. О.,
суддів Голубицького С. С., Стефанів Н. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Олеярника М. І.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
захисника Селюха А. В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 , його захисника Селюха Анатолія Вікторовича та потерпілого ОСОБА_2 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2022 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новозаводського районного суду міста Чернігова від 04 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК і призначено йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, строк відбування якого ухвалено обчислювати з моменту його фактичного затримання після вступу вироку в законну силу.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо речових доказів та інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року апеляційну скаргу захисника залишено без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого задоволено, вирок місцевого суду змінено та на підставі положень ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК. У решті вирок місцевого суду було залишено без змін.
Постановою Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2021 року касаційну скаргу прокурора задоволено частково, ухвалу апеляційного суду скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції з підстав того, що звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання із застосуванням ст. 75 КК не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2022 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 03 серпня 2018 року о 18:10, керуючи автомобілем «Volkswagen» (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись у м. Чернігові по вул. Глібова у напрямку від вул. Мінська до вул. Степана Носа, порушив п.п. «б» п. 2.3, пунктів 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) перевищив максимально дозволену швидкість у населеному пункті, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, не зреагував на її зміну, а саме появу на проїзній частині велосипедиста ОСОБА_3 , який рухався у попутному напрямку, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та здійснив наїзд на останнього. Внаслідок ДТП ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер у КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня».
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах захисник та засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог засуджений та його захисник вказують про те, що в апеляційній скарзі захисника ставилося питання про дослідження доказів, однак апеляційний суд під час судового засідання їх безпосередньо не досліджував, але при цьому вдався до оцінки цих доказів в своєму судовому рішенні. Також сторона захисту зазначає про порушення права на захист ОСОБА_1 , яке виразилося у безпідставному відхиленні клопотання захисника про відкладення розгляду справи для забезпечення участі обвинуваченого, який у зв`язку із хворобою не зміг прибути в судове засідання, і проведенні судового розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі потерпілий просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та незастосування цим судом щодо ОСОБА_1 положень ст. 75 КК. Звертає увагу Суду на те, що засуджений щиро розкаявся, просив у потерпілих вибачення, що свідчить про дієвість його каяття, відшкодував їм матеріальну і моральну шкоду у повному обсязі, є інвалідом ІІІ групи і має на утриманні дружину-інваліда, яка хворіє на онкологічні захворювання. На підставі наведеного, потерпілий просить призначити ОСОБА_1 покарання, не пов`язане із позбавленням волі.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисник підтримав вимоги касаційних скарг, просив їх задовольнити, а прокурор заперечувала проти задоволення касаційних скарг сторони захисту та потерпілого і просила ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення сторін, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки судів обох інстанцій щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, за обставин, установлених у вироку місцевого суду, в касаційній скарзі не заперечуються.
Твердження сторони захисту про порушення апеляційним судом положень статей 23, 404 КПКколегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, і за клопотанням учасників судового провадження зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявили клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Суд апеляційної інстанції покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, справедливість призначеного заходу кримінально-правового впливу, а також безпомилковість вирішення інших питань, що підлягають з`ясуванню під час ухвалення судового рішення.
Обсяг розгляду в суді апеляційної інстанції має бути таким, щоб він дозволив відповісти на всі доводи апеляційної скарги і постановити законне та обґрунтоване рішення.
Сам апелянт визначає те коло питань, які є предметом перевірки апеляційного суду. Таким чином, процесуальні вимоги сторін відіграють роль орієнтиру, показуючи, з якими частинами судового рішення учасник судового провадження не погоджується, та зобов`язують апеляційну інстанцію надати мотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги.
Враховуючи, що в апеляційних скаргах засудженого та його захисника ставилося питання про невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам справи, ненадання цим судом належної оцінки наявним у матеріалах кримінального провадження доказам, а також про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину та його особі через суворість, суд апеляційної інстанції створив належні умови для розгляду та мотивованого вирішення тих питань, які ставилися у апеляційних скаргах.
Апеляційну перевірку вироку місцевого суду було проведено чітко з вимогами, передбаченими ст. 404 КПК, а оскаржувана ухвала цього суду містить мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при її постановленні, з посиланням на положення закону, яким він керувався. При цьому суд апеляційної інстанції не надавав доказам іншої оцінки, ніж місцевий суд у вироку, а тому й обов`язку повторного дослідження доказів у нього не виникало.