Постанова
Іменем України
24 червня 2022 року
м. Київ
справа № 405/3276/20
провадження № 61-1881св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції України в Кіровоградській області, Кіровоградська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 вересня 2020 року у складі судді Шевченко І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 січня 2021 року у складі колегії суддів Чельник О. І., Єгорової С. М., Черненка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області (далі - ГУ НП в Кіровоградській області), Кіровоградської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів слідства, прокуратури і суду.
Позов мотивував тим, що 29 вересня 2015 року слідчий Кіровоградського районного відділення поліції Кіровоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (далі - ГУ НП в Кіровоградській області) вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015120170001319 про те, що він, нібито, заподіяв сусіду тілесні ушкодження.
Позивач зазначив, що 06 жовтня 2015 року до нього приїхали два працівники міліції із райвідділу та повідомили, що сусід подав заяву про те, що він побив сусіда і зламав йому ногу, а тому потрібно поїхати до райвідділу. Позивач сусіда не бив, а навпаки сусід його побив, у зв`язку з чим він звертався до лікарні, де у нього прийняли заяву.
Працівники міліції примусили його сісти у автомобіль і у дорозі здійснювали на нього психологічний тиск та вимагали, щоб він зізнався у нанесенні тілесних ушкоджень сусіду.
Пізніше позивач знов приїхав у відділення поліції і слідчий повіз його до психіатричної лікарні в с. Нове.
Позивач не розумів, що відбувається, йому стало зле й він зателефонував дружині та сину.
Працівникам поліції сказав, що поки не приїде син, нікуди не піде. Спочатку працівник поліції погрожував йому, а потім відвіз назад до райвідділу, де прокурорне врахував пояснень позивача щодо неправомірних дій працівників поліції, та повідомив, щоб з місця проживання не виїжджав без дозволу слідчого, тим самим обмежуючи його конституційні права, як громадянина України.
У травні 2016 року слідчий Кіровоградського районного відділення поліції Кіровоградського відділу поліції ГУ НП в Кіровоградській області повідомив позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КК України, яка була погоджена прокурором Кіровоградської місцевої прокуратури.
Надалі обвинувальний акт, затверджений прокурором у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015120170001319 від 29 вересня 2015 року, направлено до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області.
Вироком від 10 жовтня 2016 року Кіровоградський районний суд Кіровоградської області визнав позивача винним за частиною першою статті 122 КК України і призначив покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки. На підставі статей 75, 76 КК України звільнив від відбування покарання з випробуванням та поклав обов`язки, які обмежують права позивача.
Ухвалою від 01 червня 2017 року Апеляційний суд Кіровоградської області апеляційну скаргу адвоката Іващенка О. П. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнив, вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2016 року скасував.
Кримінальне провадження за частиною першою статті 122 КК України на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України закрив за недоведеністю.
Позивач зазначав, що звертався із скаргою до Кіровоградської обласної прокуратури на дії та бездіяльність працівників поліції та прокуратури, але жодних заходів прокуратура області з припинення протиправних дій з боку правоохоронних органів не вжила, а навпаки позивача вважали злочинцем та підтримували обвинувачення у апеляційному суді.
Позивач є людиною похилого віку, пенсіонер, має майже 79 років, пережив Велику Вітчизняну Війну, голодомор після війни, все життя працював, через що має проблеми зі здоров`ям.
Після зазначених події зазнав значної моральної шкоди, яка виразилася у емоційних та душевних стражданнях, хвилюваннях, яких зазнав у зв`язку з неправомірними та протиправними діями працівників міліції (поліції), прокуратури, суду.
Невиконання правоохоронними органами своїх функціональних обов`язків та недотримання його конституційних прав нанесло психологічну травму, що проявляється у втраті довіри до правової системи.
Психологічна травма також була наслідком втрати соціальних зв`язків із знайомими, сусідами.
На фоні емоційних та психологічних страждань та їх наслідків на цей час має нестабільний стан здоров`я, на відновлення якого потрібно довгий час і значні кошти, а також невизначеність, якими будуть наслідки для здоров`я.
Розмір моральної шкоди складає 100 000,00 грн.
Також позивачу завдано майнову (матеріальну) шкоду у розмірі 29 000,00 грн, у тому числі: 14 000,00 грн сплачених відповідно до договору про надання правової допомоги від 04 травня 2016 року за юридичні послуги у кримінальному провадженню під час досудового розслідування та у судах та 15 000,00 грн, сплачених адвокату Іващенку О. П. відповідно до договору про надання правової допомоги від 23 травня 2020 року за юридичні послуги у цій цивільній справі.
Просив суд стягнути за рахунок державного бюджету на його користь завдану йому майнову (матеріальну) шкоду в розмірі 29 000,00 грн та в рахунок відшкодування частини моральної (немайнової) шкоди 100 000,00 грн.
Короткий змістрішення суду першої інстанції
Рішенням від 21 вересня 2020 року Ленінський районний суд м. Кіровограда позов задовольнив частково.
Стягнув на користь ОСОБА_1 із Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через ДКСУ 65 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
У решті вимог відмовив.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що виходячи з характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
У частині відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 12 січня 2021 року Кропивницький апеляційний суд апеляційну скаргу Іващенка О. П. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що права позивача протягом понад як дванадцять місяців були обмежені, порушені були його нормальні життєві зв`язки внаслідок протиправного притягнення до кримінальної відповідальності, тому визначений судом розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості.
Також правильним є висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем розрахунки та квитанції від 04 травня 2016 року № 01/16та від 08 травня 2017 року № 01/17 на загальну суму 14 000,00 грн, та від 23 травня 2020 року № 04/20 на суму 15 000,00 грн, на підтвердження оплати правової допомоги не є належним чином оформленими платіжними документами, які могли б свідчити про реальність оплати відповідних послуг, оскільки завірені самим же адвокатом.
Стягнення коштів у розмірі 15 000,00 грн заявлено позивачем не як за надання професійної правничої допомоги у цій цивільній справі, а як майнова (матеріальна) шкода, завдана позивачеві незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, що унеможливило вирішення судом питання про стягнення з відповідачів понесених позивачем судових витрат у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду, ГУ НП в Кіровоградській області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення про відмову у позові повністю.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою від 29 березня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження ГУ НП в Кіровоградській області зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди у подібних правовідносинах, викладеного у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).
Касаційну скаргу мотивувало тим, що суди попередніх інстанцій не встановили наявності трьох елементів складу правопорушення, оскільки не доведено неправомірності поведінки службових осіб, наявність збитків не підтверджено належними та допустимими доказами а також не встановлено причинного зв`язку між протиправною поведінкою службових осіб і збитками.
У травні 2021 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що 29 вересня 2015 року Кіровоградським районним відділенням поліції Кіровоградського відділу поліції ГУ НП в Кіровоградській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015120170001319 за частиною першою статті 122 КК України за заявою ОСОБА_3 про нанесення йому тілесних ушкоджень металевою частиною лопати в область правої ноги ОСОБА_1 , в результаті чого у ОСОБА_3 утворились тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої ноги гомілкової частини (а. с. 14).
У травні 2016 року слідчим Кіровоградського районного відділення поліції Кіровоградського відділу поліції ГУ НП в Кіровоградській області Павліченком К. Ю. повідомлено про підозру ОСОБА_1 за частиною першою статті 122 КК України (а. с. 15).
Прокурор Кіровоградської місцевої прокуратури 30 травня 2016 року затвердив обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною першою статті 122 КК України, який скеровано до суду (а. с. 16).
Вироком від 10 жовтня 2016 року Кіровоградський районний суд Кіровоградської області ОСОБА_1 визнав винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 122 КК України та призначив покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнив від відбування покарання з випробувальним терміном 2 роки (а. с. 20-21).
Ухвалою від 01 червня 2017 року Апеляційний суд Кіровоградської області кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України за невстановленістю достатності доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливості їх отримати закрив (а. с. 22-26).
У касаційному порядку зазначене судове рішення не оскаржено.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права