Постанова
Іменем України
24 червня 2022 року
м. Київ
справа № 766/9877/17
провадження № 61-3293св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 вересня 2020 року у складі судді Майдан С. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 20 січня 2021 року у складі колегії суддів Вейтас І. В., Радченка С. В., Семиженка Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права користування жилим приміщенням та надання права на реєстрацію місця проживання.
Позов мотивувала тим, що з жовтня 1998 року проживала разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , а 25 червня 2011 року вони уклали шлюб.
За ордером від 10 лютого 1986 року № 249 ОСОБА_3 отримав спірну квартиру на свою сім`ю із трьох осіб: себе, колишню дружину ОСОБА_2 та сина ОСОБА_4 .
Згідно зі свідоцтвом про право власності від 25 квітня 1994 року власником цієї квартири є ОСОБА_2 , яка ніколи в цій квартирі не проживала, а зареєстрована та проживає у власній квартирі у Скадовському районі Херсонської області.
Позивач вважала, що ОСОБА_2 є незаконним власником спірної квартири. ОСОБА_3 звертався до суду із позовом про скасування розпорядження про приватизацію та визнання недійсним свідоцтва про право власності, але у задоволенні позову було відмовлено через пропуск строку позовної давності.
ОСОБА_3 є інвалідом І групи, потребує стороннього догляду, позивач за ним доглядає, користується спірним жилим приміщенням квартири за призначенням, своєчасно сплачує комунальні послуги.
07 червня 2017 року комісія Комунального підприємства «Дніпровський» (далі - КП «Дніпровський») Виконавчого комітету Херсонської міської ради склала акт про фактичне проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 .
Просила визнати за нею право на користування житловим приміщенням: квартирою АДРЕСА_2 , а також надати право на реєстрацію за вказаною адресою разом із своїм чоловіком ОСОБА_3 .
У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про позбавлення права користування житловим приміщенням ОСОБА_3 та виселення його та ОСОБА_1 .
Позов мотивувала тим, що вона є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_2 .
Деякий час позивач проживала в с. Антонівка Скадовського району Херсонської області, оскільки здійснювала догляд за своєю хворою матір`ю.
Після її смерті ОСОБА_2 бажала переїхати до м. Херсона для проживання в своїй квартирі, проте не може цього зробити, оскільки там проживає її колишній чоловік ОСОБА_3 , шлюб з яким розірвано 12 липня 1990 року. Разом з ним без її згоди, як власника жилого приміщення, без реєстрації проживає його дружина ОСОБА_1 , чим порушуються її права власника.
ОСОБА_3 має на праві власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 та житловий будинок АДРЕСА_4 .
ОСОБА_1 має на праві власності квартиру АДРЕСА_5 , в якій вона зареєстрована, але проживає в квартирі позивача.
ОСОБА_2 просить визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2 , виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 .
Короткий змістрішення суду першої інстанції
Ухвалою від 07 вересня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області закрив провадження за зустрічним позовом в частині заявлених вимог до ОСОБА_3 про позбавлення права користування жилим приміщенням та виселення у зв`язку зі смертю відповідача.
Рішенням від 09 вересня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права користування жилим приміщенням відмовив; зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення права користування житловим приміщенням та виселення задовольнив частково; ухвалив виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 .
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 352,40 грн за сплату судового збору, 1 500,00 грн на правничу допомогу в сумі, а всього - 1 852,40 грн.
Суд першої інстанції рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права користування спірною квартироюмотивував тим, що позивач не довела, що вона вселилася та проживала у квартирі АДРЕСА_2 зі згоди власника квартири ОСОБА_2 або на інших законних підставах.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 в частині виселення ОСОБА_2 зі спірної квартири, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 поселилась у квартиру ОСОБА_2 , яка належить їй на праві власності, без отримання на це згоди останньої, користується всіма її приміщеннями, чим для власника ОСОБА_2 чинить перешкоди у користуванні своєю власністю.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 20 січня 2021 року Херсонський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Суд апеляційної інстанції постанову мотивував тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 вересня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 20 січня 2021 року.
Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, особа, яка подала касаційну скаргу, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою від 17 березня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 228 ЦК України у подібних правовідносинах.
ОСОБА_1 мотивувала касаційну скаргу тим, що правочин приватизації, за яким право власності на спірну квартиру оформлено за ОСОБА_2 є нікчемним і не створив жодних юридичних наслідків, а тому вона не є власником спірної квартири; її виселення без надання іншого житлового приміщення порушив її право повагу до приватного життя та право на житло; вона та ОСОБА_3 мали достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а спірне майно є їх єдиним житлом, протягом періоду проживання ОСОБА_2 не заперечувала з приводу зайняття нами цього приміщення
У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з відзивом, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.
Заяви та клопотання
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просила зупинити касаційне провадження у цій справі до вирішення інших справ, що розглядаються в порядку кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до положень пункту частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду
Оскільки досудові розслідування, зазначені в клопотанні ОСОБА_1 тривають, справа не розглядається в порядку кримінального судочинства, і на час розгляду справи зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, то необхідно відмовити у задоволенні клопотання про зупинення касаційного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що згідно з ордером № 249 Виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів м. Херсона від 10 лютого 1986 року ОСОБА_3 , сім`я якого складається із трьох осіб, надано право на зайняття однієї кімнати АДРЕСА_2 (склад сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_4 (син)).
Відповідно до довідки Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради від 28 травня 2020 року № 16-15 ОСОБА_3 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 26 лютого 1986 року та знятий з реєстраційного обліку 28 травня 2020 року у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням від 12 липня 1990 року Дніпровський районний суд м. Херсона шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвав, 08 жовтня 1993 року Дніпровський районний відділ реєстрації актів громадянського стану м. Херсона видав свідоцтво про розірвання шлюбу.
Згідно з свідоцтвом Фонду комунального майна м. Херсона про право власності від 25 квітня 1994 року № НОМЕР_1 ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 , що також підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07 серпня 2006 року № 11456654.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 25 червня 2011 року зареєстрували шлюб, прізвища після реєстрації шлюбу залишили чоловіка - ОСОБА_3 , дружини - ОСОБА_2 (актовий запис про шлюб №254, зроблений 25 червня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні).
Згідно з актом КП «Дніпровський» від 07 червня 2017 року за адресою: АДРЕСА_2 з 26 лютого 1986 року зареєстрований ОСОБА_3 , разом з ним проживає ОСОБА_1 з жовтня 1998 року, що підтверджують сусіди.
Рішенням від 11 жовтня 2011 року Дніпровський районний суд м. Херсона відмовив у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Фонду комунального майна м. Херсона, про скасування розпорядження та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується актовим записом про смерть № 258, складеним 10 березня2020 року Дніпровським районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Згідно з довідкою виданої КП «Дніпровський» Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 08 червня 2017 року ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_6 .
Відповідно до акта від 19 червня 2018 року складеного комісією Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» власником квартири АДРЕСА_5 є ОСОБА_1 , але у квартирі проживає її донька ОСОБА_7 та онук ОСОБА_8 , власниця житла постійно проживає зі своїм чоловіком ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 з жовтня 1998 року.
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 06 червня 2001 року ОСОБА_3 успадкував та є власником житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_4 та 1/2 частки двокімнатної квартири АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 08 травня 2018 року за нотаріально посвідченим договором дарування подарував належні йому 1/2 частки двокімнатної квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_7 - доньці ОСОБА_1
ОСОБА_3 08 травня 2018 року за нотаріально посвідченим договором дарування подарував житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_4 , ОСОБА_1
ОСОБА_1 10 липня 2020 року продала житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_4 (договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Скадовського нотаріального округу Херсонської області Андрусенко О. В.).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.