Постанова
Іменем України
24 червня 2022 року
м. Київ
справа № 363/3328/14-ц
провадження № 61-3346св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бабенко Сергій Сергійович, на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року у складі судді Скрипника О. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня
2022 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Ігнатченко Н. В.,
Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У травні 2021 року ОСОБА_1 , заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І. І.
Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І. І. перебуває виконавчий лист № 363/3328/14-ц, виданий Подільським районним судом міста Києва 27 грудня 2016 року, про солідарне стягнення з
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором від 16 жовтня 2007 року в загальному розмірі 1 611 471,81 грн та судового збору - 3 654 грн.
28 квітня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом І. І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65302932 (далі - ВП) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» боргу у сумі 244 922,17 грн, що складає розмір нестягнутої заборгованості за виконавчим листом. Стягнуто
з ОСОБА_1 виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 24 492,21 грн.
28 квітня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом І.І. винесено постанови про арешт коштів та майна боржника.
Заявниця зазначала, що останнім місцем реєстрації ОСОБА_1 є квартира АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 не працює у Київській області та не має там майна, у той час як постанову про відкриття виконавчого провадження виніс приватний виконавець Київської області. Відкриття виконавчого провадження не за місцем проживання боржника порушує її право користуватися процесуальними правами, як сторони виконавчого провадження.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І. І. від 28 квітня 2021 року про відкриття ВП № 65302932.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 року ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул І. І. діяв в межах Закону України «Про виконавче провадження», відкрив виконавче провадження за останнім відомим місцем реєстрації боржника, а відтак підстав для визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, а також постанов про арешт коштів та майна боржника та оголошення заборони його відчуження у ВП № 65302932 немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2022 року, ОСОБА_1 ,
в інтересах якої діє адвокат Бабенко С. С., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення скарги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу для відкриття касаційного провадження, заявниця послалася на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме зазначила, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі
№ 804/6996/17 (адміністративне провадження № К/9901/49773/18)
та від 31 березня 2021 року у справі № 380/7750/20 (адміністративне провадження № К/9901/1690/21).
Касаційна скарга мотивована тим, що 22 лютого 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П. В. відкрито ВП № 55867624 з примусового виконання виконавчого листа, виданого у справі № 363/3328/14-ц.
06 березня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П. В. винесено постанову про опис та арешт майна боржника - квартири АДРЕСА_1 , яка була передана на реалізацію шляхом проведення електронних торгів, переможцем яких є ОСОБА_3 .
Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 вже була погашена в рамках ВП № 55867624, а тому дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І. І., пов`язані з відкриттям ВП № 65302932
з примусового виконання виконавчого листа № 363/3328/14-ц від 27 грудня 2016 року, порушують законні права та інтереси боржника.
Також ОСОБА_1 вказувала, що відповідно до постанови приватного виконавця Київської області Говорова П. В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 06 травня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 за виконавчим листом № 363/3328/14-ц від 27 грудня 2016 року в рамках виконавчого провадження № 55867624 була погашена не повністю, станом на 06 травня 2020 року залишок боргу складав 24 492 грн. Однак, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул І. І. виніс постанову про відкриття провадження зі стягнення суми коштів, яка становить 244 922,17 грн. Суди попередніх інстанцій на вказаний факт не звернули уваги.
Крім того, ОСОБА_1 повідомляла як приватного виконавця, так і суд про те, що вона не зареєстрована та не проживає у Київській області.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І. І. перебуває виконавчий лист № 363/3328/14-ц, виданий Подільським районним судом міста Києва 27 грудня 2016 року, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором від 16 жовтня 2007 року в загальному розмірі 1 611 471,81 грн та судового збору - 3 654 грн.
28 квітня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом І. І. винесено постанову про відкриття ВП № 65302932 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» боргу у сумі 244 922,17 грн, що складає розмір нестягнутої заборгованості за виконавчим листом. Стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 24 492,21 грн.
28 квітня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом І.І. винесено постанови про арешт коштів та майна боржника.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частинами першої, третьої статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення у справі «Горнсбі проти Греції», заява № 18357/91, від 19 березня 1997 року).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року
у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) зазначив, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.
Згідно зі статтями 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження»
(у редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Пунктом 9 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 , як на підставу своїх порушених прав, зазначала, що вона не працює у Київській області та не має там майна, в той час, як постанову про відкриття виконавчого провадження виніс приватний виконавець Київської області, а сама постанова про відкриття виконавчого провадження не за місцем проживання боржника порушує її право користуватися процесуальними правами як учасника виконавчого провадження.