1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

23 червня 2022 року

м. Київ

справа № 947/8255/20

провадження № 61-13711св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державна міграційна служба України Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області Київського районного відділу,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2020 року у складі судді Коваленко О. Б. та постанову Одеського апеляційного суду від 18 червня 2021 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області), Державної міграційної служби України Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області Київського районного відділу (далі - ДМС України ГУ ДМС в Одеській області Київського РВ) про встановлення факту постійного проживання на території України.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та постійно мешкав з батьками в с. Серби Кодимського району Одеської області, де був зареєстрований. Після закінчення загальноосвітньої школи працював у м. Кодима Одеської області слюсарем. У подальшому він вирішив поїхати до м. Одеси для вступу у навчальний заклад, у зв`язку з чим планував змінити місце реєстрації. Так як переїхав до м. Одеси, він був знятий з реєстрації за попереднім місцем проживання, про що свідчить адресний лист вибуття від 12 вересня 1990 року. До навчального закладу він не вступив, але залишився проживати у м. Одесі, але з того моменту не мав місця реєстрації. Почав працювати електриком, брав приватні замовлення та не мав постійного офіційного місця роботи. Пізніше він познайомився з ОСОБА_2 , з якою 04 вересня 1993 року одружився. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась дочка ОСОБА_3 , яка також є громадянкою України.

Позивач вказував, що саме в даний період, після народження дитини, він загубив свій паспорт колишнього громадянина СРСР і до теперішнього дня не має документа, який посвідчує особу.

Позивач звернув увагу на те, що він безперервно знаходився на території України з дня народження та набув право на громадянство України, оскільки на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991року) постійно проживав на території України. За весь цей час у позивача не виникало необхідності перетинати кордон України, він не звертався до медичних закладів, не було нагоди здійснювати правочини, для яких необхідним є паспорт. Тому, коли він дізнався, що отримання документів можливо лише у судовому порядку, відкладав це «на потім».

Звернувшись в подальшому до Київського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області з заявою щодо видачі паспорту громадянина України, він отримав відповідь, що за цією заявою було проведено перевірку, якою встановлено його особу, але не встановлено належності до громадянства будь-якої держави.

Після цього позивач знову звернувся до Київського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області з заявою щодо видачі довідки про встановлення факту постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року, в чому йому відмовили, пояснивши це необхідністю його звернення до суду для встановлення факту постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2020 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України з 24 серпня 1991 року по теперішній час. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем факту його постійного проживанням на території України у вказаний період часу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДМС України в Одеській області подало апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 червня 2021 року апеляційну скаргу ГУ ДМС України в Одеській області залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

06 серпня 2021 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулося до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 червня 2021 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовної заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

17 січня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15 січня 1969 року, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Серби Кодимського району Одеської області.

Згідно з атестатом про середню освіту, виданим у червні 1986 року, ОСОБА_1 у 1986 році закінчив Сербівську середню школу Кодимського району Одеської області.

Згідно адресного листа вибуття від 12 вересня 1990 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - с. Серби Кодимського району Одеської області, прибув 22 січня 1990 року до м. Одеси з ціллю навчання на 3 роки. До виїзду працював в м. Кодима Одеської області слюсарем. Паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Кодимським РВВС 11 березня 1985 року.

Відповідно до повторного свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 21 серпня 2007 року, виданого виконавчим комітетом Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області, ОСОБА_1 04 вересня 1993 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , яка змінила прізвище на « ОСОБА_2 ».

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 11 вересня 2009 року Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_3

23 липня 2019 року позивачу начальником Київського РВ в м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області Романовською Д .Н. видано довідку про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженець с. Серби Кодимського району Одеської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 (без реєстрації), звертався до Київського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області з заявою щодо видачі паспорта. Зазначено, що проведеною за заявою перевіркою встановлено особу заявника, але не встановлено належності до громадянства будь-якої держави.

Відповідно до листа ДМС України ГУ ДМС України в Одеській області Київського районного відділу ОСОБА_1 на його заяву щодо видачі довідки про встановлення факту постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року повідомлено, що вказана довідка видається органом реєстрації Одеської міської ради та рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту проживання на території України до 24 серпня 1991 року.

Вбачається, що в суді першої інстанції допитувалися свідки.

Так, свідок ОСОБА_6 пояснила, що позивач є її братом, в 1989 році прийшов з армії, після чого переїхав проживати до неї у м. Одеса. Позивач працював в Одесі електриком. ІНФОРМАЦІЯ_5 у неї народилася донька, саме у цей період позивач допомагав їй по господарству та матеріально підтримував. Позивач забрав її з пологового будинку, і саме 24 серпня 1991 року святкували День народження її доньки. Позивач ніколи не виїжджав за межі України.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що він познайомився з позивачем в 1990 році, вони товаришували. Позивач проживав вже на той час у м. Одесі. Вони часто спілкувались, ходили один до одного у гості, позивач працював електриком. Виїжджав тільки до своїх родичів в Одеську область.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.


................
Перейти до повного тексту