Постанова
Іменем України
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 757/75447/17-ц
провадження № 61-18785св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,
відповідач - Національний банк України,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 лютого 2020 року під головуванням судді Писанця В. А. та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Голуб С. А., Таргоній Д. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», про відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Національного банку України про відшкодування шкоди, в якому просила стягнути з відповідача на її користь майнову шкоду в сумі 3 266 413,98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») було укладено договори банківського вкладу, а саме:
- 04 грудня 2014 року договір-заяву № 313731/47144/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в національній валюті, відповідно до якого вкладник вніс, а банк прийняв грошові кошти в національній валюті на вкладний рахунок № НОМЕР_1 в сумі 900 000 грн на строк з 04 грудня 2014 року по 09 грудня 2015 року з відсотковою ставкою у розмірі 26,10 % річних із зарахуванням процентів на рахунок № НОМЕР_2 ;
- 25 грудня 2014 року договір-заяву № 313731/56892/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в національній валюті, згідно з яким вкладник вніс, а банк прийняв грошові кошти в національній валюті на вкладний рахунок № НОМЕР_3 в сумі 1 527 173,83 грн на строк з 25 грудня 2014 року по 30 грудня 2015 року з відсотковою ставкою у розмірі 26,10 % річних із зарахуванням процентів на рахунок № НОМЕР_4 ; при цьому відповідно до пункту 4 договору 06 січня 2015 року позивачем було поповнено вкладний рахунок на суми 27 000 грн та 5 569,37 грн;
- 12 січня 2015 року договір-заяву № 313731/6641/370-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в національній валюті, за умовами якого вкладник вніс, а банк прийняв грошові кошти в національній валюті на вкладний рахунок № НОМЕР_5 в сумі 620 000 грн на строк з 12 січня 2015 року по 17 січня 2016 року з відсотковою ставкою у розмірі 26,10 % річних із зарахуванням процентів на рахунок № НОМЕР_6 .
17 вересня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України № 612 у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію, а відповідно до постанови від 17 грудня 2015 року № 898 розпочато процедуру ліквідації, у зв`язку з чим 29 січня 2016 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було виплачено позивачу, як вкладнику, гарантовану суму у розмірі 200 000 грн. Згідно із довідкою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 22 квітня 2016 року № 1025 кредиторські вимоги ОСОБА_1 акцептовані на суму 3 266 413,98 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року у справі № 826/7697/16 задоволено позов до Національного банку України та визнано протиправною бездіяльність Національного банку України в період з 01 січня 2011 року по 17 вересня 2015 року щодо не вжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», яка виразилась у порушенні строків: проведення інспекційної планової перевірки ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не рідше одного разу на 36 місяців; надання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» результатів інспекційних перевірок за періоди з 01 січня 2008 року по 01 січня 2012 року та з 01 лютого 2012 року по 01 грудня 2014 року, встановлених статтею 19 ГК України; повідомлення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про встановлення рейтингової оцінки за системою САМЕLS за результатами інспекційних перевірок за періоди з 01 січня 2008 року по 01 січня 2012 року та з 01 лютого 2012 року по 01 грудня 2014 року; визнано протиправною бездіяльність Національного банку України в періоди квітня 2012 року - липня 2012 року та березня 2015 року - травня 2015 року щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на підставі проведених перевірок та складення звіту про інспектування ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за періоди з 01 січня 2008 року по 01 січня 2012 року та з 01 лютого 2012 року по 01 грудня 2014 року і встановленої рейтингової оцінки САМЕLS.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року апеляційну скаргу Національного банку України задоволено, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено. Втім, 10 серпня 2017 року Вищим адміністративним судом України було постановлено ухвалу, якою касаційну скаргу задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року залишено в силі.
У зв`язку зі встановленими обставинами адміністративним судом щодо протиправної бездіяльності Національного банку України позивач вважає, що їй завдано майнової шкоди на загальну суму 3 266 413,98 грн, що еквівалентно неповернутій сумі вкладів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Печерський районний суд м. Києва рішенням від 28 лютого 2020 року позов залишив без задоволення.
Київський апеляційний суд постановою від 20 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який є правонаступником ОСОБА_1 , залишив без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимога позивача про відшкодування збитків Національним банком України є необґрунтованою та такою, що не підтверджена належними доказами щодо завдання їй реальних збитків діями або бездіяльністю саме відповідача. Апеляційний суд додатково вказував, що питання повернення вкладу повинно вирішуватись відповідно до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проте по суті не вирішене.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кравець Р. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підставу, передбачену пунктами 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Представник заявника вказує, що судами попередніх інстанцій було ухвалено рішення без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 15 травня 2019 року у справі № 201/5856/17; від 24 липня 2019 року у справі № 642/5814/18 та у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 826/9802/17.
Аргументом касаційної скарги також є те, що представник заявника вважає, що є об`єктивна необхідність відступити від правової позиції Верховного Суду, викладеної у справах: № 757/29145/18-ц, № 910/13826/18, № 757/75104/17.
Висновки у цих справах не узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 826/9802/17 де вказано, що Національний банк України повинен вживати заходів впливу та контролю з метою недопущення порушення норм банківського законодавства та відновлення платоспроможності і стабільності банків. У випадку ж несвоєчасного вчинення Національним банком України зазначених дій (наприклад протиправна бездіяльність Національного банку України, яка встановлена судами у справі № 826/15685/16) відбувається порушення прав вкладників у вигляді неповернутих грошових коштів.
Разом із тим у вказаних справах (№ 757/29145/18-ц, № 910/13826/18, № 757/75104/17), рішення, яким встановлена протиправна бездіяльність Національного банку України не доводить, що саме у зв`язку із протиправною бездіяльністю Національного банку України настали наслідки для вкладників, відсутній факт завдання останнім шкоди, а тому відсутні підстави для відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України, у зв`язку із чим слід керуватись нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
На думку представника заявника, за умови наявності судового рішення про встановлення протиправної бездіяльності органу державної влади, звернення з позовом з підстав, передбачених статтею 1173 ЦК України не лише виключає необхідність доведення вини органу державної влади, а взагалі не потребує її наявності.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому у грудні 2021 року до Верховного Суду відзиві представник Національного банку України - Чорна Ю. А. касаційну скаргу просила залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Представник відповідача зазначає, що у справах, пов`язаних із виконанням банком, в якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а тому унеможливлює задоволення вимог кредиторів такого банку поза межами ліквідаційної процедури.
Крім того, суди правильно вважали, що позивачем не доведено протиправності дій Національного банку України відносно ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а тому підстав для задоволення позову немає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договори банківського вкладу, а саме:
- 04 грудня 2014 року договір-заяву № 313731/47144/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в національній валюті, відповідно до якого вкладник внесла, а банк прийняв грошові кошти в національній валюті на вкладний рахунок № НОМЕР_1 в сумі 900 000 грн на строк з 04 грудня 2014 року по 09 грудня 2015 року з відсотковою ставкою у розмірі 26,10 % річних із зарахуванням процентів на рахунок № НОМЕР_2 ;
- 25 грудня 2014 року договір-заяву № 313731/56892/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в національній валюті, згідно з яким вкладник внесла, а банк прийняв грошові кошти в національній валюті на вкладний рахунок № НОМЕР_3 в сумі 1 527 173,83 грн на строк з 25 грудня 2014 року по 30 грудня 2015 року з відсотковою ставкою у розмірі 26,10 % річних із зарахуванням процентів на рахунок № НОМЕР_4 ; при цьому відповідно до пункту 4 договору 06 січня 2015 року ОСОБА_1 було поповнено вкладний рахунок на суми 27 000 грн та 5 569,37 грн;
- 12 січня 2015 року договір-заяву № 313731/6641/370-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в національній валюті, за умовами якого вкладник внесла, а банк прийняв грошові кошти в національній валюті на вкладний рахунок № НОМЕР_5 в сумі 620 000 грн на строк з 12 січня 2015 року по 17 січня 2016 року з відсотковою ставкою у розмірі 26,10 % річних із зарахуванням процентів на рахунок № НОМЕР_6 (а. с. 7-15).
17 вересня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України № 612 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку строком на три місяці з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року включно (а. с. 83-86).
17 грудня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», а 18 грудня 2015 року відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 230 у банку розпочато процедуру ліквідації та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку з 18 грудня 2015 року по 17 грудня 2017 року включно (а. с. 87, 88).
29 січня 2016 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб була здійснена виплата ОСОБА_1 суми гарантованого відшкодування вкладу у розмірі 200 000 грн, що не заперечувалося сторонами та про що свідчить заява на видачу готівки № 4031931 (а. с. 16).
Згідно із довідкою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 22 квітня 2016 року № 1025 відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07 квітня 2016 року № 488 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів банку і у вказаному реєстрі міститься інформація про включення кредиторської вимоги ОСОБА_1 на суму 3 266 413,98 грн до четвертої черги вимог кредиторів (а. с. 17).
Рішенням виконавчої дирекції Фону гарантування вкладів фізичних осіб від 28 листопада 2017 року № 5175 продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на два роки до 17 грудня 2019 року включно (а. с. 89).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Печерського районного суду м. Києва.
16 грудня 2021 року цивільна справа № 757/75447/17-ц надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 27 травня 2022 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ним встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами фізичних осіб, а його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банку.
Відповідно до пункту 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.