Постанова
Іменем України
22 червня 2022 року
м. Київ
справа № 757/33742/19-ц
провадження № 61-21029св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2 ,
треті особи: управління з питань захисту прав дітей міської ради м. Кропивницький, орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , та касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Білич І. М., Слюсар Т. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог заяви
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - управління з питань захисту прав дітей міської ради м. Кропивницький, про визначення місця проживання дитини.
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування Обухівської РДА, про визначення місця проживання дитини.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про забезпечення позову.
Заява мотивована тим, що 12 грудня 2019 року ОСОБА_2 забрав сина за місцем його проживання в Республіці Австрія та вивіз його до України. З цього часу ОСОБА_2 не давав можливості ОСОБА_1 бачитись з дитиною.
ОСОБА_1 зауважувала, що вона позбавлена можливості спілкуватись зі своїм сином та брати участь у його вихованні. Через протиправні дії ОСОБА_2 щодо неї та дитини, вона, як мати, може втратити емоційний зв`язок з сином, а тому, у разі винесення судом рішення на її користь, у неї будуть об`єктивні складнощі в його виконанні, адже їй буде важко налагодити зв`язок з малолітнім сином.
ОСОБА_1 просила вжити заходи забезпечення позову шляхом:
визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею, до винесення судом рішення, а саме: щотижня у будні дні з 10:00 кожної середи до 10:00 кожної суботи; щомісячно у вихідні дні з 10:00 кожної першої суботи до 20:00 кожної першої неділі та з 10:00 кожної третьої суботи до 20:00 кожної третьої неділі та, коли випадає, з 10:00 кожної п`ятої суботи до 20:00 кожної п`ятої неділі;
зобов`язати ОСОБА_2 передавати малолітнього ОСОБА_5 матері за місцем її проживання та згідно визначеного судом часу спілкування.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року в складі судді: Остапчук Т. В., у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам;
зі змісту заяви ОСОБА_1 реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. Доводи представника позивача в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях і забезпечення позову в спосіб який просить позивач фактично призводить до ухвалення рішення у справі;
доводи позивача в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях, не доведено співмірність заходу забезпечення позову пред`явленим позовним вимогам. Представником позивача не надано доказів яким чином не застосування вказаного виду забезпечення позову може утруднити виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Сушко Л. П., з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи місяця з 10.00 год. до 17.00 год. неділі без присутності батька.
У задоволенні інших вимог заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
згідно матеріалів справи між сторонами склалися стосунки, які позбавляють можливості ОСОБА_1 регулярно спілкуватися з дитиною;
колегія суддів погодилася із доводами позивача про необхідність забезпечення побачень та спільного проведення часу дитини з матір`ю на час розгляду справи судом. Проте колегія суддів, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо вжиття саме запропонованих нею заходів, зробила висновок про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи місяця з 10.00 год. до 17.00 год. неділі без присутності батька;
відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з матір`ю. Аналогічний висновок міститься у правова постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц;
при цьому судовим рішенням не порушено права відповідач, як батька, оскільки забезпечення позову є процесуальною дією тимчасового характеру, а не вирішенням спору по суті.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Висоцької В. С., Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С., касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 не було належним чином повідомлено про розгляд справи судом апеляційної інстанції 07 квітня 2021 року, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення із направленням справи на новий розгляд.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожну другу суботу місяця з 10.00 год. до 12.00 год. в присутності батька.
У задоволенні інших вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини. Малолітній син сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком;
розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову;
судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання;
у справі, що переглядається, вирішуючи питання про необхідність застосування заходів забезпечення позову, судом встановлено, що між сторонами справи склалися стосунки, які позбавляють можливості позивача за первісним позовом регулярно спілкуватися з сином;
згідно статті 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»). Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків;
системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що мати, яка проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Колегія суддів звернула увагу на те, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітніх дітей, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20), від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21);
з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини, суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог чинного законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову;
про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час тривання судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ. Так, у рішенні від 04 вересня 2018 року «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява № 6221/14) ЄСПЛ вважав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя;
оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням права матері на особисте спілкування з дитиною, відсутність випадків, які обмежують право на таке спілкування, а також враховуючи ту обставину, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання малолітнього сина колегія суддів зробила висновок про доцільність забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідача - батька малолітньої дитини, надати позивачу за первісним позовом можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_5 кожної другої суботи місяця з 10.00 год. до 12.00 год. у присутності батька, оскільки це відповідатиме інтересам дитини;
колегія суддів вважає, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між ними, відповідатимуть інтересам як матері так і дитини, та зможуть усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з матір`ю. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц. При цьому, спільне проведення часу матері та дитини в присутності батька є співмірним заходом забезпечення позову, не порушуватиме прав відповідача за первісним позовом, та не призведе до негативних наслідків для останнього, з огляду на наявність спору про визначення місця проживання дитини.
Аргументи учасників справи
23 грудня 2021 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_4 , на постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, в якій просив:
скасувати оскаржену постанову апеляційного суду;
залишити в силі ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року або направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
постанова апеляційного суду ухвалена з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц, від 09 грудня 2019 року у справі № 753/17344/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 09 червня 2021 року № 755/5133/20;
апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази;
оскаржена постанова порушує право на повагу до приватного і сімейного життя. У даному випадку йдеться про малолітню дитину, яка потребує особливого підходу, психоемоційної підтримки та створення відчуття безпеки у будь-якій ситуації, а тим більше у такій про яку йдеться. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. У справі міститься низка висновків судової психологічної експертизи, психологодіагностичних обстежень, що містять актуалізовану інформацію щодо психофізіологічних та індивідуальних особливостей дитини; оцінку психоемоційного розвитку дитини; особливості та характер стосунків дитини з кожним із батьків, психоемоційне благополуччя в середовищі перебування, необхідність врахування бажання дитини При вирішенні питання про побачення з матір`ю тощо. Судом не з`ясовано бажання дитини щодо зустрічей з матір`ю;
забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд мас здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття них заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії;
апеляційний суд не зазначив якими саме доказами підтверджується факт перешкоджання батьком дитини контактам дитини з матір`ю, чи не заперечує проти таких зустрічей дитина. Позивач не з`ясувала місце проживання чи перебування дитини, розпорядок дня дитини, зайнятість батька ОСОБА_2 (чи має можливість батько забезпечити у відповідний час для матері дитини можливість спілкування із сином з урахуванням його робочого часу, зайнятості тощо), а також висновки за результатами судової психологічної експертизи, психологодіагностичних обстежень. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів (постанови Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 755/5133/20, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18;
не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина десята статті 150 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що вимоги апеляційної скарги у межах даної справи про забезпечення позову шляхом визначення місця та часу спілкування дитини з нею до винесення судом рішення, зобов`язання ОСОБА_2 передавати дитину матері за місцем її проживання та згідно визначеного судом часу спілкування фактично збігається з предметом заявленого позову у справі № 757/33742/19-ц визначення місця проживання дитини з матір`ю. Суд першої інстанції справедливо взяв до уваги те, що зобов`язання які ініціюються позивачем у заяві про забезпечення позову, не є співмірними із заявленими позовними вимогами та за своїм змістом є самостійною позовною вимогою, яка не може бути вирішена у порядку статті 153 ЦПК України. Апеляційний суд не дослідив докази, на які посилався відповідач у відзиві/поясненнях;
рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання і в першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків (постанова Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц та ухвала Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 753/17344/19);
ЄСПЛ підкреслюється вагоме значення висновків психологів у справах, що стосуються інтересів дітей. ЄСПЛ наголошує, що раптове примусове відібрання дитини є шкідливим для дитини без підготовчих заходів (N.T.S. та інші проти Грузії № 71776/12, 02 лютого 2016 року). Суд надає особливого значення повідомленням різних психологів, які протягом усього розгляду посилалися на потенційну небезпеку для психологічного здоров`я хлопчиків в разі їх примусового повернення до ОСОБА_6 . В таких обставинах розпорядження про таку радикальну міру без урахування належного переходу і підготовчих заходів, спрямованих на надання допомоги хлопчикам і їх відчуженому батькові у відновленні їхніх стосунків, мабуть, суперечить їх найкращим інтересам;
у відзивах, заявах/поясненнях представниками ОСОБА_2 неодноразово звертається особлива увага суду апеляційної інстанції на результати неодноразового психодіагностичного обстеження, судової психологічної експертизи дитини, в яких зазначається, що у дитини наявні травмівні обставини від відносин з матір`ю. Повернення Дитини до виховного середовища матері викличе тяжкі психологічні наслідки у дитини у тому числі і наявна можливість виникнення суїцидальних нахилів. Психологи зазначають, що державні органи зобов`язані враховувати думку дитини, щодо можливостей контактів з матір`ю;
заява позивача не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення;
умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. У поданій заяві про забезпечення позову позивачем достатньо не обґрунтовується яким чином захід про який просить позивач забезпечить фактичне виконання рішення в разі задоволення позову у межах справи № 757/33742/19-ц обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів. Позивачем не мотивовано та не надано будь яких даних, які б свідчили про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі невжиття таких заходів. Крім того, відсутній зв`язок між обраним Позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовної заяви;
позивачем не доведено: наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття такого заходу може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог; що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам; необхідність вжиття відповідних заходів та наявність зв`язку між. конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
суд апеляційної інстанції не встановив фактичні обставини справи та ухвалив постанову всупереч інтересам дитини, яка через систематичні дії матері по відношенню до дитини, що мають ознаки насильства, не бажає контактувати з матір`ю, про що неодноразово зазначають психологи, висновки яких також не було взято до уваги судом, у тому числі, не зазначено мотиви їх прийняття або відхилення.
29 грудня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, в якій просила:
частково скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та ухвалити рішення, яким повністю задовольнити апеляційну скаргу, надавши ОСОБА_1 час спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до винесення судом рішення: щотижня у будні дні з 10:00 кожної середи до 10:00 кожної суботи; щомісячно у вихідні дні з 10:00 кожної першої суботи до 20:00 кожної першої неділі та з 10:00 кожної третьої суботи до 20:00 кожної третьої неділі та, коли випадає, з 10:00 кожної п`ятої суботи до 20-00 кожної п`ятої неділі; зобов`язати батька ОСОБА_2 передавати малолітню дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_1 згідно визначеного судом часу спілкування.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
позивачем надано належні докази, які доводять неможливість спілкування із сином з лютого 2020 року. В оскаржуваній постанові не викладено мотивів того, чому докази позивача є недопустимими або чому заява про забезпечення позову необґрунтована, проте апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу, не зазначивши при цьому, що не довела позивач;
з урахуванням посилань на практику Верховного Суду, резолютивна частина постанови не відповідає мотивувальній, оскільки на підставі висновків Верховного Суду апеляційнйи суд повинен був задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі;
позивач не вперше зверталась із заявою про забезпечення позову. З початку розгляду справи про визначення місця проживання дитини з липня 2019 року ситуація змінилась. На момент подачі позову ОСОБА_1 її син проживав із нею, а батько дитини надав до матеріалів справи заяву про визнання позову. Але через довгий розгляд справи та зміну позиції батька ОСОБА_1 позбавлена можливості спілкуватись та виховувати свого сина і надала суду всі докази того, що має такі труднощі. Відповідач не заперечував, то у мами немає можливості спілкутися із сином, в суді апеляційної інстанції відповідач просив суд не надавати матері жодної можливості спілкуватись з дитиною;
ОСОБА_2 не надав будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції. Ні в вимогах апеляційної скарги, ні у висловлюваннях відповідача не містились вимоги про встановлення побачень сина і мамою в присутності батька. Тому у цій частині суд вийшов за межі вимог апеляційної скарги;
ОСОБА_1 не позбавлена батьківських прав, немає жодних доказів, які б свідчили, що мати може зашкодити дитині, або їй потрібна допомога у спілкуванні з дитиною;
також апеляційним судом було встановлено час для побачень для мами з дитиною всього лише чотири години на місяць по дві години кожної другої суботи. Хоча згідно мотивувальної частини постанови встановлено, що апеляційний суд, посилаючись на рішення Верховного Суду, співмірність, Конвенцію та рішення ЄСПЛ має на увазі час для побачень протягом якого буде можливо відновити і посилити контакт між дитиною і мамою, проте чотири години на місяць будуть цьому в повній мірі сприяти. Попередньо апеляційним судом було встановлено час кожної суботи з 10.00 до 17.00 а це 28 годин на місяць і в рази більше, ніж надав суд у рішенні від 30 листопада 2020 року. ОСОБА_1 вважає, що вона не зможе належним чином відновити контакт з дитиною та відновити свої материнські права, маючи виключно чотири години на місяць і у присутності батька, оскільки цього часу критично замало;
судом апеляційної інстанцій не були враховані якнайкращі інтереси дитини, чим порушено положення Конвенції про права дитини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків;
оскільки позивач оскаржує час, наданий їй на побачення з дитиною та спосіб який вона не просила (у присутності батька), необхідно при винесенні рішення врахувати практику Верховного Суду у справі № 761/25101/20 рішення від 17 травня 2021 року;
колегія суду апеляційного суду в резолютивній частині підійшла формально до ухваленого рішення, оскільки у схожих ситуаціях ухвалювала протилежні рішення, зокрема, у справі № 759/14917/20 від 09 грудня 2021 року;
позивачем в апеляційній скарзі надано не спростовані докази наявності перешкод у спілкуванні з сином. Відповідач своєю поведінкою у період дії попереднього рішення апеляційного суду з квітня по вересень 2020 року довів, що не збирається виконувати рішення суду і надавати матері можливість спілкуватись з сином. Суд апеляційної інстанції у постанові вказав правильні мотиви про необхідність відновлення спілкування дитини і матері, проте допустився помилки у резолютивній частині, надавши матері лише чотири години на місяць для спілкування з сином. Позивач не просила визначати побачення за участі батька і наполягала на задоволенні апеляційної скарги, оскільки тільки збереження рівного доступу батьків до сина забезпечить збереження найкращих інтересів дитини. Колегія суддів апеляційного суду в аналогічних справах давала матері більші можливості для спілкування із дитиною. Суд повинен був врахувати, що відповідачем не надано жодного належного, допустимого доказу на спростування позиції позивача;
апеляційній суд послався на висновки Верховного Суду у справі № 760/15413/19 від 25 листопада 2020 року, в якій вказано що присутність одного з батьків при зустрічі іншого з дитиною є порушенням прав, проте цього висновку апеляційний суд не врахував;
також апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 761/25101/20, хоча послався на них.
11 лютого 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Відзив мотивований тим, що додатки 4-11 до касаційної скарги не подавались до судів попередніх інстанцій і не досліджувались в рамках справи. Вони є неналежними та недопустимими доказами. Докази, які були подані до заяви про забезпечення позову та містяться у матеріалах справи не були спростовані стороною відповідача. ОСОБА_2 в судовому засіданні в апеляційному суді підтвердив той факт, що мати не бачить сина і що він не бажає щоб вона його бачила. Заява про забезпечення позову подавалась з метою відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з матір`ю. Доводи скаржника щодо порушення судом питання окремого позовного провадження про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки заходи, про які просила позивач є співмірними з позовними вимогами. Адже, для того аби дитина не втратила особистий контакт та емоційний зв`язок з мамою, то такі заходи забезпечать виконання рішення в майбутньому. Якщо малолітня дитина буде позбавлена материнського спілкування, виховання, турботи, ніжності, любові та буде віддалена від найріднішої в світі людини, то рішення суду в майбутньому неможливо буде виконати. Потрібно враховувати, що дитина страждає від того, що раніше проживала з мамою і сестрами, а зараз їх не бачить та жодним чином не спілкується, що може привести до формування у неї синдрому відчуження і в подальшому негативно вплине на все її життя.