Постанова
Іменем України
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 758/8022/14
провадження № 61-387св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Південний берег»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гроза Ірина Валентинівна, на постанову Миколаївського апеляційного суду
від 17 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Південний берег» (далі -
ТОВ «Південний берег») про визнання права власності на апартаменти № 27 в корпусі 2 (літера «Б») будинку
АДРЕСА_1 загальною площею 59,7 кв. м з балконом з південної сторони площею 10,6 кв. м, а всього площею 70,3 кв. м, а також просила стягнути заборгованість за договором позики від 31 травня 2011 року в розмірі 1 065 580,24 грн, інфляційні втрати за період з 01 січня 2012 року до 28 лютого 2014 року в розмірі 34 098,56 грн, три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 1 січня 2012 року до 3 квітня 2014 року в розмірі 72 167,52 грн.
12 червня 2014 року Апеляційним судом міста Києва визначено підсудність цієї справи Подільському районному суду міста Києва.
26 червня 2014 року ухвалою Подільського районного суду міста Києва позовні вимоги щодо визнання права власності на нерухоме майно та про стягнення боргу роз`єднано в окремі провадження.
23 вересня 2015 року ухвалою Подільського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи в частині стягнення боргу за договором позики, інфляційних втрат та трьох процентів річних передано для розгляду за підсудністю до Жовтневого районного суду Миколаївської області.
В обґрунтування позову вказувала, що 31 травня 2011 року надала ТОВ «Південний берег» позику в розмірі 1 065 580,24 грн до 31 грудня 2011 року.
Оскільки відповідач ухилявся від виконання зобов`язань щодо повернення позики, позивач просила стягнути 1 171 846,32 грн, а саме 1 065 580,24 грн основного боргу, 72 167,52 грн - три проценти річних за період з 1 січня 2012 року до 3 квітня 2014 року, 34 098,56 грн інфляційних втрат з 1 січня
2012 року до 28 лютого 2014 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТОВ «Південний берег» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 31 травня 2011 року на загальну суму
1 171 846,32 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх доведеності.
Короткий зміст судових рішень апеляційної та касаційної інстанцій
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Південний берег» задоволено частково. Заочне рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 травня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнено з ТОВ «Південний берег» на користь ОСОБА_1 1 144 630,12 грн заборгованості за договором позики від 31 травня 2011 року (1 065 580,24 грн - основний борг, 69 459,66 грн - три проценти річних, 9 590,22 грн - інфляційні втрати).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з відсутності в матеріалах справи відомостей про отримання відповідачем судової повістки про виклик на вказану дату у порядку, передбаченому главою 7 ЦПК України, так як конверт із судовою повісткою повернувся до суду із відміткою про неправильне зазначення адреси.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з невиконання відповідачем належним чином зобов`язань за договором позики щодо її повернення та обов`язку з повернення отриманих грошових коштів з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат. Також апеляційний суд зауважив, що безгрошовість договору позики відповідачем не доведена.
Постановою Верховного Суду від 26 травня 2021 року касаційну скаргу
ТОВ «Південний берег» задоволено частково. Постанову Миколаївськогоапеляційного суду від 26 серпня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не перевірив доводів ТОВ «Південний берег» щодо неоприбуткування коштів, про які зазначає позивач, не врахував, що, укладаючи угоду із юридичною особою, позивач мала передбачати, що стосовно юридичних осіб діють спеціальні правила обліку та прийняття грошових коштів від інших осіб, зокрема й фізичних. Апеляційний суд не перевірив, чи наявні відповідні докази внесення грошових коштів у касу підприємства і їх зарахування на рахунок юридичної особи, адже за договором позика отримана ТОВ «Південний берег» як юридичною особою. Апеляційний суд не перевірив належним чином, чи був уповноваженим ОСОБА_2 (особа, яка підписала надану позивачем квитанцію до касового прибуткового ордеру № 18) отримувати грошові кошти від фізичних осіб та підписувати прибуткові касові ордери, квитанції тощо, оскільки відповідач у апеляційній скарзі наголошував на тому, що на час укладення договору позики ОСОБА_2 був звільнений з посади у товаристві.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Південний берег» задоволено. Заочне рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 травня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач не надала належних доказів внесення коштів за договором позики у касу
ТОВ «Південний берег». Надана позивачем квитанція про внесення коштів не є належним доказом надання відповідачу коштів, оскільки вона підписана особою ( ОСОБА_3 ), який на час укладання договору позики в підприємстві не працював, а тому не мав повноважень отримувати грошові кошти від фізичних осіб та підписувати прибуткові касові ордери, квитанції тощо, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року справа № 6-50цс16, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року справа № 822/2434/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року справа № 463/5896/14-ц.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що вона передала кошти за договором позики під час підписання угоди від 30 травня 2011 року, при цьому відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе уповноважений орган (посадова особа), яка здійснює керівництво підприємством. Вказує, що відсутність певних реквізитів на квитанції про внесення коштів дійсно є порушенням правил обліку та прийняття коштів від фізичної особи, однак воно відбулося лише з вини керівництва підприємства. Наданий позивачем оригінал квитанції про приходного касового ордеру містить дані про внесення нею 1 065 580,24 грн до каси ТОВ «Південний берег», підпис уповноваженої особи на прийняття готівки та сам відбиток печатки товариства на цьому фінансовому документів, що свідчить про фактичну передачу грошових коштів у сумі, що була визначена договором.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 14 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31 травня 2011 року ОСОБА_1 і ТОВ «Південний берег» в особі генерального директора Гулімова П. А. укладено договір про інвестування в будівництво об`єкта нерухомості. За змістом цього договору об`єктом нерухомості є комплекс споруд - пансіонат сімейного типу «Нікітський Палац» на АДРЕСА_1 (кадастровий номер ділянки: 0111948100:02:001:0285).
Відповідно до пункту 2.2 договору після здачі вказаного у підпункті 1.1.1 цього договору об`єкта в експлуатацію та підписання акта приймання-передачі апартаментів в натурі інвестор-учасник приймає у власність апартаменти № 27 (додаток № 1 до цього договору) відповідно до проектної документації на сьомому поверсі загальною площею, визначеною за внутрішнім розміром 59,70 кв.м, з лоджією, яка примикає (з південної сторони), площею 10,60 кв.м у корпусі № 2 з розрахунком внутрішніх перегородок.
Також умовами цього договору обумовлений перехід права власності на паркувальне місце для розміщення транспортного засобу № 46 розміром 2,5х5 м.
Строк закінчення будівництва комплексу - третій квартал 2011 року, а позивач сплачує до 10 червня 2011 року відповідно 1 261 587,98 грн, що еквівалентно за курсом Національного банку України (далі - НБУ) 158 175 доларів США та 159 518 грн, що еквівалентно 20 000 доларів США.
Двома платіжними дорученнями від 3 червня 2011 року №№ 1, 2
ОСОБА_1 на виконання вказаного договору перерахувала на рахунок ТОВ «Південний берег» 159 470 грн та 1 261 208,36 грн відповідно.
31 травня 2011 року ОСОБА_1 та ТОВ «Південний берег» в особі генерального директора Гулімова П. А. укладено договір позики
№ 02/07-11-02, за умовами якого позикодавець надає позичальнику безпроцентну позику, а останній зобов`язується повернути позику у строк, визначений цим договором.
Відповідно до пункту 2.1 договору розмір позики складає 1 065 580,24 грн, що за курсом НБУ еквівалентно 133 600 доларів США. За закінченням строку, визначеного у пункті 4.1 договору (до 31 грудня 2011 року), позичальник зобов`язується протягом тридцяти календарних днів повернути позикодавцю суму позики.
На підтвердження виконання зобов`язань за договором позики та передачі грошей, позивачка надала квитанцію до прибутковий касового ордеру за
№ 18 на суму 1 065 580,24 грн, яка була підписана від імені ТОВ «Південний берег» бухгалтером ОСОБА_2 (а. с. 21).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України).