Постанова
Іменем України
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 349/408/18
провадження № 61-19108св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Добринівська сільська рада, Рогатинська районна державна адміністрація,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року в складі колегії суддів: Максюти І. О., Пнівчук О. В., Томин О. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Добринівської сільської ради, Рогатинської районної державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Добринівської сільської ради, Рогатинської районної державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 . За життя мати набула права власності на земельні ділянки, загальним розміром 1,54 га, що розташовані на території Добринівської сільської ради з цільовим призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акта про право приватної власності на землю ІІ-ІФ № 012973 від 25 вересня 2001 року. Заповіт від імені померлої не посвідчувався.
З метою оформлення спадщини матері як спадкоємець першої черги за законом позивач звернувся до нотаріуса, однак отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа - державного акта на право власності на земельну ділянку (втрата).
Зазначає, що інших спадкоємців, які б претендували на спадщину немає, оскільки рідний брат ОСОБА_5 звернувся у нотаріальну контору із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті матері.
Посилаючись на зазначене, позивач просив суд визнати за ним право власності на земельні ділянки площею 1,54 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серії ІІ-ІФ № 012973 від 25 вересня 2001 року, що знаходяться на території Добринівської сільської ради Рогатинського району.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2018 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 як спадкоємцем за законом ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку, загальним розміром 1,54 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Добринівської сільської ради Рогатинського району та яка належала ОСОБА_4 на праві власності згідно з державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ № 012973 від 25 вересня 2001 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що спадщину після смерті спадкодавця прийняв лише ОСОБА_1 , тому він набув права власності на спадкове майно і це право підлягає захисту судом шляхом його визнання.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 як особа, яка не брала участі у розгляді справи, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 посилалася на те, що позивач приховав від ОСОБА_2 факт прийняття і оформлення спадщини за законом, що позбавило її можливості фізично (перебування за межами України) вчасно у 6-місячний строк подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини. Суд не прийняв до уваги, що позивач до позовної заяви не додав витягу зі спадкового реєстру про реєстрацію спадкової справи за його заявою після смерті матері, що б свідчило про вчинення дій для прийняття спадщини та не залучив як третю особу на стороні відповідача брата ОСОБА_5 , який би повідомив суду про існування ще одного спадкоємця першої черги за законом. Позивач умисно не надав суду жодних доказів існування інших спадкоємців та незаконно набув права власності на земельну ділянку після смерті матері, тому суд дійшов помилкового висновку про визнання за ним права власності на спадкове майно.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2018 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги, яка не вичерпала усі можливості прийняття спадщини, оскільки за нею залишається право прийняти спадщину як у позасудовому порядку (за згоди усіх спадкоємців, які прийняли спадщину), так і у судовому у спосіб подання позову про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, а тому вона мала бути відповідачем по справі, оскільки рішення суду стосується її прав та інтересів. Тому суд першої інстанції не дотримався вимог закону, не перевірив всі обставини щодо відкриття спадщини після смерті спадкодавця, не встановив коло всіх спадкоємців першої черги за законом, та не залучив їх до участі в справі, в результаті чого ухвалив рішення із порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для його скасування, а також із неправильним застосуванням норм матеріального права.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
22 листопада 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції у цій справі.
В касаційній скарзі заявник посилається на підстави оскарження визначені пунктами 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/12, та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17, а також необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.
Касаційна скарга мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на спадкове майна, а саме: на домоволодіння АДРЕСА_1 , що є предметом розгляду судами у справі № 349/407/18, та на спірну земельну ділянку, що є предметом розгляду судами у цій справі.
Рішенням Рогатинського районного суду від 18 травня 2018 року в справі № 349/407/18 позов ОСОБА_1 задоволено та визнано за ОСОБА_1 право власності на вищезазначене домоволодіння, яке на день смерті належало ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом.
Зазначає, що за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 , як особи, яка не брала участі у справі № 349/407/18, предметом якого було домоволодіння, апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рогатинського районного суду від 18 травня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Добринівської сільської ради Рогатинського району про визнання права власності на домоволодіння - закрито. Закриваючи провадження у зазначеній справі, апеляційний суд виходив з того, що скаржник не є особою, яка прийняла у визначений законом строк спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому її права вказаним рішенням суду першої інстанції не порушено.
ОСОБА_1 в касаційній скарзі звертає увагу на те, що оскаржувану постанову від 12 жовтня 2021 року в цій справі апеляційний суд виносив практично в тому ж складі, що і зазначену вище постанову про закриття апеляційного провадження в справі № 349/407/18, однак судом апеляційної інстанції було по різному трактовано та на власний розсуд винесену оскаржувану постанову, що є грубим порушенням норм матеріального права.
Зазначає, що рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2018 року у цій справі не було порушено право та інтерес ОСОБА_2 .
Також зазначає, що судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки суд не врахував аргументи позивача, які були викладені у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема те, що при поданні апеляційної скарги представником апелянта не було додано відповідних документів, які б підтверджували його повноваження.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано з Рогатинського районного суду Івано-Франківської області цивільну справу.
Справа надійшла до Верховного Суду у січні 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконкомом Добринівської сільської ради, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Корчунок Рогатинського району Івано-Франківської області (а. с. 6).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_1 (а. с. 5).
Згідно з довідкою від 02 січня 2018 року № 4, виданою виконавчим комітетом Добринівської сільської ради, на момент відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проживала сама. Заповіт від її імені у виконкомі Добринівської сільської ради не посвідчувався і не реєструвався (а. с. 14).
Постановою від 06 лютого 2018 року № 30/02-31 приватний нотаріус Рогатинського районного нотаріального округу відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з неподанням ним документа, що підтверджує право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку (а. с. 11).
Відповідно до заяви про відмову від прийняття спадщини, поданої приватному нотаріусу Рогатинського районного нотаріального округу від 09 січня 2018 року ОСОБА_5 відмовився від прийняття спадщини матері ОСОБА_4 (а. с. 8).
ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 (а. с. 37).
Відповідно до довідки, виданої відділом Держгеокадастру в Рогатинському районі Івано-Франківської області від 09 лютого 2018 року № 0-9-0.26-33/107-18, та згідно з копією державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ № 012973 ОСОБА_4 була власником земельної ділянки площею 1,54 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Добринівської сільської ради (а. с. 7).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.