Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 428/9208/20
провадження № 61-12302св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючої - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на постанову Луганського апеляційного суду від 01 липня 2021 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Луганської В. М., Стахової Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області (далі - УВД ФССУ у Луганській області) про визнання права власності на недоотримані страхові виплати в порядку спадкування за законом та зобов`язання вчинити певні дії.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід - ОСОБА_2 , який за життя перебував на обліку та отримував страхові виплати у Первомайському відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Луганської області. З 01 червня 2015 року нарахування та виплата йому страхових виплат припинені.
Він є спадкоємцем за законом після померлого ОСОБА_2 , з метою отримання спадщини звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте 28 жовтня 2020 року нотаріус виніс постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недооотримані страхові виплати у зв'язку з відсутністю складу спадкового майна, оскільки на запит нотаріуса відповідач надав інформацію про відсутність заборгованості за страховими виплатами перед померлим.
Посилаючись на наведене, позивач просив визнати за ним в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на недоотримані ним за життя страхові виплати за період з червня 2015 року по квітень 2020 року; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхові виплати в порядку спадкування після померлого ОСОБА_2 за період з червня 2015 року по квітень 2020 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 квітня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України до с. Вікторівка Попаснянського району Луганської області, та продовжував отримувати раніше призначені щомісячні страхові виплати, які востаннє були призначені за період 01 січня 2015 року по 31 травня 2015 року. Після 31 травня 2015 року ОСОБА_2 страхові виплати не нараховувалися та не виплачувалися. Оскільки нарахування страхових виплат потерпілому ОСОБА_2 припинилося з 01 червня 2015 року, тобто ще за його життя, і він у встановленому законом порядку не вчинив дій спрямованих на їх відновлення, а тому ненараховані та невиплачені страхові виплати не можуть входити до складу спадщини. Посилаючись на те, що позивач, як спадкоємець, не має права на те, що за життя спадкодавця не було нараховано спрадкодав, суд відмовив у задоволенні вимоги про визнання права власності на недоотримані ОСОБА_2 за життя страхові виплати за період з червня 2015 року по квітень 2020 року.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримані ним за життя страхові виплати за період з червня 2015 року по квітень 2020 року, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування страхових виплат після смерті застрахованої особи Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не передбачено.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Луганського апеляційного суду від 01 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 квітня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за законом, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на недоотримані страхові виплати за період з червня 2015 року по квітень 2020 року.
Зобов`язано УВД ФССУ у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхові виплати у порядку спадкування після померлого діда ОСОБА_2 за період з червня 2015 року по квітень 2020 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що страхові виплати у зв`язку з втратою працездатності ОСОБА_2 були призначені безстроково, а тому він відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» мав право на їх нарахування та виплату незалежно від звернення до Фонду про оскарження рішення про припинення нарахування страхових виплат та продовження їх виплати, в тому числі не залежно від перебування його на обліку як внутрішньо переміщеної особи чи закінчення строку дії довідки про взяття на такий облік. Ураховуючи, що ОСОБА_2 не втратив права на нарахування страхових виплат, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач як спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання таких страхових виплат у порядку спадкування, а відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити спадкоємцеві ОСОБА_2 - ОСОБА_1 страхові виплати в порядку спадкування.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга УВД ФССУ у Луганській області, у якій заявник просив скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 01 липня 2021 року та залишити в силі рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 квітня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначив пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме застосування апеляційним судом норм матеріального права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/18-ц та від 16 грудня 2020 року у справі № 428/12730/19.
Касаційна скарга у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 1218, 1219, 1227 ЦК України, оскільки з системного аналізу зазначених норм матеріального права вбачається, що до складу спадщини входять лише ті суми відшкодування, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Заявник вказував, що відповідно до постанови відділення Фонду в Попаснянському районі №1217/3294/1083 від 23 січня 2015 року страхові виплати ОСОБА_2 призначалися не безстроково, а на чітко визначений строк, з 01 січня 2015 року по 31 травня 2015 року включно. Оскільки ОСОБА_2 надалі не звертався із заявою про продовження нарахування та виплати йому страхових коштів, у відповідача були відсутні підстави для їх нарахування. Ураховуючи, що за життя ОСОБА_2 не виявив волі на відновлення нарахування щомісячної страхової виплати, то ненараховані та невиплачені йому страхові кошти, не можуть входити до складу спадщини.
Суд апеляційної інстанції неврахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 грудня 2020 року у справі №428/12730/19 та від 14 квітня 2020 року у справі №431/6232/18-ц, в яких суд касаційної інстанції зазначив, що «системний аналіз положень статей 1219 та 1227 ЦК України дає підстави для висновку, що потрібно розрізняти: право на відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом, як об`єкт цивільних прав, яке нерозривно пов`язане із особою і яке не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, яка мала таке право; та право на суми відшкодування (грошових коштів), нараховані у зв`язку з трудовим каліцтвом спадкодавцю за його життя, тобто належали йому, але не отриманні ним за життя, які передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України). При вирішенні спорів про право на спадщину на належні спадкодавцю за життя суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини».
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.
Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 07 вересня 2021 року.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 травня 2001 року перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Попасна Луганської області. Страхові виплати потерпілому ОСОБА_2 були призначені пожиттєво.
ОСОБА_2 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 отримував страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Попасна Луганської області на підставі довідки внутрішньо переміщеної особи, зокрема:
- постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Попасна Луганської області від 09 грудня 2014 року, ОСОБА_2 продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 2 227,06 грн, з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року;
- постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Попасна Луганської області від 23 січня 2015 року, ОСОБА_2 продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку у розмірі 2403,00 грн, з 01 січня 2015 року по 31 травня 2015 року.
З 01 червня 2015 року ОСОБА_2 не отримував страхові виплати, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 та спадкоємцем за закономпісля його смерті, та у передбачений статтею 1270 ЦК України строк звернувся із заявою про прийняття спадщини. 28 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Попаснянського районного нотаріального округу Золотарьовою М. П. зареєстровано в Спадковому реєстрі спадкову справу за № 66473036.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 прийняв спадщину, що відкрилася після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що складається з недоотриманої пенсії, сума якої становить 248 932,80 грн.
Постановою приватного нотаріуса Попаснянського районного нотаріального округу Золотарьової М. П. від 28 жовтня 2020 року вих. № 135/02-31 про відмову вчинення нотаріальної дії, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на заборгованість за страховими виплатами після померлого ОСОБА_2 , у зв'язку з відсутністю складу спадкового майна.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування