Постанова
Іменем України
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 1527/2-1777/11
провадження № 61-3321св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Одеська міська рада, управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси у складі судді Бузовського В. В., від 26 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С., від 10 грудня 2021 року.
Зміст заявлених позовних вимог
У січні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Одеська міська рада, управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області, про визнання дій неправомірними, знесення самочинно реконструйованого житлового будинку та приведення будинку і будівель до попереднього стану, встановлення порядку користування земельною ділянкою та житловим будинком, знесення самочинно зведеного житлового будинку та приведення житлового будинку до попереднього стану, відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 28 липня 1997 року державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори на її ім`я було видано свідоцтво про право на спадщину за законом.
Спадкове майно, на яке видано вказане свідоцтво, складається з житлового будинку з надвірними спорудами, які знаходяться по АДРЕСА_1 , що складається з однієї кам`яної житлової будівлі, житловою площею 29,3 кв. м та надвірних споруд: № 1-3 огорожа, І - мощіння, розташованих на земельній ділянці розміром 516 кв. м, які належали ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був ОСОБА_5 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.
Спадкодавцями на земельній ділянці було самовільно збудовано наступні споруди: «а-1» прибудова, «а-2» - тамбур, «Б» - гараж, «В» - літня кухня, «Г» - сарай, на які свідоцтво про право на спадщину за законом не видавалося.
Позивачка вказувала, що їй на праві власності належить 1/3 частка спадкового житлового будинку, розташованого на земельній ділянці розміром 516 кв. м, яка не виділена в натурі із майна, що перебуває у спільній частковій власності, державна реєстрація права власності на ці частки, як на окремий об`єкт нерухомості, не проведена.
Також ОСОБА_1 посилалася на те, що протягом тривалого часу відповідачі по справі чинять їй перешкоди у користуванні часткою у спадковому майні, яка їй належить. Речі, які знаходилися в кімнаті, в яку її було вселено за рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2010 року, відповідачі викинули та вселили свого родича, чим порушили її права. Відповідачі по справі без погоджень з нею знесли будівлі під літ. «Б» - гараж, «В» - літня кухня, «Г» - сарай, чим позбавили її права ввести в експлуатацію вказані самовільно збудовані спадкодавцями споруди та отримати на них свідоцтво про право власності. Посилалася на те, що це спричинило їй моральні страждання, які виразились у порушенні сну, вона втратила душевний спокій, комфортні умови існування у спадковому будинку, погіршились життєві зв`язки з оточуючими та протягом всього часу з моменту прийняття спадщини по теперішній час вона змушена відстоювати свої права, які порушують відповідачі.
Із урахуванням зазначеного, збільшивши позовні вимоги, позивачка за первісним позовом просила позов задовольнити:
визнати неправомірними дії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо самовільної реконструкції житлового будинку літ. «А», знесення приміщень літ. «а», «а-2» - тамбур, літ. «Б» - гараж, літ. «В» - літня кухня, літ. «Г» - сарай;
зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за свій рахунок знести здійснену самочинну реконструкцію у житловому будинку літ. «А», розташовну по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 516 кв. м;
зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за свій рахунок привести до попереднього стану житловий будинок літ. «А», розташований по АДРЕСА_1 , згідно з технічною документацією на цей житловий будинок від 9 червня 2011 року;
зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за свій рахунок привести до попереднього стану гараж літ. «Б», літню кухню літ. «В», сарай літ. «Г», розташований по АДРЕСА_1 , згідно з технічною документацією на житловий будинок від 29 грудня 2005 року;
зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за свій рахунок знести самовільно зведений житловий будинок літ. «Ж», розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 516 кв. м;
зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за свій рахунок привести до попереднього стану житловий будинок літ. «Ж», розташований по АДРЕСА_1 , згідно з технічною документацією на житловий будинок від 29 грудня 2005 року;
стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 5 000, 00 грн.
У вересні 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у праві спільної часткової власності, стягнення грошової компенсації, визнання права власності.
Свої вимоги позивачки за зустрічним позовом мотивували тим, що їм на праві спільної часткової власності належить 2/3 частки (по 1/3 кожній) домоволодіння АДРЕСА_1 , а 1/3 частка вказаного домоволодіння належить ОСОБА_1 . Спадкове домоволодіння складається з житлового будинку загальною житловою площею 29,3 кв. м та надвірних споруд: огороджень, мостіння, розташованих на земельній ділянці мірою 516 кв. м, та кожній з них належить по 9,7 кв. м житлової площі у вказаному будинку. Позивачки вказували, що вони постійно зареєстровані та проживають у вказаному будинковолодінні з членами їхніх родин. В спірному домоволодінні зареєстрована також ОСОБА_1 , однак вона ніколи в ньому не проживала. На час відкриття спадщини, отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 проживала за іншою адресою: кв. АДРЕСА_2 . На цей час вона проживає у квартирі АДРЕСА_3 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилалися на те, що після отримання свідоцтва про право на спадщину у 1997 році ОСОБА_1 відмовилася вселитися у домоволодіння, також відмовилася від грошової компенсації за належну їй 1/3 частку. Також ОСОБА_1 довгий час має постійне місце проживання та є власницею квартири АДРЕСА_4 . Більше 10 років ОСОБА_1 не цікавилася спірним житлом, ніколи в ньому не проживала, не несла витрат з його ремонту та утриманню.
Отже позивачки за зустрічним позовом просила припинити право власності ОСОБА_1 на 1/3 частку у спільному майні зі стягнення компенсації за неї та визнанням за ними права власності на вказану частку.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано дії ОСОБА_2 щодо знесення самочинно збудованих споруд літ. «а», літ. «а-2», літ. «Б», літ. «В», літ. «Г» неправомірними. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1 тис. грн. У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, оскільки знесення самочинно збудованих споруд відбулося без згоди ОСОБА_1 та у такий спосіб ОСОБА_2 фактично позбавила ОСОБА_1 можливості успадкувати право на введення об`єктів до експлуатації або отримання матеріалів, з яких складалися зазначені об`єкти. Знищення спадкового майна завдало моральних страждань ОСОБА_1 , а тому враховуючи вимоги розумності та справедливості, зокрема те, що ОСОБА_1 тривалий час (понад 9 років) не цікавилася спадковим майном, не вчиняла дій, спрямованих на його збереження та утримання в належному стані, суд визначив розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000, 00 грн. Вимоги, заявлені до ОСОБА_3 , щодо знесення самочинно збудованих споруд літ. «а», літ. «а-2», літ. «Б», літ. «В», літ. «Г» та стягнення моральної шкоди визнано такими, що задоволенню не підлягають, оскільки вона на час знесення зазначених споруд була неповнолітньою, а отже не могла вчиняти дії щодо знищення зазначених об`єктів, а отже і не могла завдати моральної шкоди.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що у решті вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі, оскільки вона не довела, яким чином та в який спосіб новозбудований будинок літ. «Ж» порушує саме її права. Первісний стан будинку був змінений ще за життя спадкодавця і на час відкриття спадщини вже не відповідав правовстановлюючим документам, а в подальшому взагалі був знесений, отже відновлення попереднього становища не спрямоване на відновлення чи захист прав позивачки.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 є власником 1/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є також власниками по 1/3 частині домоволодіння, а тому доводи позивачок за зустрічним позовом про те, що частка ОСОБА_1 є незначною, не заслуговують на увагу, оскільки вона є рівною з частками інших співвласників.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2018 року у частині незадоволених первісних позовних вимог ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про знесення самочинно реконструйованого житлового будинку та приведення житлового будинку і будівель до попереднього стану, оскільки здійснюване ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельній ділянці будівництво житлового будинку літ. «Ж» має проєктно-дозвільну документацію і уповноваженими на те органами державної влади і місцевого самоврядування не розглядається як самочинне. Суд апеляційної інстанції зазначив, що дії відповідачок щодо прибудови до житлового будинку літ. «А» не вплинули на розмір отриманої позивачкою у спадщину частки нерухомого майна. Відновлення попереднього становища, яке існувало станом на час прийняття спадщини, є неможливим, а вимоги про відшкодування збитків позивачкою не заявлено.
Що ж до моральної шкоди, стягнутої з відповідачок на користь позивачки, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір відшкодування визначено з дотриманням положень частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України, підстав для зміни рішення суду першої інстанції у цій частині вимог не встановлено.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2022 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявницею визначено неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права з посиланням на те, що суд порушив порядок розгляду клопотання про витребування, дослідження доказів, а у розгляді справи брав участь суддя, який підлягав відводу за заявою учасника справи (пункт 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
Заявниця стверджує, що нею заявлялися низка клопотань, заяв, зміст яких не відображено у судових рішеннях, окрім того їй було безпідставно відмовлено у поновленні строку на витребування та подачу доказів, що мають значення у справі. Судом першої інстанції було передчасно закрито підготовче провадження, що позбавило її права на захист. У той же час 10 грудня 2021 року судом апеляційної інстанції справа була розглянута у відсутність позивачки та її представника, чим порушено вимоги статті 372 ЦПК України. У справі була здійснена заміна судді, який входить до складу колегії суддів. У відповідності до положень статті 220 ЦПК України головуючий, зокрема, оголошує склад суду, однак за відсутності у судовому засіданні 10 грудня 2021 року позивачки, апеляційний суд позбавив її права на відвід судді, якого включено до складу колегії суддів.
Заявниця вважає, що при вирішенні спору судами було неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статей 317, 319, 321, 356, 357, 358, 1216-1218 Цивільного кодексу України, а також було неналежним чином оцінено наявні у матеріалах справи докази, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, неправильно встановлено фактичні обставини справи.
Судові рішення оскаржуються у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за первісним позовом, а тому в іншій частині в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 1527/2-1777/11.
Ухвалою Верховного Суду від 14червня 2022 року справу № 1527/2-1777/11 призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У визначений судом строк відзиви на касаційну скаргу не надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з свідоцтвом про право власності на спадщину за законом, виданим 28 липня 1997 року у спадковій справі № 411/1996 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за № 13-2225, ОСОБА_1 як дочка померлого успадкувала 1/3 частку спадкового майна, яке складалося з житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходився по АДРЕСА_1 , з одного кам`яного житлового будинку житловою площею 29,3 кв. м та надвірних споруд: № 1-3 огорожа, І - мощення, який був розташований на земельній ділянці площею 516 кв. м.
Вказаний житловий будинок належав ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою одеською державною нотаріальною конторою 19 листопада 1969 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4-3969, зареєстрованого в Одеському міжрайонному бюро технічної інвентаризації в книзі № 16 на сторінці № 60 за № 749. Житловий будинок був успадкований ОСОБА_5 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_4 , прийнятий ним у спадщину, але спадкові права не були оформлені.
Право власності ОСОБА_1 на отриману на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 липня 1997 року 1/3 частку спадкового майна було зареєстровано 26 серпня 1997 року бюро технічної інвентаризації згідно з діючим на той час законодавством.
У свідоцтві про право на спадщину за законом, виданому 28 липня 1997 року у спадковій справі № 411/1996, зазначено, що на самовільно зведені «а1» - прибудову, «а2» - тамбур, «Б» - гараж, «В» - літню кухню, «Г» - сарай свідоцтво про право на спадкове майно не видавалося.
Отриманим ОСОБА_1 у спадщину нерухомим майном є 1/3 частка у житловому будинку житловою площею 29,3 кв. м з надвірними спорудами № 1-3 огорожа, І - мощення, самочинно зведені на земельній ділянці площею 516 кв. м по АДРЕСА_1 , прибудови та будівлі до складу спадщини померлого ОСОБА_5 не входили.
Згідно зі свідоцтвом про право власності на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори 28 травня 1998 року у спадковій справі № 411/1996 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , зареєстрованим в реєстрі за № 8-2105, ОСОБА_2 як дружина та ОСОБА_3 як неповнолітня дочка померлого успадкувала 2/3 частки спадкового майна, яке складалося з житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 та складається з одного кам`яного житлового будинку житловою площею 29,3 кв. м та надвірних споруд: № 1-3 огорожа, І - мощення, розташованого на земельній ділянці площею 516 кв. м.